Організація документування та обліку зобов'язань

Для обліку зобов'язань підприємства використовують рахунки 4— 6 класу. За рахунками четвертого класу обліковують зобов'язання пе­ред засновниками (внески до статутного капіталу підприємства та суми накопиченого у процесі діяльності прибутку (збитку)), а також цільові надходження, забезпечення майбутніх витрат і платежів, страхові резерви.

На рахунках п'ятого класу "Довгострокові зобов'язання" узагаль­нюють інформацію про: заборгованість підприємства банкам за отриманими від них кредитами, яка не є поточним зобов'язанням (заборгованість, яка не підлягає погашенню протягом операційного цик­лу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу); за­боргованість підприємства щодо зобов'язань із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки; суму податку на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах вна­слідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцін­ки; заборгованість за виданими довгостроковими векселями й розпо­всюдженими облігаціями.

За шостим класом рахунків "Поточні зобов'язання" обліковується і узагальнюється інформація про зобов'язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Перелік основних первинних документів та регістрів, що застосо­вуються при обліку зобов'язань наведений в табл. 8.11.

8.5. Інвентаризація розрахунків з дебіторами та кредиторами

Згідно з законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", для забезпечення достовірності даних бухгалтер­ського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані про­водити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіря­ються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і докуме­нтів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 № 69 передбачено, що при інвентаризації роз­рахунків:

а) всім дебіторам підприємства-кредитори повинні передати випи­ски про їх заборгованість, які пред'являються інвентаризаційній ко­місії для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори зобов'язані протягом десяти днів з дня отримання виписок підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення. Форма акту звіряння наведена в табл. 8.12;

б) на суми заборгованості постачальників з невідфактурованих по­ставок після їх перевірки бухгалтерія повинна зажадати від постача­льників розрахунково-платіжні документи. Постачальники зо­бов'язані подати покупцям такі документи або повідомити причини щодо їх неподання чи про відсутність такої заборгованості;

в) на рахунках обліку розрахунків з покупцями і замовниками, по­стачальниками і підрядчиками, іншими дебіторами і кредиторами по­винні залишатися виключно погоджені суми.

В окремих випадках, коли до кінця звітного періоду розбіжності не усунені або залишились не з'ясованими, розрахунки з дебіторами і кредиторами відображаються кожною стороною у своєму балансі в сумах, що випливають із записів у бухгалтерському обліку і визна­ються нею правильними.

Зацікавлена сторона зобов'язана передати матеріали про розбіжно­сті на вирішення відповідних органів;

г) суми за розрахунками з установами банків, фінансовими і пода­тковими органами повинні бути погоджені ними. Залишення в обліку неурегульованих сум за цими розрахунками не допускається;

д) до акта інвентаризації розрахунків додається довідка про дебі­торську і кредиторську заборгованість, щодо якої термін позовної да­вності минув, із зазначенням осіб, винних у милуванні терміну позо­вної давності дебіторської заборгованості, а також назви і адреси де­біторів або кредиторів, суми, причини, дати і підстави виникнення заборгованості.

З метою списання дебіторської та кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, на підприємстві створюється ко­місія зі списання дебіторської та кредиторської заборгованості. За ре­зультатами роботи комісії така заборгованість списується за рішен­ням керівника.

Оформлюють результати розрахунків із покупцями, постачальни­ками та іншими дебіторами і кредиторами Актом інвентаризації роз­рахунків із покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кре­диторами за формою № інв-17 (табл. 8.13), затвердженою постановою Держкомстату СРСР від 28.12.1989 № 241.

Підставою для заповнення графи 6 акта форми № інв-17 є довідка, яка додається до акта (табл. 8.14). Довідка складається в розрізі син­тетичних рахунків бухгалтерського обліку.

Види і розміри відповідальності за несвоєчасну сплату зобов'язань за податками і внесками до фондів наведена у розділі 13. А тому, у цьому розділі наводиться відповідальність лише за невиконання до­говірних зобов'язань.

Порядок виконання договірних зобов'язань визначено Господар­ським та Цивільним кодексом України. Цими ж кодексами, а також Адміністративним та Кримінальним кодексом визначена і відповіда­льність за їх невиконання.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином від­повідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до ви­мог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язан­ня, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла

після прострочення (ст. 220). Крім того до боржника можуть бути за­стосовані штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) (ст. 230).

Штраф— це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пеня— це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно вико­наного грошового зобов'язання за кожен день прострочення вико­нання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України (ЦК) передбачено, що зобов'язання підлягає виконанню у строк визначений договором, а у разі, якщо строк (термін) виконання зобов'язання визначений вказів­кою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з на­станням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встанов­лений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги,якщо обов'язок негайного виконання не ви­пливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який про­строчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредито­ра зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено­го індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проце­нти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.