Види ефективності інвестиційних проектів та основні принципи її оцінки

Ефективність інвестиційних проектів- це категорія, яка відображає відповідність проекту цілям, завданням та інтересам його учасників.

Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів базуєть­ся на певних принципах, які можна об'єднати в дві групи:

І. методологічні принципи - це найбільш загальні принципи оцінки, які практично не залежать від специфіки конкретного інвестиційного проекту;

ІІ. методичні принципи - це принципи, безпосередньо пов'язані із проектом та його специфікою.

До основних методологічних принципівоцінки ефективності інвестиційних проектів належать:

ü принцип результативності - означає, що ефект від здійснення проекту є зазвичай позитивний, тобто одержувані резуль­тати мають перевищувати витрати на здійснення проекту;

ü принцип об'єктивності - означає, що при оцінці проекту необхідно забезпечити правильне відображення структури й характеристик об'єкта, ураховувати ступінь достовірності використовуваних показників;

ü принцип системності - відображає те, що проект є елементом складної соціально-економічної системи, тому при його реалізації можуть виникнути не тільки внутрішні, а й зовнішні ефекти;

ü принцип комплексності - відображає необхідність розгляду процесу реалізації проекту й оцінки його ефективності як складного процесу з різними стадіями його здійснення, а також необхідність проведення багатопланової оцінки проекту;

ü принцип обмеженості ресурсів - виражає потребу виходити з обмеженості всіх видів ресурсів (природних, трудових, фінансових) і необхідність встановлення плати за їх використання;

ü принцип альтернативної вартості - виражає, що величина витрат, за якою оцінюється кожний задіяний у проекті ресурс, повинна містити в собі й упущену вигоду, пов'язану з можливим його альтернативним використанням;

ü принцип необмеженості потреб - відображає можливість більш ефективно використовувати наявні обмежені ресурси, оскільки загальна потреба в ресурсах необмежена.

До основних методичних принципівоцінки ефективності інвестиційних проектів належать:

ü принцип специфічності проекту - визначає зміст конкретних показників ефективності, їхню структуру й способи синтезу, а також ураховує особливості організаційно-економічного механізму, його вплив на оцінку ефективності проекту;

ü принцип розбіжності інтересів - випливає з наявності декількох учасників інвестиційного процесу, відображає необхідність оцінки ефективності проекту з позицій кожного його учасника;

ü принцип динамічності - означає, що структура й характе­ристики об'єктів проекту не залишаються постійними, а змінюються в часі, звідси необхідність дослідження динаміки показників проекту протягом усього життєвого циклу;

ü принцип нерівноцінності різночасових витрат і результатів означає, що вартість грошей у часі є величиною непостійною й при підсумовуванні витрат і результатів за певний період відповідні величини грошового потоку повинні бути приведені до співставимого виду - до єдиного моменту часу (найчастіше за момент приведення приймається початок розрахункового періоду, й тоді процедура приведення називається дисконтуванням);

ü принцип погодженості - означає, що при оцінці ефективності проекту використовувані показники й інформація повинні бути погоджені за низкою умов (часом, метою, структурою);

ü принцип неповноти інформації — випливає з того, що реалізації проекту відбувається в умовах ризику й невизначеності й означає необхідність урахування даних факторів при оцінці ефективності проекту.

Оцінка ефективності інвестиційного проекту здійснюється у два етапи:

а) оцінка ефективності проекту загалом;

б) оцінка ефективності проекту для кожного учасника.

2. Загальна характеристика методів оцінки ефективності інвестиційних проектів

Найбільш важливе значення для безпосередніх учасників інвес­тування має оцінка фінансової здійсненності інвестиційного про­екту, яка здійснюється за допомогою фінансового аналізу проекту.

Фінансова ефективність передбачає визначення системи показ­ників, що характеризують прибутковість вкладень інвесторів та беззбиткову діяльність об'ємів, що створюються на основі інвес­тиційного проекту.

З врахуванням діючих підходів, методи оцінки ефективності інвестицій можна поділити на 2 групи:

З врахуванням світового досвіду методи оцінки ефективності інвестицій переважно об'єднують в такі три групи:

традиційні або прості методи оцінки ефективності інвестиційного проекту, в основі яких лежить співвідношення грошових надходжень (одержаних ефектів) з витратами (капітальними інвестиціями).

методи оцінки ефективності інвестиційного проекту, що ґрунтуються на показниках бухгалтерської звітності;

методи, що ґрунтуються на дисконтуванні (концепції вартості грошей в часі).

Розглянемо детальніше кожну групу показників.

1. Традиційні методи передбачають обчислення таких показників, як:

- коефіцієнт ефективності інвестицій;

- термін окупності інвестицій;

- показник порівняльної економічної ефективності інвестицій.

2. Методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю базуються на визначенні 2-х показників рентабельності інвестиційного проекту: балансовій і чистій (бухгалтерська норма прибутку інвестицій).

3. В умовах ринку оцінка ефективності інвестиційного про­екту здійснюється за допомогою методів, що ґрунтуються на концепції вартості грошей в часі і на таких вихідних положеннях:

початкові (вихідні) інвестиції при реалізації будь-якого про­екту генерують грошовий потік, який складається з надходжень та витрат грошових коштів;

інвестиції визнають ефективними, якщо грошовий потік є по­зитивним, тобто достатнім для повернення здійснених інвестицій і забезпечує необхідну віддачу на вкладений капітал;

інвестований капітал та грошові потоки повинні бути при­ведені до теперішньої вартості за допомогою дисконтування та використання відповідної відсоткової ставки (дисконту).

3. Концепція вартості грошей в часі. Теперішня і майбутня вартість інвестицій

Зміна вартості грошей в часі переважно відбувається під впли­вом таких факторів:

інфляції, що пов'язана із загальним підвищенням цін (коли зростають ціни, то вартість грошової одиниці падає);

наявність ризику або невпевненість в майбутньому (інвес­тори, які віддають гроші сьогодні в обмін на їх більшу кількість у майбутньому, ризикують, тому вимагають ком­пенсації за цей ризик у вигляді певної відсоткової ставки);

схильність до ліквідності, втіленням якої є наявні гроші (якщо їх інвестували, то виникає ризик втрати ліквідності).

Отже, концепція вартості грошей в часі зводиться до такого:

гроші сьогодні мають більшу вартість, ніж така ж їх сума в майбутньому;

гроші втрачають свою вартість через інфляцію і схильність до зниження ліквідності.

Майбутня вартість грошей - це та сума, яку одер­жить їх власник через визначений час, вклавши їх сьогодні під певний процент.

Розрахунок майбутньої вартості грошей пов'язаний із процесом нарощування (компаундування) початкової суми грошей.

Нарощування - це збільшення початкової суми грошей шляхом приєднання до неї суми нарахованих процентів за відповідною процентною ставкою.

Процента ставка використовується не тільки як інструмент нарощування вартості грошових коштів, але як і норма доходності інвестиційних операцій.

Теперішня (сучасна) вартість грошей - це сума май­бутніх грошових надходжень, приведених до теперішнього моменту, з урахуванням процентної ставки або норми доходності.

Розрахунок теперішньої вартості грошей називають процесом дисконтування майбутньої вартості грошей з використанням ставки дисконту. Дисконтування є зворотнім процесом щодо нарощування.

Дисконт - це процентна ставка, яка застосовується до грошових сум, які інвестор планує отримати в майбутньому, для того, щоб визначити розмір інвестицій на поточний момент.

Процес нарощування і дисконтування вартостей може здійсню­ватись на основі простих і складних відсотків. В інвестиційних розрахунках переважно використовують механізм складних відсотків, а використання механізму простих відсотків пов'язано з короткостроковими фінансовими операціями.

Якщо передбачаються внески або виплати однакових сум через рівні проміжки часу протягом певного періоду, то такі платежі називаються постійною рентою або ануїтетом. Прикладом ануїтету є виплата фіксованих дивідендів за привілейованими акціями.

Якщо період виплати ануїтету не визначено, то такі платежі називаються довічним ануїтетом або пожиттєвою фінансовою рентою.

Розрізняють ануїтети пренумерандо і постнумерандо.

В інвестиційних розрахунках використовують ануїтети пост­нумерандо, які ще називаються звичайною рентою. У такому випадку платежі здійснюються в кінці кожного інтервалу.

Ануїтет пренумерандо передбачає здійснення платежу в кінці кожного часового інтервалу, їх ще називають вексельною рентою.

Темп інфляції характеризує приріст середнього рівня цін в досліджуваному періоді, а індекс інфляції характеризує зміну індекса споживчих цін (і_p ).

4. Методи оцінки ефективності інвестицій, що ґрунтуються на дисконтуванні

При оцінці ефективності інвестиційного проекту обчислення різночасових показників здійснюється шляхом приведення (дисконтування) їх до вартості початкового періоду.

Для оцінки ефективності інвестиційних проектів в сучасній інвестиційній практиці найбільш частіше використовують такі показники (одночасно вони виступають критеріями відбору ефективних інвестиційних рішень):

чиста теперішня вартість - NРV;

індекс рентабельності інвестиційного проекту - РІ;

внутрішня норма доходності інвестиційного проекту - ІRR;

дисконтний термін окупності інвестицій, який враховує зміну вартості грошей в часі (ТD);

інші показники, що відображають інтереси учасників або специфіку проекту.

Під чистою теперішньою вартістю розуміють різницю між сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвести­ційного проекту, приведеного до теперішньої вартості шляхом дисконтування, та сумою інвестицій, необхідних для реалізації цього проекту.

Показник індексу рентабельності інвестиційного проекту (РІ) дещо усуває недоліки показника NРV. Він, як відносний показник, характеризує рівень доходів від інвестицій на кожну одиницю інвестованих коштів за їх теперішньою вартістю.

Внутрішня норма рентабельності (ІRR) (інша назва - вну­трішня ставка рентабельності; внутрішня норма доходу; внутрішня норма прибутковості) є найскладнішим і абсолютно новим для вітчизняної практики показником з позиції механізму його розрахунку. Даний показник характеризує рівень прибутковості конкрет­ного інвестиційного проекту, який виражається дисконтною став­кою, за якою майбутня вартість чистого грошового потоку від інвестицій приводиться до теперішньої їх вартості.

Дисконтний термін окупності - це час, за який приведені (дисконтовані) капітальні витрати за проектом будуть відшкодо­вані приведеними (дисконтованими) вигодами, які надходитимуть від його експлуатації. Якщо традиційний термін окупності вказує час, що є необхідним для відшкодування капітальних витрат за інвестиційним проектом з позиції бухгалтерського обліку, то приведений термін окупності бере до уваги концепцію вартості грошей у часі. Результати оцінки пріоритетності інвестиційних проектів, що проводяться на основі традиційного і приведеного (дисконтованого) термінів окупності, можуть як співпадати між собою, так і входити ь протиріччя.

До інших методів належить метод бюджетування інвестицій. Він частіше застосовується для оцінки ефективності фінансових інвестицій. Основою цього методу є визначення співвідношення позитивних і негативних грошових потоків.

Основним спонукальним мотивом вибору інвестором з декількох перспективних проектів одного або декількох найбільш вигідних є обмеженість (ліміт) фінансових ресурсів.

Ліміт фінансових коштів для інвестування ~~ це межа річного розміру інвестицій підприємства з урахуванням його фінансового стану. При наявності такого ліміту підприємство може відібрати один або кілька інвестицій­них проектів, фінансування який забезпечить максималь­ний ефект. За таких умов виникає завдання оптимального розміщення інвестицій.

Оптимальне розміщення інвестицій - це завдання розподілу обмежених інвестиційних ресурсів підприємства в межах ліміту фінансових коштів для інвестування між: декількома інвестиційними проектами з метою максимізації сумарного інвестиційного ефекту.

Існує два види оптимізацїі інвестицій:

- просторова оптимізація;

- тимчасова оптимізація.

Просторова оптимізація спрямована на одержання макси­мального сумарного приросту капіталу при реалізації декількох незалежних інвестиційних проектів, вартість яких перевищує наявні в інвестора фінансові ресурси.

Тимчасова оптимізація являє собою вирішення завдання, у якому розглядається кілька привабливих інвестиційних проектів. При цьому внаслідок обмеженості фінансових ресурсів проекти не можуть бути реалізовані в планованому році одночасно, але в наступному році нереалізовані проекти або їхні частини можуть бути реалізовані.

5. Оцінка вартості капіталу інвестиційного проекту

Під вартістю капіталурозуміється дохід, який повинні забезпечити інвестиції для того, щоб вони себе виправдали з погляду інвестора, по-іншому, вартість капіталу- це необхідна ставка доходу, яка повинна покрити витрати, пов'язані з залученням інвестиційного капіталу на ринку. Вартість капіталу виражається у вигляді процентної ставки до суми капіталу, вкладеного в інвестиційний проект, яку слід заплатити інвестору упродовж: строку користування його капіталом.

На вартість капіталу впливають такі чинники:

рівень прибутковості інших інвестицій, насамперед рівень процентних ставок на ринку цінних паперів (облігацій і акцій);

рівень ризику інвестиційного проекту: чим він вищий, тим вища буде вартість капіталу;

інфляція: залежність пряма, оскільки потенційні кредитори будуть купляти цінні папери емітента - інвестора тільки в тому випадку, якщо рівень доходу буде покривати або дорівнювати рівню інфляції;

джерела фінансування і їх структура: чим більша частка позичкових ресурсів,тим вища вартість капіталу.

Рис. 1 Складові елементи вартості інвестиційного капіталу

Розглянемо методику розрахунку вартості капіталу за рахунок внутрішніх ресурсів, яка включає такі етапи:

І етап:визначення прогнозної величини чистого прибутку підприємства, що відповідає балансовому прибутку за мінусом податків (платежів) з прибутку.

ІІ етап: визначення величини прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства (нерозподілений прибуток) - це чистий прибуток за мінусом відрахувань з прибутку на поповнення резервного капіталу та використання прибутку на споживання.

ІІІ етап: визначення вартості капіталу за рахунок прибутку (ВК приб.):

ВК_приб =

де ПР - сума прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства;

АВ - амортизаційні відрахування;

ВЛК - середня величина власного капіталу.

6. Поняття інвестиційних ризиків, їх класифікація та характеристика

Інвестиційні ризики оцінюються за технічними, маркетинговими, інституційними, екологічними, соціальними, фінансовими та іншими аспектами, які спричинюють специфічні ризикові події, зумовлені відповідними чинниками.

З технічної точки зору ризиковими подіями є: затримка будівництва, недосягнення запланованої потужності, неналагоджена система постачання, недосягнення встановленої якості продукції і інше.

Чинниками технічного ризику є: помилки в проектуванні, не­точне визначення масштабу проекту, місця розташування об'єкта, системи постачання тощо.

З маркетингової точки зоруризикові події визначаються як: понесені додаткові витрати, пов'язані зі зміною конструкції чи дизайну продукції; зміна вартості продукції; зниження обсягів виробництва продукції.

Чинники маркетингового ризику є: виробництво продукції без врахування потреб ринку, невірно вибрані ринки збуту, прорахунки при визначенні параметрів виробництва, зміни в потребах споживачів, коливання цін на ресурси.

З фінансової точки зоруризикові події - це: припинення фінан­сування реалізації проекту, відсутність коштів для погашення основного боргу і виплати відсотків, неможливість розрахуватись з постачальниками тощо.

До чинників фінансового ризику відносять: нестабільність фінансового стану підприємства, що реалізовує проект; зміна відсоткової ставки кредиторів; зміна обмінного курсу валют; інфляція; економічна криза.

З економічної точки зоруяк ризикові події розглядаються: зміна цін на продукцію, що виготовляється в результаті інвестиційного проекту, ресурси ті, що задіяні в інвестиційному проекті, зміна споживчої вартості.

Чинники економічного ризику - це: зниження чи підвищення цін, зміна попиту на окремі види продукції, зміна кон'юнктури на товарних ринках тощо.

З екологічної точки зору ризиковими подіями є: тимчасове при­зупинення чи відмова від реалізації проекту з екологічних мірку­вань, аварії на об'єкті тощо.

Чинники екологічного ризику - це: зміна законодавства щодо охорони довкілля, зміна відношення населення і влади щодо інвестиційного проекту через його екологічні небезпеки.

При інституційному аналізі ризиковими подіями є: неможли­вість реалізувати інвестиційний проект відповідними суб'єктами інвестиційної діяльності, а чинниками - діяльність державних та недержавних інституцій, які задіяні в інвестиційному проекті.

З соціальної точки зору ризиковими подіями є: відмова від реалізації або подальшої експлуатації об'єкта з соціальних мір­кувань, через умови праці, життєвий рівень тощо.

Чинники таких подій: негативне відношення місцевої влади, громадських організацій, погіршення умов праці, життєвого рівня внаслідок реалізації проекту.

Ризик інвестиційного проекту може розглядатись в 3-х аспектах:

ризик окремого інвестиційного проекту (одиничний ризик);

корпоративний ризик, тобто ризик в рамках інвестиційного портфеля;

ринковий ризик, тобто ризик в рамках ринку капіталів.

Ризики інвестиційного проекту класифікують ще за такими ознаками.

① Залежно від можливості учасників проекту впливати на фак­тори ризику проектні ризики поділяються на:

- зовнішні;

- внутрішні.

Зовнішні ризики можуть бути:

- передбачувані;

- непередбачувані.

Зовнішні передбачувані (прогнозовані) - це ті ризики, які можна врахувати при аналізі інвестиційних проектів. До них належать:

§ ринковий ризик, пов'язаний з погіршенням постачання, підвищенням цін, посиленням конкуренції тощо;

§ операційний ризик, який пов'язаний з помилками у визначенні мети проекту та відповідними помилками в управлінні проектом;

§ ризик змін валютних, курсів;

§ ризик інфляції;

§ ризик зміни податкового законодавства тощо.

Зовнішні непередбачувані ризики можуть бути зумовлені змінами політичної ситуації, ціноутворення, державного устрою, зовнішніх умов щодо ЗЕД країни, непередбачуваними діями учас­ників проекту, природними катаклізмами, економічними та соціальними факторами. Ці ризики врахувати практично неможливо.

Внутрішні ризики поділяються на:

планово-фінансові, які пов'язані з виконанням робіт та фінан­суванням проектів;

технічні, які пов'язані зі зміною технології, помилками в про­ектуванні, неточним визначенням місце розташування об'єкту, зривами контрактів, неналагодженою системою постачання тощо.

② 3а формами інвестування проектні ризики бувають: