Ознаки та особливості світового господарства на початку ХХІ ст.

Світове господарство є своєрідним середовищем, у якому відбуваються міжнародні економічні зв’язки між країнами та будь-яка міжнародна економічна активність підприємницьких структур, а також й окремих людей.

Світове господарство – це динамічна система взаємозв’язаних національних економік та відносин між належними до них суб’єктами економічного життя, яка діє на принципах міжнародного поділу праці та охоплює усі стадії циклу економічного відтворення.

Загалом вважається, що світове господарство остаточно сформувалось наприкінці XIX ст.

Отже, виходячи із вищезазначеного можна сформулювати головні передумови виникнення світової економіки:

-завершення економічного і політичного поділу світу;

-суттєве збільшення обсягів виробництва продукції національними господарствами, яке перевищувало внутрішній попит і як наслідок спричинило зростання обсягів міжнародної торгівлі у всепланетарному масштабі (результат розвитку капіталізму);

-створення нових транспортних засобів, які дозволили ефективно здійснювати перевезення товарів з однієї частини світу в іншу (пароплави, потяги тощо);

-виникнення міжнародних підприємницьких структур.

На теперішньому етапі еволюції світового господарства можна виокремити наступні об'єктивні фактори становлення сучасного світового господарства:

-прагнення народів світу вижити за умов нарощування ядерних потенціалів і загрози можливої ядерної війни - політика мирного співіснування;

-розгортання науково-технічної революції. Зараз жодна із країн світу не спроможна самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки, що сприяє встановленню тісних науково-технічних зв’язків між країнами;

-інтернаціоналізація господарського життя – економічна форма розвитку міжнародного поділу праці та міжнародного усуспільнення виробництва;

-необхідність об’єднання зусиль країн для розв’язання глобальних проблем (екологічних, продовольчих тощо), потреба у взаємній допомозі в екстремальних ситуаціях (землетруси, ядерні аварії тощо), доцільність об’єднання господарських зусиль країн-партнерів для освоєння багатств світового океану й космосу, збереження вже набутих людством знань, ідей і для переробки та використання все складніших інформаційних систем, створення міжнародного інформаційного банку даних, яким могли би користуватися відповідно до своїх потреб кожна країна світового співтовариства.

Характерними ознаками сучасного світового господарства є:

- активний процес переміщення факторів виробництва у формах ввозу та вивозу підприємницького капіталу, робочої сили, природних ресурсів, технологій тощо;

- розвиток міжнародних форм виробництва на підприємствах, які розміщені у декількох країнах, зокрема в рамках транснаціональних корпорацій;

- перехід до економіки відкритого типу у різних державах і створення міждержавних об’єднань;

- формування міжнародної валютної та кредитно-банківської системи;

- розвиток всесвітньої інфраструктури;

- створення міжнародних та національних інститутів, які координують міжнародні економічні відносини.

Поряд із вищезазначеними ознаками провідну роль набирає у світовому господарстві процес глобалізації.

Глобалізація (лат. globus – куля) – це процес зміщення у напрямку створення більш інтегрованої та взаємозалежної світової економіки.

До головних причин виникнення глобалізації можна віднести:

-усунення бар’єрів, що заважають вільному переміщенню товарів, послуг і капіталу, яке спостерігається після закінчення Другої світової війни. Так, починаючи із 1959 р. і до 2005 р. обсяги світової торгівлі збільшились у 27 разів. Це зростання майже втричі перевищує темп збільшення обсягів світового виробництва, середньорічна величина якого становила лише 3,8% (див. рис. 1.2);

-технологічні зміни, особливо це стосується технологій у сфері комунікацій та опрацювання інформації, а також транспорту, що спостерігається останніми роками. Завдяки останнім світ наче «зменшується», починаючи із епохи кінних екіпажів і парусних суден, коли швидкість руху не перевищувала 10 миль/год і до наших днів при середній швидкості руху реактивних пасажирських літаків у 700 миль за годину. Мається на увазі, що переміщувати товари, надавати послуги, перевозити людей, обмінюватися технологіями та інформацією в масштабі всієї планети тепер стало набагато швидше й ефективніше.

Рис. 1.2. Динаміка світової торгівлі та світового виробництва

На початку XXI ст. у світі є понад 200 країн, в яких проживає близько 7-и мільярдів людей. За рівнем розвитку, тобто за показником відношення валового національного доходу (gross national income - GNI) на душу населення Світовий банк поділяє всі країни на 4 групи:

1) з низьким рівнем ВНП - менше 995 дол. США валового національного доходу на душу населення;

2) нижче середнього - від 996 до 3945 дол. США;

3) вище середнього – від 3946 до 12195 дол. США;

4) з високим - перевищує 12196 дол. США на душу населення.

За рівнем економічного зростання Світовий банк виділяє наступні групи країн:

1) розвинені: держави Європейського Союзу (Австрія, Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Сполучене Королівство, Болгарія, Кіпр, Чеська Республіка, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія), інші країни Західної Європи (Ісландія, Норвегія, Швейцарія), Австралія, Канада, Японія, Нова Зеландія, США.

Рис. 1.3. ВНД на душу населення по країнах світу станом на 2010 р.

2) країни з перехідною економікою: держави Південно-Східної Європи (Албанія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Чорногорія, Сербія, Македонія), СНД (Вірменія, Азербайджан, Білорусія, Казахстан, Киргизстан, Республіка Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменістан, Україна, Узбекистан), Грузія;

3) країни, що розвиваються:

а) Латинська Америка і Карибський басейн: Аргентина, Барбадос, Болівія, Бразилія, Чилі, Колумбія, Коста-Ріка, Куба, Домініканська Республіка, Еквадор, Ель Сальвадор, Гватемала, Гайана, Гаїті, Гондурас, Ямайка, Мексика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Тринідад і Тобаго, Уругвай, Венесуела);

б) Африка: Алжир, Ангола, Бенін, Ботсвана, Буркіна-Фасо, Бурунді, Камерун, Кобе-Верде, Центральноафриканська республіка, Чад, Коморські острова, Конго, Кот д`Івуар, Демократична республіка Конго, Джибуті, Єгипет, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Ефіопія, Габон, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Кенія, Лесото, Ліберія, Лівія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Мавританія, Маврикій, Марокко, Мозамбік, Намібія, Нігер, Нігерія, Руанда, Сан-Томе і Принсипи, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Сомалі, Південна Африка, Судан, Того, Туніс, Уганда, Танзанія, Замбія, Зімбабве;

в) Східна Азія: Бруней, Китай, Гонконг, Індонезія, Малайзія, М’янма, Папуа Нова Гвінея, Філіппіни, Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Таїланд, В’єтнам;

г) Південна Азія: Бангладеш, Індія, Іран, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка;

д) Західна Азія: Бахрейн, Ірак, Ізраїль, Йорданія, Кувейт, Ліван, Оман, Катар, Саудівська Аравія, Сирійська Арабська Республіка, Туреччина, Об`єднані Арабські Емірати, Йемен.

Питання для обговорення

1. Розкрийте сутність поняття „міжнародна економічна діяльність”.

2. Чим різняться поняття „зовнішньоекономічна діяльність” та „міжнародна економічна діяльність”?

3. На яких принципах базується міжнародна економічна діяльність України?

4. Охарактеризуйте основні форми міжнародної економічної діяльності.

5. Розкрийте поняття „суб’єкт міжнародної економічної діяльності”.

6. Охарактеризуйте суб’єкти мікро -, макро- та міжнародного рівня міжнародної економічної діяльності України.

7. Які передумови виникнення світової економіки?

8. Охарактеризуйте ознаки сучасного світового господарства.

9. Що таке глобалізація? Розкрийте причини її виникнення.

10. Як класифікуються країни світу за рівнем економічного розвитку? До якої групи належить Україна? Чому?

Лекція 2