Визначення центрів фінансового обліку затрат виробничої діяльності

Центри фінансового обліку затрат виробничої діяльності ми встановлюватимемо на основі загальноприйнятого визначення предмета (це те, що вивчається, тобто обліковується) й на засадах системного підходу та кібернетичного методу.

Суттю системного підходу є комплексність, структуризація та розмежування понять. Стосовно бухгалтерського обліку затрат процесу діяльності це означає розроблення класифікації та термінологічне єднання понять, які характеризують його зміст.

За вихідний момент слід взяти визначену вище предметну суть виробничого процесу (див. рис. 8.5) та цільову функцію (див. рис. 8.6). Крім того, у визначенні предмета слід враховувати: етапність прийняття управлінських рішень щодо процесу виробництва; технологічний або організаційний вплив на об’єк­ти управління; формування зворотного зв’язку в процесі управління.

Як було визначено вище, процес виробництва завжди виступає у своїй двоїстості (подвійності): з одного боку, як процес споживання різних ресурсів, а з іншого — як процес виготовлення нового продукту праці.

У двоїстості (подвійності) процесу виробництва виявляються два аспекти, які підлягають самостійному обліку. Перший — процес використання різних речовин і сил природи (виробниче споживання); другий — процес виготовлення нового продукту праці (виробництва). У їхній самостійності виявляється їх протилежність і, як результат, їх індивідуальність.

Кожний аспект облікується одночасно в натуральному та вартісному вимірниках (формах).

І процес споживання (використання) ресурсів, і процес виготов­лення (створення) нового продукту праці як самостійні об’єкти обліку протистоять один одному. Разом із тим між ними існує діалектичний взаємозв’язок та взаємозумовленість, яка одночасно характеризує їх як єдність. Ця єдність виявляється в тому, що обидва аспекти обліковуються (визначаються) як спільність (сукупність) у своїх технологічних та організаційних параметрах. У цій єдності обидва аспекти втрачають свою індивідуальність і виступають як сукупність (спільність). Як спільність два аспекти процесу виробництва формують третій аспект (об’єкт обліку) — процес перетворення (трансформації) ресурсів у новий продукт праці.

Отже, процес виробництва як об’єкт управління та як єдність і предмет обліку розчленовується на три самостійних об’єкти:

· перший — використовувані речовини та сили природи (ресурси);

· другий — новий продукт праці (виріб, робота, послуга);

· третій — процес перетворення (трансформації) речовини та сил природи у новий продукт праці.

Це є характерним для будь-якого виробництва, оскільки незалежно від технології та організації виробництва і майбутнього продукту праці для здійснення процесу виробництва необхідно використати різні ресурси, речовини та сили природи. Облік їхніх натуральних і вартісних характеристик є завданням бухгалтерського обліку. Тобто на початковій стадії будь-якого виробництва облікуються процеси використання речовини та сил природи, які й виступають як об’єкти обліку.

Далі процес виробництва обліковується як процес поєднання праці, предметів праці і засобів праці, тобто різних речовин і сил природи, для одержання нового продукту праці. Це поєднання залежить від характеру технології виробництва. При цьому не має значення характер продукту праці — обліку підлягають процеси поєднання, видозмінювання розміру, якості тощо використаних ресурсів, їхні натуральні та вартісні параметри. Іншими словами, у бухгалтерському обліку мають відображатися перебіг технологічного процесу, те, як відбувався процес перетворення ресурсів у готовий продукт, розподілений за організаційними осередками операцій (бригада, дільниця, цех, ферма тощо). При цьому не мають значення характер технології (механічна чи органічна), тип виробництва (індивідуальний, серійний або масовий) чи якась інша ознака виробництва. Обліку підлягають процеси перетворення (трансформації) ресурсів у новий продукт праці, натуральні та вартісні характеристики переданих у виробничий процес ресурсів до моменту їх повного перетворення у новий продукт праці. (Цей процес становить комерційну таємницю.)

Нарешті, у процесі виробництва завжди з’являється новий продукт праці. Він може мати натуральну (тонна цукру, пара взуття, трактор тощо) або умовну (робота, послуга тощо) форму. Але незалежно від форми у бухгалтерському обліку обов’язково мають бути відображені натуральні та вартісні характеристики цього нового продукту праці. Отже, об’єктом обліку є новий продукт праці, його натуральні та вартісні параметри.

Різноманітні речовини і сили природи, використовувані у процесі виробництва, в економічній літературі визначаються як «моменти виробництва». Це праця, предмети праці та засоби праці. Економічна практика ці моменти згрупувала в елементи затрат. У різні часи таке групування мало свої особливості.

У практичній роботі підприємств України незалежно від їхньої галузевої належності з 1 січня 2000 р. застосовується єдина система елементів затрат. Ними є матеріальні затрати, затрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування, амортизація необоротних активів, інші затрати. Ці елементи затрат не підлягають ані розширенню, ані скороченню. Для внутрішніх потреб в управлінні підприємства можуть їх деталізувати.

Натуральні характеристики ресурсів, використовуваних у про­цесі виробництва, визначено системою вимірювання СІ (Міжнародна система одиниць), а вартісні — грошовою одиницею (грив­ня, марка, долар тощо).

Різні види готових виробів також обліковуються за натуральними та вартісними характеристиками: натуральні характеристики визначаються контрактами, прейскурантами, ТУ, МТУ, РТУ тощо, вартісні — грошовою одиницею. Вартісні характеристики готового продукту можуть бути розчленовані на фінансові та калькуляційні елементи — статті затрат (елементи собівартості). Вони визначаються стандартами (для потреб фінансового управління) та внутрішньогосподарськими вимогами (для потреб конкретного господарства).

Що стосується третього аспекту бухгалтерського обліку процесу виробництва, то його деталізація залежить від конкретних умов, властивостей і характеру технології та організації виробництва. Річ у тому, що іноді виготовлення одного продукту за різ­ними технологічними методами (прийомами) вимагає різної системи групування статей собівартості. Наприклад, виготовлення хліба на лініях безперервного тісто приготування та в діжах у бух­галтерському обліку матиме різні групування собівартості.

Разом із тим для побудови бухгалтерського обліку процесу виробництва велике значення має застосування методу класифікації, зокрема класифікації затрат, технології виробництва, організації виробництва, готової продукції. Це потребує структурної побудови обліку затрат виробничої діяльності.