Визначення системи затрат

У своїй діяльності підприємства використовують різні речовини та сили природи. В економічній літературі цей процес заведено називати затратами. Отже, затрати — це загальноекономічне поняття, що характеризує використання різноманітних речо­вин і сил природи у процесі господарювання. Здійснюючи господарську діяльність, підприємства несуть різні затрати. Багатогранність і багатоаспектність затрат спричинює необхідність їх класифікування.

Класифікація затрат потрібна:

а) для визначення вартості продукції та відповідно для ціно-
утворення;

б) для визначення собівартості продукції, тобто локальних затрат. Класифікація затрат важлива для управління ними і передусім для калькулювання собівартості продукції для різних потреб управління.

За своїм характером затрати можуть бути безпосередньо пов’я­зані з процесом діяльності або не пов’язані з ним, але з погляду суспільних потреб бути обов’язковими, тобто неминучими.

У межах конкретного господарського формування до затрат, які безпосередньо пов’язані з процесом діяльності, належать:

— затрати на підготовку діяльності;

— затрати на придбання запасів діяльності (виробничі запаси, товарні запаси тощо);

— затрати на технологію та організацію діяльності;

— затрати на освоєння виробництва;

— затрати, безпосередньо пов’язані з виготовленням (поточним виробництвом) продукції;

— затрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технології та організації виробництва, торговельної діяльності;

— затрати, пов’язані з винахідництвом і раціоналізаторством;

— затрати на обслуговування виробництва, торгівлі тощо;

— затрати на забезпечення нормальних умов праці;

— затрати, пов’язані з організацією виробництва, торгівлі;

— затрати, пов’язані з управлінням виробництвом, торгівлею;

— затрати, пов’язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів;

— затрати, пов’язані зі збутом (реалізацією) продукції (товарів), та деякі інші.

Підприємства можуть здійснювати також затрати з інших видів діяльності, таких як науково-дослідні роботи, обслуговування побутових, культурних потреб своїх працівників тощо.

Тому першою ознакою класифікації затрат є належність їх до виду, галузі та підгалузі діяльності — основної, допоміжної, обслуговуючої, забезпечувальної.

У межах кожного виду діяльності виробляють певний вид продукції (вироби, роботи, послуги). Основне завдання бухгалтерського обліку — визначити усі цільові ознаки затрат. Але головним є визначення вартісних параметрів, собівартості кожного окремого виду продукції.

Щодо собівартості всі затрати поділяються на дві групи:

1) затрати, які включаються до собівартості;

2) затрати, які не включаються до собівартості.

Отже, другою ознакою класифікації затрат є розмежування їх стосовно собівартості.

Склад затрат, які включаються або не включаються до собівар­тості продукції, визначається для фінансового обліку (законодавчо) та для внутрішньогосподарського обліку (власником).

Підхід до класифікації затрат діяльності

Для побудови обліку в управлінні затратами потрібне їх класифікування за загальноекономічним змістом, планово-облі­ковими, фінансовими та техніко-технологічними ознаками. Кожна ознака характеризує затрати з певного боку.

Загальноекономічний зміст затрат визначає таке їх групування:

— за відношенням до праці (трудові, нетрудові, матеріальні);

— за відношенням до трьох простих моментів виробництва (затрати самої праці, засобів праці, предметів праці);

— за належністю до трьох елементів вартості (трудові, матеріальні, грошові);

— за економічною роллю у виробництві (основні, накладні);

— за відношенням до обсягу виробництва (залежні від обсягу, або змінні, і такі, що не залежать від обсягу).

Наведений поділ визначає основний загальноекономічний напрям роботи з управління затратами при побудові внутрішньо-господарського обліку.

Економіко-правове та планово-облікове групування затрат здійснюється за такими ознаками:

— за економічними елементами (елементи затрат);

— за способом включення елементів затрат в об’єкт обліку та об’єкт калькуляції (прямі, непрямі);

— за відношенням до собівартості продукції (такі, що включаються до собівартості продукції, й ті, що не включаються до неї);

— за місцем виникнення — центрами затрат (господарство, підприємство, виробництво, комерційно-структурний підрозділ, дільниця, бригада та ін.);

— за видами продукції (вироби, роботи, послуги);

— за відношенням до калькуляційного (календарного) періоду (затрати поточного або до- та післякалькуляційного періоду);

— за елементами собівартості (статті затрат);

— за сферою виникнення (довиробничі, виробничі, невиробничі, або позавиробничі);

— за ступенем охоплення планом (нормуванням) (планові, позапланові);

— за однорідністю складу (однорідні, неоднорідні, або складні).

—