Відкритість національної економіки: сутність, показники та ознаки

На сьогоднішній день жодна країна світу не може досягти успіхів в економічному зростанні, розвиваючись за умов автаркії.

Стан економіки, при якому задоволення потреб споживачів забезпечується виключно за рахунок внутрішнього (національного) виробництва, а обмін з іншими країнами практично відсутній, називається автаркією.

Розуміючи обмеження на реалізацію порівняльних переваг, які накладає закрита національна економіка, на початку ХХІ ст. переважна більшість урядів держав дотримуються принципу відкритості до світового господарства.

Відкрита економіка - це національний господарський комплекс, який інтегрований у систему світо господарських зв’язків з метою реалізації національних інтересів з урахуванням інтересів країн-партнерів.

Відкритість економіки передбачає розробку ефективної та безпечної зовнішньоекономічної політики. Ефективність розглядається як реалізація власних економічних інтересів, тоді як безпечність передбачає урахування інтересів інших суб’єктів світового господарства та їх недискримінацію. Одним із важливих критеріїв відкритості економіки є ліберальний зовнішньоторговельний режим, при достатньо високому рівні конкурентоспроможності національної економіки.

До показників, які характеризують рівень відкритості економіки країни відносять:

- вартісні обсяги експортно-імпортних операцій;

- обсяги міжнародного інвестування;

- обсяги міждержавного кредитування;

- обсяг зовнішнього державного боргу;

- експортну, імпортну і зовнішньоторговельну квоту

Зовнішній державний борг – заборгованість держави по непогашених зовнішніх позиках і не виплачених по ним відсоткам, складається із заборгованості даної держави міжнародним і державним банкам, урядам, приватним іноземним банкам та ін.

Експортна квота – це кількісний показник, який характеризує значимість експорту для економіки в цілому і окремих галузей із тих чи інших видів продукції. В межах всього національного господарства вона розраховується як співвідношення вартості експорту до вартості валового внутрішнього продукту за відповідний період і виражається у відсотках:

де: Ке – експортна квота,%;

Е – вартість експорту, дол. США

ВВП – вартість валового внутрішнього продукту, млн. дол. США

Зростання експортної квоти свідчить про зростання ступеня включення країни у світову економіку. У Німеччині, Франції, Великобританії цей показник перевищує загальносвітовий – 17%.

Імпортна квота – це кількісний показник, що характеризує значимість імпорту для економіки країни і окремих галузей із різноманітних видів продукції. В межах усього національного господарства імпортна квота обчислюється як співвідношення імпорту до вартості ВВП:

де: Кі – імпортна квота,%;

І – вартість імпорту, дол. США

ВВП – вартість валового внутрішнього продукту, млн. дол. США

До більш комплексних показників відкритості економіки зазвичай відносять зовнішньоторговельну квоту, яка розраховується як відношення вартісного обсягу зовнішньоторговельного товарообігу поділеного навпіл до вартісного обсягу ВВП країни і виражається у відсотках:

Але при розрахунку зовнішньоторговельної квоти не враховуються обсяг експорту й імпорту капіталу, валютно-фінансові складові. Також у багатьох країнах (Японії, США, Німеччині, Китаї, Франції, Італії та Іспанії) з місткими внутрішніми ринками рівень відкритості економіки за наведеними показниками є незначним, але ступінь впливу цих країн на світову економіку є істотнішим порівняно із країнами зі значно більшими показниками відкритості економіки (Бельгія, Ізраїль, Норвегія, Нідерланди, Швейцарія, Австрія, Люксембург).

Визначаючи ступінь відкритості певної економіки потрібно враховувати, що акцент у міжнародних економічних зв’язках даної країни може припадати як на торгівлю товарами ( як це відбувається в країнах експортерах нафти – Кувейт, Бахрейн, ОАЕ), послугами (наприклад, Кіпр, Монако), так і на фінансово-кредитні операції (наприклад, Швейцарія, Гонконг).

Національна економіка України є досить відкритою до світового господарства, на що вказують високі значення показника зовнішньоторговельної квоти – 50,2% (в середньому за 2007-2010 рр.) і відношення зовнішнього боргу до ВВП – 70,3% за відповідний період (див. табл. 2.1).

Значення першої результативної ознаки формується однаково як за рахунок високого рівня питомої ваги експорту так й імпорту у структурі валового внутрішнього продукту. Причому, позитивним тут можна вважати те, що протягом 2007-2010 рр. величина експорту товарів і послуг зростала більш швидкими темпами (108,3%), ніж відповідне значення по імпорту (101,2%). Однак, не може не турбувати негативне значення торговельного балансу нашої держави, яке в середньому за останні чотири роки склало 7,1 млрд. дол. США. Також непокоїть тенденція щодо скорочення приросту прямих іноземних інвестицій в Україну на 34,3%. Без сумніву найбільшою проблемою продовжує залишатись ситуація із зростанням валового зовнішнього боргу України, величина якого за досліджуваний період підвищилась на половину і станом на кінець 2010 р. дорівнювала 117,3 млрд. дол. США або 85,1% від ВВП.

Таким чином, Україна перебуває на стадії трансформації відкритості власної економічної системи, яка хоча й визначається високим рівнем інтегрованості до світового господарства, проте характеризується від’ємним торговельним балансом, значною залежністю від зовнішніх кредитних надходжень і незадовільним інвестиційним кліматом. Варто зазначити, що рахунок поточних операцій в Україні не є ефективним через те, що головну статтю експорту товарів становить вивезення первинного ступеня обробки продукції – металевого прокату із низьким ступенем доданої вартості. Крім того, ускладнює ситуацію вагомий імпорт енергоносіїв, зокрема із Росії, що вказує також на високий рівень енергоємності вітчизняної економіки.

Таблиця 2.1