Перша хвиля репресій

Перша хвиля ознаменувалася боротьбою із «шкідниками» та «саботажниками». Вона відбувалася за згортання непу. Найпершим сфабрикованим процесом стала «шахтинська справа». У 1928 р. на лаву підсудних потрапили інженери, що, згідно з офіційними повідомленнями у Шахтинському окрузі Північно-Кавказького краю, перебували у складі «шкідницької» організації. В Україні за цією справою було притягнуто близько 1 тис. осіб. Наступного року відбулася справа так званого «харківського центру» (в антирадянській діяльності звинуватили та засудили кілька десятків керівників промислових підприємств Східної та Південно-Східної України). Утім, остаточне знищення старих висококваліфікованих кадрів, керівників промислових підприємств і технічної інтелігенції України відбулося під час судового процесу 1930 р. над так званою «Промисловою партією» (за цією справою було засуджено понад 2 тис. осіб). Завдяки цим діям, Сталін подолав опір промисловців, що виступали з критикою курсу соціалістичного штурму.

Наступним кроком став цілеспрямований погром української національної інтелігенції. У січні 1930 р. відбувся сфабрикований процес над «Спілкою визволення України» – СВУ (45 засуджених, з них 2 академіки, 11 професорів, 2 письменники). Серед репресованих були С. Єфремов, В. Чехівський, А. Ніковський, Й. Гермайзе, М. Слабченко, Г. Голоскевич. У червні 1930 р. до суду було притягнуто міфічну антирадянську організацію «Контрреволюційна організація в сільському господарстві України» (знищено групу керівників сільського господарства). У 1931 р. відбувся суд над «Українським національним центром» (засуджено 50 визначних українських учених, зокрема М. Грушевського та М. Яворського). М. Грушевський завдяки своїй світовій славі не міг бути просто розстріляним, тому він був засуджений до домашнього арешту. Його вивезли до Москви із забороною повертатися в Україну, а в 1934 р. М. Грушевський помер за загадкових обставин. Одразу ж після цього було знищено створену ним історичну школу, а його твори заборонено. Значного тиску зазнала й релігія. У 1930 р. припинила своє існування автокефальна українська церква. Протягом 1929-1930 рр. були закриті усі «Просвіти».

Репресії торкнулися і установ державного апарату. Відповідно до рішень XVI конференції ВКП(б) і II Всеукраїнської конференції КП(б)У, протягом 1929-1930 pp. в Україні було проведено «чищення» в 61 823 установах радянського державного апарату. З 338 тис. осіб, які проходили перевірку, було звільнено майже 40 тис. (11%).