Відкритість системи принципів

Попередньо, ми вже розглянули основний принцип побудови наукової теорії — принцип причинності. Пояснювальних принципів, як і базових категорій, реалізованих у психологічних теоріях, досить багато. Але тільки частина їх претендує на статус загальних принципів психології. В якості принципів психології виступають найбільш загальні напрямки побудови психологічних пояснень. Поділ принципів і категорій орієнтують автора на визначені цінності і парадигмальні шляхи побудови психологічного знання. Тим самим з'являється новий аспект порівняння психологічних теорій — з методологічної точки зору і відповідно до тієї або іншої картині світу, що опирається на визначене розуміння організації наукового пізнання і загальну методологію. У такому метааналізі можна усе-таки виділяти лінії розвитку загальної і приватної методології. Наприклад, принцип детермінізму може розглядатися і як загальнонауковий, і приймати конкретні форми на стадіях розвитку власне психологічного знання, Тому, представляючи далі ряд принципів психології ми будемо розрізняти їх як філолофсько-методологічну складову і як складову конкретних психологічних теорій, у свою чергу.

Метапсихологічний рівень обговорення тих або інших психологічних категорій може розглядатися окремо від пояснювальних принципів психології — такої точки зору дотримуються автори «Теоретичної психології», які виділили категоріальну систему і пояснювальні принципи в окремі, розділи. Як основні принципи ними були виділені три: принципи детермінізму, системності і розвитку [Петровский, Ярошевский, 2003]. Але щодо ряду найбільш загальних категорій можна переставити акценти з їхнього понятійного змісту на ті методологічні підходи, у рамках яких і на основі яких будується психологічне пояснення.

Так, наприклад, категорія діяльності може розглядатися й у ряді інших категорій (особистість, спілкування), і як постулат принципу,який може називатися принципом діяльнісної детермінації, діяльнісним принципом, принципом єдності свідомості і діяльності або діяльнісним підходом у психології. У будь-якому іншому варіанті категорія діяльності буде розглядатися як опосередкована ( що дозволяє переборювати постулат безпосередності). У першому підручнику С. Л. Рубинштейна це пролунало так: «Психологічне пізнання— це опосередковане пізнання психічного через розкриття його істотних, об'єктивних зв'язків і опосередкувань», — і далі: «правильність визначення психологічного факту в процесі усвідомлення, що завжди ґрунтується на розкритті його відносин до об'єктивної діяльності, може бути об'єктивно встановлена в діяльності (Рубинштейн, 1935, с. 45-46]. Тут ще категорії опосередкування і діяльності злиті в єдиному розумінні активного буття людини у світі й обґрунтування можливості об'єктивного пізнання психічного.

Але пізніше категорія опосередкування була так детально розроблена в культурно-історичній концепції (опосередкування психологічними знаряддями, знаками), що її частково наукове звучання — у конкретній теорії — переважило споконвічно більш широке методологічне посилання, що стояло за цим словом як категорією. Наприкінці 90-х рр. XX ст., знову встала проблема співвіднесення категорій діяльності й опосередкування повертає цьому поняттю статус категорії, але у вже іншому змістовному наповненні, ніж тільки концепції діяльнісного опосередкування.

Діяльність в обох підходах, що поставили в центр кута цю категорію (підходи Рубинштейна і Леонтьева), розглядалося як активне ставлення людини до дійсності, як молярна одиниця цієї активності. Тому іншим переформулюванням могло б бути твердження діяльносного розуміння психіки як принципу активності в психології. Розробка категорії активності у філософії і психології історично була зв'язана з іншими напрямками, що апелювали до іманентної активності свідомості. І потрібні були спеціальні зусилля вітчизняних психологів (сюди необхідно віднести концепцію Н. Бернштейна поряд з культурно-діяльнісним підходом) за твердженням матеріалістичного розуміння принципу активності.

Щодо інших принципів, наприклад системності, буде сказано в основному в загальнонауковому плані, оскільки різноманіття використання поняття «система» й психології таке, що в зокрема науковому значенні завжди необхідно згадувати конкретні психологічні школи, що зовсім по-різному подають реалізацію цього принципу в науковому дослідженні. У книзі «Методологічні і теоретичні проблеми ПСИХОЛОГІЇ» Б. Ф. Ломов розглянув деякі принципи системного підходу в психології. О.К.Тихомиров показав, що не слід протиставляти принципи діяльнісного і системного підходів.

Відзначимо також, що ряд категорій виступали на різних етапах вітчизняної психології як принципоутворюючих. У першу чергу це категорія особистості. Так, різними авторами формулювався «особистісний підхід як принцип психології». В даний час принцип особистісного опосередкування нерозривно зв'язаний як з діяльнісним підходом, що підтверджується і в назві книги А. Н. Леонтьева «Діяльність. Свідомість. Особистість», так і з принципом активності, що розвивається в психології пізнання і психології особистості з різних теоретичних позицій (А. Г. Асмолов, Б. С. Братусь, Д. А. Леонтьев, В. А. Петровский, С. Д. Смирнов і ін.). К. Тихомиров ввів у вже згадуваній роботі принцип розширення методологічних основ психології. Плюралізм мислення - одне з основ трактування принципів як відкритої системи, оскільки з подоланням постулату одинокості методологічного підходу (марксистської теорії пізнання) вітчизняній психології необхідно буде вводити нові принципи для розвитку світової теорії.

Отже, методологічними принципами психології є загально-філософські твердження, що, конкретизуючись, визнача­ють предмет, стратегію і методи психологічних дослі­джень, а також вихідну позицію для інтерпретації одер­жаних результатів. Водночас свої методологічні засади має кожен напрям у психології. Від них залежать спосо­би вирішення психологічних проблем.

Принципи, на яких ґрунтується методологія сучасної вітчизняної психології, поступово викристалізувалися в дослідженнях Л. Виготського, Б. Ананьева, С. Рубінштейна, Г. Костюка, О. Леонтьева та ін. До основних із них — детермінізму, єдності психіки і діяльності, розвитку пси­хіки в діяльності — український психолог О. Ткаченко (нар. 1941) додав ще два — відображення і системності.

Принцип детермінізму,будучи найважливішим у ма­теріалістичній психології, стверджує, що психіка зале­жить від способу життя. Він розкриває основні причини виникнення психіки у філогенезі (історичному розвитку всього органічного світу) і онтогенезі (індивідуальному розвитку організму від народження до смерті), закономір­ну зумовленість психічних явищ, психічної діяльності та психічних властивостей людини.

Принцип єдності психіки і діяльностідає змогу роз­кривати механізми появи і функціонування психіки. Ви­никнувши в діяльності, психіка утворює її внутрішній, іде­альний план. У свідомості формуються динамічні моделі дійсності, за допомогою яких людина орієнтується в навколишньому середовищі. Цей принцип заклав засади об'єктивного дослідження психіки. Міміка, жести, вираз­ні рухи, мовні висловлювання об'єктивно виражають пси­хічні стани людини, їх аналіз і вивчення допомагають розкрити внутрішні секрети психіки індивіда.

Принцип розвиткупсихіки в діяльності дає змогу роз­глядати психіку як динамічне утворення, що постійно змінюється на різних етапах становлення особистості. Відповідно до цього принципу психіку можна правильно зрозуміти і пояснити, якщо оцінювати її як продукт роз­витку і результат діяльності.

Принцип відображенняозначає, що всі психічні функ­ції генетичне спрямовані на відображення дійсності. Ви­переджуючи фізичний контакт людини з об'єктом, психіч­не відображення сигналізує про значущі для неї об'єкти — воно має сигнальний характер. Образ світу, що є продуктом відображення, орієнтує людину в середовищі, створює осно­ву для її активності, виконуючи регулятивну функцію. Без неї психічне відображення втратило б своє значення.

Принцип системностівимагає розглядати психіку як складну систему взаємопов'язаних психічних явищ. На цій підставі О. Ткаченко вважає його узагальнюючим. Згідно з принципом системності у процесі наукового пізнання всі принципи психології треба використовува­ти у взаємозв'язку.

Методологічні принципи психології створюють надій­ну основу для вивчення психіки за умови використання науково обґрунтованих і перевірених методів пізнання