Яскраво виражений професійно-практичний характер військово-педагогічного процесу.

Знання, уміння та навички, якості та звички, що отримують воїни під час навчання і виховання, передусім носять спеціальний характер. Вони спрямовані на оволодіння конкретною військовою професією, яка буде забезпечувати якісне виконання військовослужбовцем його службових обов’язків на тій посаді, на яку він призначений.

7. Висока напруженість ВПП, особливо занять з бойової підготовки.
І тенденція тут однозначна – напруженість буде постійно зростати.

Це обумовлюється такими факторами: скорочуються терміни служби воїнів, які служать за призовом; постійно ускладнюється бойова техніка і зброя; збільшується об’єм програмного матеріалу; підвищуються вимоги до особового складу у зв’язку з розвитком військової справи і т. ін.

8. Багатоплановість військово-педагогічного процесу.

Військовий керівник при організації ВПП у підрозділі або частині має справу з різними категоріями військовослужбовців – з офіцерами, прапорщиками та воїнами контрактної служби, солдатами й сержантами строкової служби. Усі вони займаються за різними навчальними програмами і навчальними планами.

Більш того, військовий педагог організовує заняття з воїнами різних спеціальностей. Їх кількість у підрозділі, не кажучи вже про частину, може бути більше десятка. І всім їм слід приділити необхідну увагу, надати певну допомогу, проконтролювати й оцінити рівень їх підготовленості.