Управлінські аспекти вивчення затрат виробничої діяльності для побудови обліку

Речовини та сили природи, використані у процесі виробничої діяльності на виготовлення нового продукту, формують поняття «затрати». Грошовий вираз суми затрат на виробництво продукту визначає поняття «собівартість».

Значення собівартості. Економіко-правові (ринкові) від-
носини визначають важливість показника собівартості як економічної категорії. Собівартість, тісно пов’язана з усіма іншими економічними категоріями, є одним з найважливіших інструментів ведення господарства. Вона характеризує всі сто­рони виробничої діяльності господарської ланки. Зменшен-
ня собівартості — це вирішальна умова збільшення нагромадження.

Управління затратами та собівартістю — центральний елемент управління господарством. Основними його напрямами є: обґрунтування рішень щодо припинення виробництва продукції, визначення ціни продукції, визначення рентабельності, побудова внутрішньогосподарських відносин, правомірність і доцільність вжиття організаційно-технічних заходів тощо.

Зміст процесу виробничої діяльності та структура собівартості дозволяють визначити цільову функцію (мету) обліку затрат виробництва (рис. 4.9).

Як видно з рис. 8.9, цільовою функцією бухгалтерського обліку виробничої діяльності є одержання відповідей на такі запитання:

— Що було затрачено?

— Де було затрачено?

— Для чого було затрачено?

— Як відбувався процес затрачання?

— На що були затрачені речовини та сили природи?

Рис. 4.9. Цільова функція бухгалтерського обліку в управлінні затратами виробництва

Отже, дані бухгалтерського обліку мають відображати: скільки і яких ресурсів було затрачено на виробництво, їхні натуральні та вартісні параметри, характеристику процесу перетворення (трансформації) речовин і сил природи у новий продукт праці. При цьому їх має бути достатньо, щоб оцінити відповідність затрат попередньо визначеним нормам (квоті, плану тощо).

Цільова функція обліку затрат виробничої діяльності дає змогу визначити основні завдання обліку:

— облік використання ресурсів за характеристиками: най­менування, якість, вартість, кількість, відповідність нормам, відхилення;

— причини відхилення, місця відхилення, місця використання тощо;

— облік готового продукту праці за найменуванням, кількістю, вартістю, якістю, собівартістю;

— облік процесу перетворення ресурсів у новий продукт праці за робочими місцями, бригадами, дільницями, цехами та іншими ознаками технології та організації виробничої діяльності.

Нарешті, цільова функція уможливлює розмежування відкритого (фінансового) та закритого (внутрішнього) господарського (управлінського, виробничого) контролінгу.