Військово-педагогічний процес у підрозділі

У військовій педагогіці провідним та найширшим поняттям є військово-педагогічнийпроцес (у ряді джерел вживається синонім – навчально-виховний процес у війську). Його зміст і організація є однією з основних функцій командира кожного військового підрозділу.

У педагогіці цей термін почали використовувати на початку ХХ століття. Вперше обґрунтування поняття «педагогічного процесу» зробив відомий російський педагог П,Ф, Каптерєв (1849 – 1922) – автор численних праць з історії та теорії педагогіки. У його працях «Дидактичні нариси» (1895), «Педагогічний процес» (1905) уперше було обґрунтовано необхідність цілісності та єдності навчання та виховання. Він наступним чином визначає цей термін: «Все, що відбувається у школі в плані навчання і виховання, тобто сукупна навчально-виховна діяльність – це і є педагогічний процес».

Сучасне розуміння поняття «педагогічний процес» є у підручнику «Педагогіка» (1983) за редакцією Ю.К. Бабанського: «Педагогічний, навчально-виховний процес…є органічною єдністю процесів навчання, виховання та розвитку. Суть його полягає у передачі соціального досвіду старшими і засвоєнні його підростаючими поколіннями шляхом їх взаємодій».

У військовій педагогіці це поняття почали використовувати в 60-х роках. Всі підручники з військової педагогіки однозначно трактують військово-педагогічний процес як єдність виховання, навчання, розвитку і психологічної підготовки особового складу.

Підготовка воїнів Збройних Сил України до успішного виконання службових і бойових завдань відбувається в рамках єдиного військово-педагогічного процесу (ВПП), під яким розуміється цілеспрямована, організована і взаємообумовлена діяльність командирів по навчанню, вихованню, розвитку і психологічній підготовці воїнів, підготовці військових підрозділів і частин до вмілих дій в умовах сучасного бою.

Військово-педагогічний процес являє собою певну систему, яка становить сукупність структурних компонентів, органічно взаємопов’язаних між собою.