Друга хвиля репресій

Друга хвиля репресій ознаменувалася голодомором 1932-1933 рр. Намагаючись придушити виступи селян-одноосібників, Сталін штучно створив дефіцит продовольства в Україні та ряді інших територій СРСР. У березні 1933 р., у розпал голодомору, він інсценував справу 75 службовців наркоматів землеробства і радгоспів України, Білорусі та Північного Кавказу, звинувативши їх у зараженні колгоспної худоби чумою, що викликало її масовий падіж. У науково-дослідних установах України за цією справою було заарештовано 270 професорів-аграрників. Не оминули репресій і національні меншини України. У 1931 р. відбувся процес над міфічною «Польською військовою організацією», яка начебто за підтримки польської розвідки готувала повстання в УСРР та її приєднання до Польщі. Від середини 1930-х років посилилися репресії проти кримських татар.

У 1933 р. репресії відчула творча та наукова інтелігенція України. Після чищення Наркомату освіти УСРР було заарештовано майже 200 «ворожих елементів». В обласних управліннях народної освіти через політичні мотиви замінили 100% керівництва, у районних – 90%.

Намагаючись зупинити масовий терор, у січні 1934 р. члени XVII з’їзду ВКП(б) шляхом таємного голосування обирають секретарем ЦК ВКП(б) С. Кірова. Однак 1 грудня 1934 p. його було вбито, і уся повнота влади знову сконцентрувалась у руках Сталіна. Прикриваючись смертю Кірова як підступами ворогів народу, Сталін ініціює прийняття 5 грудня 1934 р. постанови ВЦВК про посилення кримінальної відповідальності (розгляд кримінальних справ у термін не більше за 10 днів, без участі сторін, відхилення клопотань про помилування, негайне виконання вироку). Цей документ знаменував нову хвилю репресій.

Відтепер усі судові процеси здійснювалися позасудовими трійками у складі першого секретаря обкому партії, начальника обласного управління НКВС і прокурора області. У грудні 1934 р. на розгляді справи «Українського центру білогвардійців-терористів» було засуджено 28 осіб, переважно письменників і діячів культури. У цьому ж році знищено усіх учасників з’їзду кобзарів у Харкові. У 1935 р. Постишев оголосив про викриття «Всеукраїнського боротьбистського центру» – винищено колишніх боротьбистів. Проведено процеси «Національно-терористичного центру», «Національно-терористичної групи професора М.Зерова», «Блоку українських терористичних груп», «Троцькістського націоналістичного терористичного блоку». У 1936 р. сфабриковано справи «Українського троцькістського центру», «Соціал-демократичної партії України». Протягом 1930-1941 pp. в Україні було «виявлено» понад 100 різних «центрів», «блоків» і «організацій».