Сторони і зміст договору про надання медичних послуг

Сторонами договору про надання медичних послуг є медич­ний заклад і пацієнт. Отримувачем послуги за цим договором є пацієнт, тобто людина, яка звернулася до медичного працівника чи закладу охоро­ни здоров'я за медичною послугою та якій надається медична послуга.

Послугодавцем є медичний заклад, а сам медичний працівник (лі­кар тощо) перебуває поза суб'єктним складом цього договору. Однак медичний працівник є учасником відносин за цим договором і зазвичай діє як представник медичного закладу. Медичний працівник перебуває у трудових відносинах із закладом, що здійснює господарську діяльність з медичної практики відповідно до нормативно встановлених кваліфіка­ційних вимог.

У літературі медичним працівником визнають фізичну особу (гро­мадянина України або іноземного громадянина), яка здобула вищу, се­редню медичну або фармацевтичну освіту та пройшла подальшу спе­ціальну підготовку або перепідготовку, відповідає єдиним кваліфікацій­ним вимогам, що підтверджується чинними документами (сертифікатом спеціаліста), прийняла на себе етичні зобов'язання знати і виконувати вимоги медичної деонтології та уклала трудовий договір з ліцензованою медичною установою на здійснення медичної діяльності.

До медичних працівників відносять лікарів, фармацевтів, провізорів і середній медичний персонал. При цьому особа наділяється статусом медичного працівника, якщо вона фактично виконує професійні обов'язки за відповідною медичною спеціальністю. Молодший медич­ний персонал не може виконувати функції, пов'язані з лікуванням лю­дини, тому даних осіб не можна розглядати як медичних працівників.

У разі залучення для консультацій чи окремих медичних дій спе­ціалістів з інших закладів лікарі, інші медичні працівники діють також згідно з укладеними між закладами цивільно-правовими договорами. До здійснення медичної практики можуть допускатись особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним та освітнім вимогам, що можуть засвідчуватися дипломом державного зразка про медичну освіту; сертифікатом лікаря-спеціаліста та посвід­ченням про надання (підтвердження) відповідної кваліфікаційної кате­горії за спеціальністю; свідоцтвом про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних і фармацевтичних працівників; документом, що підтверджує стаж роботи за спеціальністю на момент подачі заяви (копія трудової книжки з даними за останні п'ять років або виписка з неї).

Особливість правового статусу лікаря за цим договором полягає в тому, що в окремих випадках лікар виступає в ролі представника па­цієнта. Зокрема, якщо до надання медичних послуг залучаються лікарі-консультанти, фактично лікар укладає з лабораторним лікарем договір в інтересах пацієнта. Ці відносини можна кваліфікувати як дії лікаря в чужому інтересі без доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору про надання медичних послуг становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 630 ЦК України передбачає, що договором може бути вста­новлено можливість визначення його окремих умов відповідно до типо­вих умов певного виду, але якщо у договорі не міститься посилання на такі типові умови, вони можуть застосовуватись як звичай ділового обо­роту, що відповідає вимогам ст. 7 ЦК України.

Через відсутність в сучасному законодавстві типових умов договору про надання медичних послуг в Україні медичні заклади практикують укладання договорів з пацієнтами з урахуванням специфіки лікування та доцільності встановлення тих чи інших умов договору.

За змістом договору основний обов'язок послугодавця полягає в на­данні медичної послуги «швидко, безпечно і приємно» (cito, tuto et jucunde) і за правилами lege artis, тобто відповідно до сучасних досяг­нень медичної науки, а основним обов'язком послугоотримувача є оп­лата медичних послуг і обов'язок виконувати всі вимоги послугодавця, що забезпечують якісне надання медичних послуг, включаючи повідом­лення для цього необхідних відомостей (плану лікування, який має бути засвідчений підписом пацієнта), а також обов'язок прийняти медичні послуги та виконувати всі розпорядження лікаря та внутрішній розпо­рядок медичного закладу. При цьому договір не може обмежувати право пацієнта на інформацію про стан свого здоров'я і право на таємницю про стан свого здоров'я. Тому договір має містити умову щодо обов'язкового ознайомлення пацієнта з медичною документацією, яка відображає стан його здоров'я, і одержувати консультації щодо неї в інших фахівців, а також право отримувати копії всіх медичних докумен­тів, що відображають стан його здоров'я.

Цей договір укладається на засадах абсолютної свободи, яка, зокре­ма, виявляється в тому, що лікар самостійно визначає методики ліку­вання і не може бути примушений до прийняття іншого рішення. Лікар на свій розсуд приймає такі рішення: 1) чи слід здійснювати лікування; 2) яка медикаментозна терапія потрібна в цьому випадку; 3) які діагнос­тичні й терапевтичні методики потрібні. При виборі лікування врахову­ються фізичні та соціальні показники, оцінюються ризики і шанси пе­редбачуваного лікування. Право лікаря на вибір терапії точно співвід­носиться з правом пацієнта на вибір лікаря. Пацієнт здійснює вибір, керуючись професійними знаннями і навичками лікаря, він має право відмовитися від надання послуг цим лікарем у випадку незадоволення якістю надаваних послуг.

Виконання цього договору вважається належним за умови надання медичних послуг з дотриманням вимог щодо виправданого (припусти­мого) ризику медичної діяльності, здійснення якої може завдавати шко­ду для особистості або майна особи, у зв'язку з чим мають бути вчинені розумні за цих обставин дії в чужому інтересі (клієнта).

Раніше зазначалося, що існування професійного медичного ризику породжено неможливістю гарантування при наданні будь-яких медич­них послуг результату такої діяльності на підставі ймовірнісного харак­теру біологічних параметрів функціонування людського організму. В умовах виправданого ризику належними мають вважатися дії лікаря з реалізації найбільш відповідного способу лікування пацієнта та з «мак­симальним докладанням зусиль» у досягненні іншого позитивного ре­зультату відповідно до стандартів надання медичних послуг, що вста­новлюють загальновизнані правила і прийоми надання конкретного виду медичної допомоги. Тому навіть при летальному результаті, якщо лікар ужив усіх необхідних заходів, немає протиправності заподіяної шкоди і припустимо порушувати питання про сплату за надані послуги лікаря¹ відповідно до умов договору.

Зобов'язання з надання медичних послуг грунтуються на довірі, що зумовлено особистим виконанням і відкритістю відносин між пацієн­том і лікарем. У разі виникнення необхідності в отриманні медичної послуги пацієнт звертається до лікаря, якому довіряє. Довіра є певним ставленням пацієнта, яке виникає на підставі віри в правоту, чесність, щирість, порядність і професіоналізм лікаря.

Довіра є провідною та необхідною умовою забезпечення відкритості у відносинах між пацієнтом і лікарем. Однак довіра є не самоціллю, а лише передумовою встановлення добрих взаємовідносин між хворим і лікарем, що вимагає зустрічного прагнення хворого до плідної співпраці. Це дає змогу вирішити найрізноманітніші проблеми — від діагностично­го пошуку до найінтимніших питань. Зазначений характер відносин па­цієнта та лікаря — це не лише обмін інформацією, а й частина лікування як процесу. Коли пацієнти не бажають співпрацювати з лікарем, дії та­ких пацієнтів призводять до емоційного напруження лікаря, втрати ним спокою, часу «рівноваги», навіть репутації. Усе це може негативно по­значитися на результатах лікування цього пацієнта та інших хворих.

За певних умов така поведінка пацієнта може розглядатись як злов­живання, оскільки належне пацієнту право на отримання медичної до­помоги здійснюється з використанням недозволених форм реалізації цього суб'єктивного права. Зокрема, зловживанням правом має визна­ватися ситуація, коли хвороба або нездоровий спосіб життя дають хво­рому певну «користь». Хворобливий стан надає йому певну перевагу, і він намагається за будь-яких обставин підтримувати цей стан.