Регуляція і дерегуляція національної економіки

Держава повинна створити однакові стартові умови для розвитку суб'єктів господарювання різних форм власності, а також забез-печити умови конкуренції між ними.

У системі державного регулювання важливу роль відіграють питання забезпечення економічного зростання, сприяння розвитку малого, середнього та великого бізнесу, стимулювання науково-технічного прогресу та інноваційної моделі розвитку національної економіки, а також забезпечення екологічного та соціального добробуту.

В умовах формування сучасної ринкової економіки, яка характе-ризується наявністю великої кількості не тільки малих і середніх підприємств, аше й монополізованих комплексів, ринкове само-

Розділ 3. Державні інституції та механізми регулювання національної економіки

регулювання доповнюється механізмом цілеспрямованого макро-економічного регулювання.

При цьому зусилля держави концентруються на недопущенні монополізму, контролі за реалізацією антимонопольного законо­давства, стимулюванні передових технологій.

У сучасний період держава виконує багатовекторні функції за контролем економічної діяльності: видає закони, спрямовані проти фальсифікації продуктів, здійснює митний контроль, регулює діяльність комунального і залізничного транспорту, контролює виконання законів про працю і соціальне забезпечення, встанов­лення мінімуму і максимуму цін, громадські роботи, національну оборону, національне і місцеве оподаткування, реалізацію постанов про мінімум заробітної плати, регулює зональні ціни.

Першим законом України, який почав здійснювати регулюючу функцію в умовах трансформаційних процесів національної еконо­міки був Закон України "Про підприємництво". Цей закон визначає загальні правові, економічні і соціальні засади здійснення підпри­ємницької діяльності громадянами і юридичними особами на території України, установлює гарантії підприємництва і його державної підтримки. Стаття 2 (витримка). Суб'єкти підприємницької діяльності.

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: - громадяни України, інших держав, не обмежені законом у чи

правоздатності дієздатності; - юридичні особи усіх форм власності, установлених Законом

України "Про власність".

Закон України "Про власність ". Цей закон установлює 4 основ­них види власності: державну, колективну, приватну й інте­лектуальну.

Стаття 3. Суб'єкти права власності. 1. Суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ

України, громадяни, юридичні особи та держава.

Суб'єктами права власності в Україні відповідно до цього Закону можуть бути також інші держави, їх юридичні особи, спільні 104

Тема 3.1.Державні механізми регулювання національної економіки

підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства.

2. Майно може належати на праві загальної (часткової чи спільної)

власності громадянам, юридичним особам і державі.

3. Допускається об'єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, і створення на цій основі змішаних форм власності, в тому числі власності спільних підприємств за участю юридичних осіб і громадян інших держав.

4. Громадяни, юридичні особи й Українська держава можуть мати у власності майно, розташоване на території інших держав.

Стаття 41. Об'єкти права інтелектуальної власності.

Об'єктами права інтелектуальної власності є здобутки науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, результати науково-дослідних робіт і інші результати інтелектуальної праці.

Макроекономічна регуляція в системі національної економіки передбачає заходи держави, спрямовані на створення сприятливих макро- та мезоекономічних умов формування та розвитку підпри­ємницької діяльності через здійснення відповідних нормативно-правових та інституційних перетворень.

Мікроекономічна регуляторна політика держави має здійс­нюватись на основі дотримання таких вимог:

1) відповідність національним інтересам держави та економічній та екологічній безпеці національної економіки;

2) забезпечення рівних умов для здійснення підприємницької діяльності;

3) підтримка вітчизняного виробництва і товаровиробника;

4) підтримка інноваційної діяльності;

5) стимулювання розвитку тих суб'єктів господарювання, які реалізують науково-технічний прогрес у державі;

6) підтримка розвитку експортного потенціалу держави та стимулювання покращення його структури.

Які завдання на шляху вдосконалення державного регулювання національної економіки?

1) зниження соціальної ціни ринкового реформування національної

Розділ 3. Державні інституції та механізми регулювання національної економіки

економіки та забезпечення соціального добробуту населення;

2) пошук внутрішніх резервів економічного прогресу у державі;

3) пошук нових ефективних механізмів розвитку екологічно збалансованої національної економіки;

4) створення передумов для збільшення попиту на інновації та розвитку виробництва наукомісткої продукції;

5) створення сприятливого середовища для інвестицій, підпри­ємництва та розвитку виробничої сфери.

Нарешті, першочерговою задачею держави є забезпечення регулярних виплат пенсій і зарплати бюджетникам.

При переході України до ринку не можна не пам'ятати про наявність тіньової економіки, що є специфічною рисою економіки пострадянських країн і не може не вносити свої корективи в процес економічних реформ.

Дерегуляція національної економіки - обмеження втручання у діяльність підприємницьких суб'єктів господарювання на території держави.

Дерегуляція в національній економіці передбачає:

- створення умов для реалізації економічної свободи фізичним

та юридичним особам в державі;

- усунення адміністративно-організаційних та управлінсько-економічних перешкод на шляху розвитку підприємництва

- здійснення заходів з дебюрократизаціїна всіх рівнях реєстрації

та ліцензування підприємницьких структур;

- подолання корумпованості у різних сферах національної

економіки;

- сприяння розвитку економічної кон 'юнктури

- децентралізація управління і розвиток місцевого само­врядування

- створення передумов для вільної конкуренції в галузях і сферах національної економіки.

Механізми державного регулювання в національній економіціФіскальний інструментарій, тобто податки і видатки держбюджету, є одним із найважливіших знарядь макроекономічного регулю­вання у перехідній економіці. Саме шляхом зміни податків та 106

Тема 3.1. Державні механізми регулювання національної економіки

видатків забезпечують вплив на макроекономічні процеси. Фіскальна політика в перехідній економіці має вагоміше значення, ніж в розвинутій ринковій. Це зумовлено багатьма обставинами. Головною обставиною є те, що за допомогою фіскальної політики уряд може змінювати структуру національної економіки, забезпе­чувати пріоритетний розвиток тих або інших галузей, впливати на структуру зайнятості, зменшувати економічні коливання, досягати природного ВВП за повної зайнятості, впорядковувати державні фінанси тощо.

Про фіскальну політику як знаряддя макроекономічного регулю­вання можна судити за структурою податкових надходжень та державних видатків, а також і за стабільністю податкової системи загалом. Стримувальна фіскальна політика забезпечила досягнення макроекономічної стабільності у монетарній сфері. Однак фіскальну політику недостатньо використовувати для досягнення інших цілей макроекономічного регулювання, передусім для зміни галузевої структури економіки. Адже в перехідній економіці держава вже не може прямо впливати на формування галузевої структури як це було в умовах командно-адміністративної системи. Тому доцільно застосовувати інструментарій політики впливу на галузеву структуру вітчизняної економіки, зокрема через надання пільг в оподаткуванні, підтримки певних галузей і виробників за рахунок коштів державного бюджету.

Дерегуляція "відкриває" національну економіку міжнародному суперництву. Однак в сучасному глобалізаційному світі, це супер­ництво може бути і небезпечним для національної економіки, оскільки послаблює її регуляторні державні механізми щодо забезпечення макроекономічної стабілізації. У таких умовах націо­нальна економіка втрачає потенціал своєї самодостатності. Як справедливо зазначає О. Г. Білорус: "Зараз об'єктивно існує гло­бальний закон внутрішньої компресії економіки, суть якого поля­гає в тому, що чим сильніший зовнішній вплив на національну економіку, тим вищим повинен бути рівень інтеграції та внутрішніх взаємозв'язків, щоб чинити опір негативному зовнішньому впливу і загрозам. Як у двигуна внутрішнього згорання, у якого є багато

1П7

Розділ 3. Державні інституції та механізми регулювання національної економіки

отворів, але вони не порушують його внутрішню компресію, від якого залежить його потужність" [37д].

У Конституції нашої держави зазначено, що Україна будує модель соціально орієнтованої ринкової економіки. Водночас глобальний капітал транснаціональних корпорацій (ТНК) не може вважатись чинником соціалізації та екологізації розвитку націо­нальних економік бідніших країн.

В умовах поляризації сучасного світу, де рівень диференціації між економічним добробутом держав складає 1:90, спостерігається значне зрощення економічних інтересів ТНК з економічними інтересами владної державної бюрократії, яка національні інтереси держави часто переводить в ранг особистих економічних інтересів з метою їх реалізації.

У зв'язку з цим стратегічним пріоритетом національної економіки України є забезпечення самодостатності економіки, що дасть можливість максимально зберегти такі її сектори, як:

- продовольчий;

- енергетичний;

- освіти та інформаційних систем;

- науки і нових технологій.

Це є пріоритети національних інтересів, що формують основу національної економічної безпеки.