Факторні передумови участі України у міжнародній торгівлі
Розвиток міжнародної торгівлі як форми міжнародної економічної діяльності безпосередньо пов’язаний із динамікою сукупного продукту: збільшення світового виробництва на 10% сприяє зростанню обсягів міжнародної торгівлі на 16%.
Міжнародна торгівля – це сфера міжнародних товарно-грошових відносин між суб’єктами світового господарства, яка є специфічною формою обміну продуктами праці між продавцями і покупцями різних країн. Іншими словами, міжнародна торгівля являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.
Зовнішня торгівля – це торгівля будь-якої країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) та оплачуваного вивозу (експорту) товарів.
Протягом 2005-2010 рр. обсяги світової торгівлі товарами і послугами зросли майже вполовину ( із 13,0 трлн. дол. США до 18,9 трлн. дол. США). Варто зазначити, що практично 3/4 вартості глобального експорту становить торгівля товарами, тоді як на частку послуг припадає лише менше 25%. У 2009 р. у порівнянні із попереднім роком спостерігається скорочення експорту як послуг так і товарів – на 12 та 22% відповідно, що пояснюється загостренням кризового стану у світовій економіці. Станом на кінець 2010 р. найбільшим експортером та імпортером товарів і послуг у світі продовжує залишатись ЄС ( питома вага за групою товарів близько 15% від світового рівня, тоді як за послугами – понад 20%). У світовій структурі експорту товарів домінує продукція промисловості – 2/3 від сумарної вартості вивезених товарів станом на кінець 2009 р. , тоді як агропродовольчі товари складають лише 10%, а пальне і продукція видобувної галузі – близько 23% (див. рис. 3.1).
Рис. 3.1.Динаміка світового експорту товарів і послуг за період 2005-2010 рр., млрд. дол. США
Найбільший вплив на розвиток міжнародної торгівлі здійснюють такі чинники як:
1) поглиблення міжнародного поділу праці;
2) науково-технічний прогрес;
3) посилення впливу транснаціональних корпорацій у сфері міжнародного бізнесу;
4) ліберальний характер зовнішньоторговельної політики переважної більшості країн світу;
5) поглиблення інтеграційних процесів у світовій економіці.
Для об’єктивної оцінки умов і тенденцій експортної спеціалізації та імпортного профілю України доцільно виокремити факторні передумови її участі у міжнародній торгівлі, які поділяють на фактори первинного і вторинного порядку.
До факторів первинного порядку, які визначають торговельний профіль України варто віднести:
1) географічне положення, яке визначає пріоритетні напрями зовнішньоекономічної політики, особливості організації транспортних комунікацій;
2) наявність природних ресурсів дає можливість визначити експортну спеціалізацію країни;
3) чисельність населення визначає забезпеченість країни трудовими ресурсами, їх професійний склад і кваліфікаційний рівень;
4) територіальна структура, в рамках якої виокремлюють 25 регіонів України та автономну Республіку Крим.
До основних факторів вторинного порядку (визначаються особливостями сучасного розвитку світової економіки та ступенем інтегрованості країни у світо господарські зв’язки) включають:
1) науково-технічний прогрес (НТП), під впливом якого відбувається поглиблення міжнародного поділу праці;
2) характер, тип і ступінь відкритості національної економіки до міжнародного конкурентного середовища.
На сьогоднішній день в експорті України значна частка у зовнішній торгівлі припадає на технологічну спеціалізацію, яка включає експорт мінеральної та сільськогосподарської сировини та напівфабрикатів первинних стадій переробки металургійної, металообробної та хімічної галузей промисловості для подальшої переробки в країнах-імпортерах. Сировинна експортна орієнтація у спеціалізації змушує посилювати техніко-технологічний рівень вказаних галузей, що в умовах жорсткої обмеженості власних та залучених іноземних інвестицій сприяє подальшій деформації економіки України в сировинному напрямі, зосередженню на первинних, недосконалих, брудних технологіях, а в підсумку – локалізації у промисловій ніші поряд з країнами чітко визначеного сировинного профілю в МПП.
Також важливою в МПП є предметна спеціалізація, тобто випуск готових товарів. Це передусім товари народного споживання: текстиль, одяг, вино, фармацевтичні вироби. Серед товарів виробничого призначення – невелика кількість літаків, кораблів, машин та устаткування. Значне місце посідає експорт зброї та військової техніки.
Крім того є в Україні потенціал щодо предметної спеціалізації на складних і наукомістких виробах: машинобудування і приладобудування, електроніка і радіотехніка, продукція космічного будування та військово-промислового комплексу. Проте можливості розвитку наукомісткої продукції України значно підірвано відтоком приблизно третини науково-інтелектуального потенціалу, тому що майже така сама частка кадрів з найвищою кваліфікацією (кандидатів і докторів наук) емігрували за кордон. Варто зазначити, що за технічною озброєністю лише 10% галузевої науки спроможні працювати на світовому рівні.
Домінування у структурі експорту з України низько технологічної сировинної продукції зумовлено фронтальним відставанням від провідних індустріальних країн у базових напрямах науково-технічного прогресу. У свою чергу, неефективний імпорт відповідає несприятливим умовам заощадження,за яких фінансові кошти спрямовуються на задоволення споживчих потреб, а не на інвестиції, не на модернізацію виробництва.
Дата добавления: 2015-11-20; просмотров: 2520;