ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ОПІКАХ

Лекція № 10

«Термічні ушкодження. Електротравми. Догляд за хворими.»

з дисципліни : « Медсестринство в хірургії»

Викладач : Гайдамака В.К.

м. Берислав

План

1. Опіки, їх класифікація.

2. Термічні опіки, їх класифікація.

3. Визначення глибини ушкодження тканин і площі опіку. Послідовність надання першої медичної допомоги хворим. Лікування опіків.

4. Опікова хвороба: періоди і клінічні симптоми. Лікування опікової хвороби.

5. Догляд за хворими з опіками.

6. Хімічні опіки. Їх види, прояви, перша медична допомога і лікування.

7. Радіаційні опіки. Клініка, перша медична допомога і лікування.

8. Види холодової травми. Відмороження, їх класифікація, періоди і ступені розвитку. Перша медична допомога на до госпітальному етапі та лікування. Особливості догляду за хворими з відмороженням.

9. Електротравма. Дія електроструму на організм людини. Особливості надання першої медичної допомоги, серцево – легенева реанімація. Лікування, особливості догляду.

Мета:

- вивчити класифікацію термічних опіків, послідовність надання першої ме­дичної допомоги хворим; види холодової травми, класифікацію відморожень, першу допомогу на догоспітальному етапі; дію електроструму на організм лю­дини — електроопік, загальні зміни (мал. 38);

- оволодіти наданням першої допомоги при опіках, електротравмах, відморо­женнях.

Розвиток ушкоджень тканин організму під впливом несприятливих фізичних і хімічних чинників можна умовно поділити на три групи:

1. Опіки.

2. Обмороження.

3. Електротравми.

ОПІКИ

Опіком (combustio) називається ушкодження тканин, спричинене дією високої тем­ператури, хімічними речовинами, електричним струмом, променевою енергією.

Етіологія

Термічні опіки виникають унаслідок дії на шкіру, слизові оболонки і більш глибоко розташовані тканини полум'я, окропу, гарячої олії, розжарених предметів, бойових запальних речовин (напалм, фосфор).

Хімічні опіки виникають під дією хімічних речовин — кислот, лугів.

Тяжкість ураження залежить від:

• часу дії травмівного чинника;

• глибини ураження;

• площі ураження шкірних покривів;

• загального стану хворого.

Патогенез

При опіках потік нервово-больових імпульсів призводить до порушення регулівної функції ЦНС і розладу діяльності дихального і судинорухового центрів. У резуль­таті падає судинний тонус, порушується проникність капілярів із втратою плазми, згущуванням крові, гіпопротеїнемією, гіпохлоремією. Відбувається зворотне всмок­тування в кров'яне русло денатурованих білків, що веде до інтоксикації організму. Далі приєднується гнійна інтоксикація, зумовлена вірулентною мікрофлорою, на­копиченням в організмі токсичних продуктів. У хворих з тяжкими опіками відбу­вається порушення всіх видів обміну, внаслідок чого розвиваються гіпопротеїнемія, азотемія, порушується кислотно-основна рівновага, розвивається гіпокаліємія. На пізніх стадіях наростає дистрофія паренхіматозних органів, виникають тяжкі злив­ні пневмонії. Загальні прояви залежать насамперед від обсягів ураження.

Розрізняють такі шари шкіри:

1. Роговий шар — епідерміс.

2. Паростковий шар — сосочковий.

3. Власне дерма, в якій знаходяться волосяні мішечки і потові залози. Класифікація

1. Термічні.

2. Хімічні.

3. Променеві.

4. Електричні.

Клінічна картина

За глибиною ураження розрізняють 4 ступені.

I ступінь є результатом короткочасної дії термічного чинника; характеризуєть­ся почервонінням (гіперемією) і невеликим набряком шкіри — еритематозна фор­ма. Тривалість — 2—3 тижні. На місці опіку з'являється пігментація шкіри з по­дальшим злущуванням епідермісу (прикладом є сонячні опіки).

II ступінь опіку характеризується появою пухирів, набряку і гіперемії. Пухирі містять прозору рідину, яка потім набирає желеподібної консистенції. Вміст пухира може розсмоктатися або витекти, якщо лопне стінка. Цей ступінь опіку на­зивається бульозною формою. Пухирі (булли) можуть з'являтися через декілька хвилин після опіку, інколи — наступного дня.

III ступінь підрозділяється на IIIA і IIIB. Ступінь IIIA — це ушкодження шкіри до сосочкового шару (паросткового), при цьому утворюється сухий світло-коричне­вий струп, пухирі розкриті, дно рани дуже болісне. Ступінь IIIB — уражуються всі шари шкіри. Виникає сухий або вологий некроз залежно від температури і тривалості дії.

IV ступінь опіку— уш­кодження шкіри і глибоко розташованих тканин з утво­ренням темного струпа (об­вуглювання).

Опіки І, II, ІІІА — повер­хневі, а ІІІВ і IV — глибокі.

Існують такі методи виз­начення площі опіків.

1. Правило долоні: площа долоні дорослого дорів­нює 1—1,2%площі тіла.

2. Спосіб Уоллеса (правило дев'яток) (мал. 39).

3. Правило п'ятірок— для визначення площі опіку у дітей.

4. Спосіб целофанових плі­вок (калькування).

5. Індекс Франка (прогнос­тичний):

1 % поверхні опіку дорів­нює 1 одиниці.

1 % глибокого опіку дорів­нює 3 одиницям.

Ураження дихальних шляхів — 30—45 одиниць.

Отже, при ураженні з індексом до 30 одиниць прогноз сприятливий; при ура­женні 31—60 одиниць — відносно сприятливий; при ураженні 61—90 одиниць — сумнівний; понад 91 одиниць — несприятливий.

ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ОПІКАХ

1. Усунення дії термічного чинника.

2. Профілактика опікового шоку (знеболення).

3. Закриття опікової рани.

4. Іммобілізація.

5. Евакуація.

6. Уведення ППС і правцевого анатоксину при II—IV ступені опіків.