Перша інформаційна революція

Виникненню писемності передували засоби, які слугували запам’ятовуванню усних повідомлень. До таких відносять предметне, вузликове та піктографічне письмо. У предметному письмі засобами передачі змісту слугували різні предмети (наприклад, «вампум» – засіб запам’ятовування та передачі повідомлень індійських племен Північної Америки. Зміст повідомлення виражався кольором, кількістю та взаєморозташуванням раковин).

У вузликовому письмі засобами передачі змісту слугували мотузки із зав’язаними на них вузликами (наприклад, «кіпу» – вузликове письмо древніх перуанців, яке представляло собою мотузку, до якої був прив’язаний ряд різнокольорових шнурків з вузликами. Форма та кількість вузлів позначали числа, вузли різного кольору та по-різному розташовані мали різні умовні значення). Вузликове письмо набуло особливого поширення у скотарських племенах для обліку поголів’я стад.

У піктографічному (малюнковому) письмі повідомлення передавалось за допомогою малюнків (часто таких, які викликають зорові асоціації), які означають окремі предмети, дії, процеси тощо.

Писемність в її сучасному розумінні виникла в кінці IV – на початку III-го тисячоліття до н.е. в Єгипті та Месопотамії.

У підсумку, виокремлюються два основні типи письма – ієрогліфічне та фонетичне. В ієрогліфічному письмі окремий знак означає слово чи словосполучення. У фонетичному письмі кожен символ означає окремий звук.

Ідея щодо збору й організаціїписьмових записів зароджується у шумерській культурі 5.000 р. назад. Із Ближнього Сходу поняття колекції документів потрапляє до греко-римського світу. Римські імператори почали збір матеріалів у IV ст. до н.е. Велика бібліотека Александрії відома як найбільше зібрання папірусів. У Богдаді у 830 р. засновано Бейт Аль-Хікм («Дом мудрості») – суспільна бібліотека з великим зібранням матеріалів із широкого кола питань. Запізнілий, але прискорений розвиток європейських бібліотек XVI ст. був простимульований винахідом друку.