Перша комерційна мова програмування

Пройшов час, з’явилося безліч мов високого рівня, і вже наступне покоління програмістів почало вважати Фортран ”копалиною” серед машинних мов, називаючи його “динозавром”. Едсгер Дейкстра, авторитет в області програмного забезпечення, відмітив, що навчання студентів Фортрану повинно каратися як злочин. Проте і через десятиліття Фортран не втратив своєї популярності (наприклад, Фортран-77, 90). Ця мова, що надає великі можливості по обробці числової інформації, отримала широке визнання серед науковців та інженерів. Основна причина такого довголіття проста – Фортран був першим.

Дослідники фірми IBM, що створили Фортран, і не підозрювали, що ця мова набуде такого великого значення. Роками пізніше керівник групи розробників Джон Бекусвідзначав, що завдяки Фортрану виникла нова порода людей – програмістів та фахівців з інформатики.

До коледжу Бекус був посереднім учнем (“Я пройшов більше шкіл, ніж можу пригадати”). Після служби в армії під час другої світової війни він поступив у школу радіотехніки (Нью-Йорк). Проте викладач з ремонту телеапаратури збудив у Бекуса інтерес до математики та переконав його продовжити навчання у Колумбійському університеті. Бекусу було 25 років, коли він, отримавши ступінь магістра математики, поступив у 1959 р. програмістом до фірми IBM. Бекус, який неодноразово заявляв, що “завжди був ледарем”, звернувся до свого шефа з новаторською пропозицією. Це була складна мова і компілятор до неї, що спрощували програмування моделі IBM-704. Система дозволяла записувати програми у формі алгебри, а компілятор повинен був автоматично переводити її у машинні коди.

Створити ефективний та надійний компілятор для мови Фортран виявилося важчим завданням, ніж передбачалося. Групі довелося мати справу з введенням, виведенням, циклами та безліччю інших заплутаних речей, які необхідні для перетворення команд на мові високого рівня у машинний код.

Бекус передбачав, що успіх Фортрану підштовхне інших виробників до розробки аналогічних мов для своїх машин, що дійсно і відбулося. Проте Фортран швидко став нормою, і його адаптували для багатьох машин інших марок. Завдяки зусиллям розробників усього через рік з’явився Фортран II, однією з переваг якого була можливість під’єднувати частини програми на асемблері. Пізніші версії (Фортран III – 1958 р., Фортран IV – 1962 р.) ще більше розширили можливості Фортрану.

Сильною стороною мови завжди був високий ступінь переносимості початкового коду між різними платформами, що забезпечувало довговічність програм. В основі такої сумісності лежить жорсткий стандарт. Фортран випереджав конкурентів і за швидкодією виконання програм, і за їх компактністю завдяки високій ефективності виконуваного коду. Це пояснюється як багаторічним відпрацюванням алгоритмів компілятора, так і застосуванням простіших конструкцій мови. Гордістю Фортрану завжди була багата колекція різноманітних бібліотек, перш за все математичних. Одна з найпопулярніших бібліотек (IMSL) включає понад тисячу процедур математичної та статистичної обробки даних і фактично є стандартом для найрізноманітніших комп’ютерних платформ.

Фортран і дотепер (Фортран-90) залишається популярним засобом програмування, особливо серед науковців. Проте головна перевага Фортрану полягає у тому, що він був першою широко поширеною комерційною мовою – ефективним засобом написання програм, простою у навчанні та такою, що не вимагала знання машини. З тих пір науковці, інженери та студенти отримали можливість спілкуватися з комп’ютером без допомоги професійних програмістів, що створювали програми на асемблері.