Визнання, класифікація, оцінка та основні завдання обліку зобов'язань

Значну питому вагу серед розрахункових операцій на підприємстві мають зобов'язання. Відповідно до П(с)БО 11 зобов'язання — це за­боргованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. З ме­тою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:

—довгострокові (не виникають у ході нормального операційного циклу і будуть погашені після 12 місяців від дати балансу);

—поточні (мають бути погашені протягом 12 місяців від дати ба­лансу або протягом операційного циклу підприємства, якщо він три­валіший за 12 місяців);

—забезпечення (зобов'язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу);

—непередбачені зобов'язання (зобов'язання, яке може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного конт­ролю);

—доходи майбутніх періодів.

Загальна структура зобов'язань підприємства наведена на рис. 8.6. На рис. 8.6 до довгострокових зобов'язань віднесений власний капі­тал, який є теж зобов'язанням перед власниками (засновниками) під­приємства, особливий вид кредиторської заборгованості. Отже у принципі власники — це довгострокові кредитори підприємства.

До поточних зобов'язань віднесено доходи майбутніх періодів, адже по суті це є кредиторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, які будуть поставлені у майбутньому.

Класифікація зобов'язань впливає на їх оцінку: довгострокові зо­бов'язання оцінюються за їх теперішньою (дисконтованою) вартістю; поточні — за сумою погашення; забезпечення визнаються витратами; непередбачені зобов'язання обліковуються на позабалансових рахун­ках за обліковою ціною.

У бухгалтерському обліку визнання зобов'язань при придбанні підприємством матеріальних та нематеріальних цінностей, послуг здійснюється із дотриманням принципу відповідності. Для цього ви­користовується метод нарахування, дотримання якого, з точки зору визнання зобов'язань по відношенню до своїх кредиторів, вимагає від підприємства правильного визначення моменту переходу права влас­ності на відповідні цінності або моменту отримання послуг. Саме у момент переходу права власності, який визначається, наприклад, умовами контракту, за відсутності одночасного розрахунку у грошо­вій формі з постачальниками та підрядниками виникають зо­бов'язання за отримані активи.

Основні завдання організації обліку зобов'язань наступні:

—чітке документування розрахунків;

—своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регіс­трах;

—правдиве відображення інформації щодо заборгованості в звіт­ності та примітках до неї;

—своєчасна перевірка розрахунків з постачальниками і підрядни­ками;

—попередження прострочення кредиторської заборгованості;

—додержання строків розрахунків;

—своєчасне віднесення доходів майбутніх періодів на звітний пе­ріод.