Економічне програмування. Державні та регіональні цільові програми

Одним із особливих (спеціальних) засобів реалізації економіч­них методів державного регулювання національної економіки є економічне програмування.

Що можна віднести до системи економічного програмування в національній еконлміці?

Це, перш за все цільові державні та регіональні програми розвитку згідно Закону України "Про державні цільові програми" та інші програми національної економіки [1; 2; 3; 4].

Метою економічного програмування (ЕП) в державі є накрес­лення та реалізація оптимального, з точки зору національних економічних інтересів, сценарію розвитку економіки.

Головними завданнями економічного програмування є: - досягнення макроекономічної стабілізації і максимально

ефективного використання всіх економічних ресурсів держави;

Тема 3.2. Програмування та прогнозування національної економіки

- досягнення якісних позитивних зрушень в національній еконо­міці та підвищення економічного, соціального та екологічного добробуту населення; Ф підтримка вітчизняного товаровиробника і розвиток націо­нального та регіональних ринків.

Технологія складання економічних програм розвитку в націо­нальній економіці передбачає такі етапи:

1) аналіз стану розвитку національної економіки (регіону, місце­вості, локальної території);

2) виявлення проблем та їх оцінка;

3) дослідження механізмів регулювання, в тому числі ринкових та оцінка їх рівня ефективності;

4) загальна оцінка невирішених проблем;

5) концепція розвитку та побудова логістичної схеми, вирішення цих проблем;

6) накреслення механізмів (економічних, організаційних тощо) реалізації завдань, що поставлені в концепції;

7) структуризація програми.

Економічне програмування мусить бути здатним виконувати такі

завдання розвитку національної економіки:

У ефективно відстоювати національні інтереси держави;

- забезпечувати ефективну реалізацію прийнятої національної стратегії, відповідної зовнішньої і внутрішньої економічної політики;

У забезпечити ефективну трансформацію економічної системи, структурну перебудову економіки і формування соціально-орієнтованих ринкових механізмів;

-формувати внутрішній ринок;

- забезпечити інтеграцію економічного і екологічного напрямів розвитку;

- забезпечити відродження економіки та її послідовний і стабіль­ний розвиток;

- забезпечити збереження і розвиток інтелектуальних ресурсів країни;

- сприяти консолідації суспільства, розвитку соціального партнерства.

Розділ 3. Державні інституції та механізми регулювання національної економіки

У цілому, економічне програмування є інструментом здійснення

державної економічної політики в національній економіці [ІЗд]. Економічне програмування розвитку регіонів національної

економіки є елементом регіональної політики держави (РПД). Зараз

в системі РПД необхідно вирішити такі аспекти:

- Держава повинна забезпечити вирівнювання рівнів розвитку регіонів, раціонально регулювати бюджетне навантаження на регіони, стимулювати ефективний розвиток продуктивних сил регіонів, найбільш повне використання їх економічних і природних ресурсів, налагоджувати ефективне співробітництво регіонів, формувати внутрірегіональні і міжрегіональні народногосподарські комплекси.

- Особливо важливе стратегічне значення має децентралізація механізмів розвитку, регіональне самоврядування, формування в регіонах змішаної економіки, пріоритетний розвиток малого підприємництва, створення нових робочих місць, розширення регіональних ринків товарів, праці, капіталів.

- Місцеве самоврядування повинно стати основою регіональної політики України. Держава повинна передати регіонам ту частину державної власності, яка забезпечує соціально-еконо­мічні потреби населення даної території згідно Закону України "Про стимулювання розвитку регіонів".

3.2.2. Прогнозування в національній економіці

Прогнозування в національній економіці займає важливе місце, оскільки дає змогу отримати об'єктивну оцінку того, що може відбутись, виходячи з аналізу внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на її розвиток.

Прогнозування може розглядатись в двох аспектах: - як самостійна форма регулювання на базі застосування методі в

економетрії тощо; - як певний етап у системі макроекономічного планування.

Прогнозування в національній економіці може бути частковим або узагальнюючим.

До перших належать:

Тема 3.2. Програмування та прогнозування національної економіки

-прогнози наслідків від соціально-економічних чи екологічних

подій; - виробничі прогнози; - науково-технічні (інноваційні) прогнози; -прогнози стосовно платіжного балансу держави тощо.

Водночас узагальнюючі прогнози охоплюють велику територію дослідження або секторальну площину національної економіки. Найбільш узагальненим є "Державний прогноз соціально-еконо­мічного розвитку України", який за своєю сутністю є довготермі­новим прогнозом (на 10-15 років) і включає аналіз, оцінку і прогнозні індикатори та пропорції розвитку національної еконо­міки на довгу перспективу. Такий прогноз є орієнтиром для реалізації того чи іншого сценарію розвитку в середньостроковому періоді (5 років) та на короткотермінову перспективу (2-3 роки).

Процес економічного прогнозування в державі мусить базува­тись на аналізі таких компонентів: - ресурсів (економічні, соціальні, матеріальні, природні,

фінансові); - соціально-економічної та екологічної ситуації; - механізмів організаційної системи управління; - нормативно-правового забезпечення; - фінансового забезпечення тощо.

В економічному прогнозуванні використовують такі методи (рис. 3.2.1):

Розділ3. Державні інституції та механізми регулювання національної економіки

3.2.3. Індикативне макроекономічне планування

Державне регулювання національної економіки передбачає складання планів соціально-економічного та екологічно збалансо­ваного розвитку. Особливе місце в системі планування займає індикативне (рекомендаційне) планування.

Сутність цього планування полягає в тому, що уряд опосеред­ковано впливає на розвиток національної економіки.

Якими є механізми опосередкованого впливу уряду на суб'єкти господарювання?

1. Це, перш за все, методи координації діяльності суб'єктів госпо­дарювання;

2. Методи інформування суб'єктів господарювання про перспек­тивні наміри уряду;

3. Методи збалансованості економічної, соціальної та екологічної діяльності в національній економіці.

Особливе значення в системі планування в національній

економіці належить бюджетном)' плануванню.

Бюджетне планування - науково обґрунтований процес визначення джерел формування і напрямів використання бюд­жетних коштів. Зміст бюджетного планування визначається функціями, які воно

виконує:

О відображення бюджетної політики держави;

- вибір напрямів бюджетного фінансування, виходячи з необхід­ності раціонального фінансування економічних і соціальних суспільних програм;

- здійснення необхідного рівня перерозподілу бюджетних ресур­сів для досягнення темпів і пропорцій розвитку економіки та підвищення добробуту населення;

- встановлення раціональних форм мобілізації доходів бюджету та їх оптимальної структури. Об'єктом бюджетного планування є бюджетна діяльність

держави, державних установ та органів, бюджетних організацій;

предметом - бюджетні ресурси та їх рух у процесі економічного

відтворення.

Тема 3.2.Програмування та прогнозування національної економіки

Організаційні засади складання проекту державного бюджету встановлені статтею 96 Конституції України та статтею 32 Бюджет­ного кодексу.

Специфіка бюджетного планування полягає в завданні, об'єкті планування і сфері його застосування. Формування і розподіл, перерозподіл і використання державних фінансових ресурсів на всіх етапах економічного відтворення є основою організації і здійснення бюджетного планування.

Науково-аналітичною стадією розробки проекту бюджету є бюджетне прогнозування. На відміну від бюджетного планування, воно не має нормативного характеру і здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) екстраполяції;

2) економіко-математичного моделювання;

3) експертних оцінок.

Бюджетне прогнозування залежно від терміну поділяється на:

1) короткострокове (до 1 року);

2) середньострокове (1-5 років);

3) довгострокове (5-10 років). Етапи бюджетного прогнозування:

1) постановка завдань і цілей;

2) збір та аналіз інформації;

3) вибір моделі прогнозування;

4) прийняття рішень щодо оптимізації показників бюджету на основі результатів моделювання.

Таким чином, бюджетне планування є дуже трудомістким процесом.

Підготовка та розробка Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік [2д; 13д]:

1) Кабінет Міністрів України разом з міністерствами та відом­ствами розробляє Основні напрями бюджетної політики на наступний рік;

2) Міністерство економіки готує прогноз основних макропоказни-ків економічного і соціального розвитку на наступний рік;

Розділ 3. Державні інституції та механізми регулювання національної економіки

3) Національний банк України готує та подає до Еїерховної Ради України та Кабінету Міністрів України проект основних засад грошово-кредитної політики та проект кошторису НБУ на наступний рік (до 1 квітня);

4) головні розпорядники бюджетних коштів, Державне казна­чейство, Міністерство фінансів, органи стягнення та інші учас­ники бюджетного процесу складають звітність про стан вико­нання бюджету за минулий рік та аналізують її;

5) Міністерство фінансів розробляє і здійснює оцінку попередніх показників доходів і видатків проекту зведеного і державного бюджетів на наступний рік;

6) підготовка та реалізація інших організаційно-методичних
заходів, що мають забезпечити розробку основних напрямів
бюджетної політики на наступний бюджетний рік.
Подання Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради Укра­
їни річного звіту про виконання закону про державний бюджет
України та показників виконання бюджету за минулий рік (не піз­
ніше 1 травня).

Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання річного звіту готує висновки до звіту про виконання Закону України про державний бюджет України за минулий рік та використання коштів державного бюджету.

Верховна Рада України, незалежні аналітичні організації розгля­дають та аналізують виконання закону про державний бюджет України, основні макропоказники економічного і соціального розвитку України, реалізацію напрямів та завдань, передбачених законом про бюджет на минулий рік.

Не пізніше ніж за чотири дні до початку проведення парла­ментських слухань з питань бюджетної політики Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України проект Основних напря­мів бюджетної політики та прогнозні макропоказники еконо­мічного та соціального розвитку України на наступний бюджетний період.

Не пізніше 1 червня або першого наступного за цією датою дня пленарних засідань Верховної Ради України у Еіерховній Раді

Тема 3.2.Програмування та прогнозування національної економіки

України відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. Виступає Прем'єр-міністр України або за його дорученням Міністр фінансів України з доповіддю про Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період.

За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення або прийняття до відома Основних напрямів бюджетної політики, поданих Кабінетом Міністрів України.

Складання проекту Закону України про державний бюджет України на наступний рік:

1) головні розпорядники коштів розробляють бюджетні запити та аналізують проекти кошторисів підпорядкованих їм розпоряд­ників коштів з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу коштів, необхідних для досягнення встановлених завдань та показників по наданню бюджетних послуг;

2) Міністерство фінансів аналізує отримані від головних розпо­рядників коштів запити та пропозиції щодо обсягу видатків та визначає їх відповідність ухваленим Основним напрямам бюджетної політики;

3) відповідно до пріоритетів бюджетної політики на наступний бюджетний рік Міністерство фінансів готує пропозиції Кабінету Міністрів України щодо проекту державного бюджету України, прогнозних показників зведеного бюджету, обґрунтування особливостей формування місцевих бюджетів та показників міжбюджетних відносин та подає їх на розгляд Кабінету Міністрів України;

4) Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів Авто­номної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад особливості форму­вання місцевих бюджетів відповідно до ухвалених Основних напрямів бюджетної політики.

5) Кабінет Міністрів України завершує розробку проекту Закону України про державний бюджет України на наступний рік та розглядає його на своїх засіданнях з урахуванням остаточних

Розділ 3. Державні інституції та механізми регулювання національної економіки

змін оприлюднених до 15 серпня законів, що впливають на формування доходів та видатків бюджету. За результатами розгляду проекту закону про державний бюджет на наступний рік на засіданні Кабінету Міністрів України приймається відпо­відна постанова Кабінету Міністрів України. Подання до Верховної Ради України Кабінетом Міністрів проекту закону про державний бюджет на наступний рік не пізніше 15 вересня разом з необхідними матеріалами, перелік яких визна­чений статтею 38 Бюджетного кодексу України.

Через п'ять днів після подання проекту закону про державний бюджет відбувається представлення його на пленарному засіданні Верховної Ради України:

1) Міністр фінансів України представляє проект бюджету;

2) Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету виступає з доповіддю про відповідність поданого проекту рішенню Верховної Ради України щодо Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

3) за результатами обговорення Верховна Рада України визнача­ється щодо прийняття до розгляду поданого Кабінетом Мініст­рів України проекту закону про державний бюджет України на наступний рік або про його відхилення.

Поданий проект закону про державний бюджет України на наступний рік підлягає обов'язковій публікації в газеті "Урядовий кур'єр" не пізніше 22 вересня поточного року.

Підготовка проекту закону про державний бюджет України до розгляду Верховною Радою України у першому читанні:

1) проект закону розглядається народними депутатами України, у комітетах, депутатських фракціях та групах;

2) до 1 жовтня (6 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання) подаються пропозиції суб'єктів права законодавчої ініціативи до проекту закону; Комітет Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше

15 жовтня (20 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання КМУ) року, який передує плановому, розглядає пропозиції суб'єктів права законодавчої ініціативи і готує Висновки та пропозиції до проекту закону про 132

Тема 3.2. Програмування та прогнозування національної економіки

державний бюджет України.

Перше читання проекту закону про державний бюджет України відповідно до Бюджетного кодексу має відбутися до 20 жовтня (25 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України). Воно почи­нається з доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету про Висновки та пропозиції до проекту закону про державний бюджет України. Верховна Рада України приймає рішення щодо Висновків та пропозицій до проекту закону про державний бюджет України, схвалення яких вважається прий­няттям проекту закону про державний бюджет України у першому читанні.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету розглядає внесений проект закону про державний бюджет України, підго­товлений Кабінетом Міністрів України і готує висновки та пропо­зиції щодо поданого законопроекту до другого читання, які затверджуються на засіданні Бюджетного комітету.

Друге читання проекту закону про державний бюджет України відповідно до Бюджетного кодексу, в якому приймаються загальний обсяг дефіциту (профіциту), загальний обсяг доходів і видатків, обсяг міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, завершується до 20 листопада.

Доопрацьований проект закону про державний бюджет України Комітет Верховної Ради України з питань бюджету вносить на розгляд Верховної Ради України у третьому читанні не пізніше 25 листопада.

Закон про державний бюджет України має прийматись Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.

Закон про державний бюджет України набуває чинності у разі його підписання Президентом України.

За умови неповернення Президентом України Закону про державний бюджет України для повторного розгляду, у Двотижневий термін після оприлюднення закону про державний бюджет відбувається затвердження бюджетів міст обласного значення, бюджетів районів і обласних бюджетів.

Розділ 3. Державні інституцГі" та механізми регулювання національної економіки

Після набуття чинності Законом України "Про державний бюджет" розпочинається його виконання всіма учасниками бюджетного процесу відповідно до їх повноважень. Відповідно до Бюджетного кодексу та інших нормативно-правових актів Кабінет Міністрів України забезпечує виконання державного бюджету, а Міністерство фінансів здійснює загальну організацію та управління виконанням державного бюджету.

Якщо до початку нового року закон не набрав чинності, щомісячні видатки державного бюджету України здійснюються в розмірах 1/12 обсягу видатків, визначених законом про державний бюджет України на попередній бюджетний період і передбачені проектом закону на наступний бюджетний рік.

Запитання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність поняття "економічне програмування " в національній економіці.

2. Як здійснюється процес прогнозування в національній еко­номіці?

3. Бюджетне планування та його етапи.

4. Різновиди бюджетного прогнозування.

5. Організаційні особливості бюджетного планування в Україні.

6. Розкрийте сутність Закону України "Про державні цільові програми".

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №106

"Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм ".

8. Сутність Методичних рекомендацій щодо порядку розроблення
регіональних цільових програм, моніторингу та звітності про
їх виконання.

Розділ 4.

Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика