Структура платіжного балансу України
| Кредит | Дебет |
| І. РАХУНОК ПОТОЧНИХ ОПЕРАЦІЙ | |
| Експорт товарів | Імпорт товарів |
| Сальдо балансу зовнішньої торгівлі | |
| Експорт послуг | Імпорт послуг |
| Доходи від інвестицій та оплати праці за кордоном | Перекази прибутків від іноземних інвестицій за кордон |
| Поточні трансферти із-за кордону | Поточні трансферти за кордон |
| Сальдо балансу поточних операцій | |
| ІІ. РАХУНОК КАПІТАЛУ (ОПЕРАЦІЙ З КАПІТАЛОМ ТА ФІНАНСОВИМИ ІНСТРУМЕНТАМИ) | |
| Інвестиції (прямі та портфельні) із-за кордону | Інвестиції (прямі та портфельні) за кордон |
| Отримані довготермінові й короткотермінові кредити | Надані довготермінові й короткотермінові кредити |
| Позики в іноземних урядів | Збільшення офіційних резервів |
| Результат (загальний кредит), включаючи помилки та упущення, статистичне розходження | Результат (загальний дебет), включаючи помилки та упущення, статистичне розходження |
Основні компоненти платіжного балансу групуються за двома рахунками:
1. Рахунок поточних операцій;
2. Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій.
Рахунок поточних операційвключає всі операції з реальними цінностями, які відбуваються між резидентами та нерезидентами, а також операції, пов’язані з безоплатним наданням або одержанням цінностей, які призначені для поточного використання. У структурі поточного рахунку виділяються чотири основні компоненти: товари, послуги, доходи та поточні трансферти.
Рахунок поточних операцій поділяється на:
- торговельний баланс;
- баланс послуг і некомерційних операцій.
Торговельний баланс – це сукупність експортно-імпортних операцій з торгівлі товарами, який значною мірою визначає загальний підсумок платіжного балансу в цілому. Активний торговельний баланс свідчить про значний експортний потенціал країни, а пасивний - про її слабку інтеграцію у систему світо господарських зв’язків.
Товари Головним джерелом даних із зовнішньої торгівлі товарами є інформація Держкомстату, яка базується на даних вантажних митних декларацій та звітах підприємств про товари, які не проходять митне декларування (риба, виловлена в нейтральних водах і продана за кордоном, товари, придбані в портах перевізниками тощо). Для цілей складання платіжного балансу ці дані коригуються за ступенем охоплення (неформальна торгівля) та класифікацію (перерахунок імпорту з цін CIF на ціни FOB, ремонт товарів).
Баланс послуг і некомерційних платежів є сукупністю експортно-імпортних операцій з надання транспортних, інформаційних, страхових, консалтингових та інших послуг, а також рух доходів і поточних трансфертів.
Послуги. Стаття “Послуги” складається з трьох основних компонентів: транспорт, подорожі та інші послуги.
Доходи. Стаття “Доходи” складається з оплати праці та доходів від інвестицій. Оплата праці включає заробітну плату й інші доходи, отримані резидентами країни за роботу, виконану за межами її економічної території (мешканці прикордонних районів, сезонні робітники, персонал міжнародних організацій тощо). Доходи від інвестицій охоплюють надходження та сплату доходів від прямих, портфельних та інших інвестицій, а також надходження від резервних активів. Для їх відображення використовується метод нарахувань.
Поточні трансферти. Трансферти характеризують таку передачу матеріальних та фінансових цінностей резидентам від нерезидентів і навпаки, яка не передбачає компенсації у вигляді певного вартісного еквівалента. Поточні трансферти збільшують рівень доходу та споживання товарів і послуг країни-реципієнта і зменшують дохід та потенційні можливості країни-донора. Вони поділяються на:
- трансферти органів державного управління – поточні перекази з міжнародного співробітництва (грошові перекази державних органів на поточні потреби, безоплатна матеріальна допомога, безоплатна передача військової техніки, обладнання тощо);
- трансферти недержавних секторів – грошові перекази приватних осіб, недержавних організацій (перекази робітників-мігрантів);
- інші поточні трансферти – спадщина, аліменти, благодійні внески, придане тощо.
Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій це розділ міжнародного рахунку країни, який відображає рух кредитних ресурсів та фінансових активів за кордон та із-за кордону, а також чисті капітальні трансферти (безкоштовну передачу власності на основний капітал). Надання кредитів означає витрати на купівлю активів за кордоном (акцій, облігацій, нерухомості та ін.), а їх отримання – надходження від продажу активів.
Рахунок операцій з капіталом охоплює всі операції, що включають одержання або оплату капітальних трансфертів (трансферти на інвестиційні цілі, прощення боргу, перекази мігрантів тощо), а також придбання або реалізацію нефінансових активів та прав власності, таких як, наприклад, торгові марки, патенти, авторські права, права на видобуток корисних копалин та інші. Обсяги операцій, що відображаються за цим рахунком в Україні, як і в більшості країн світу, є незначними.
Фінансовий рахунок охоплює сукупність операцій з переходу права власності на зовнішні фінансові активи та зобов’язання країни.
Фінансовий рахунок поділяється на дві класифікаційні групи:
- операції з фінансовими активами (активи);
- операції з фінансовими зобов’язаннями (пасиви).
Обидві групи у свою чергу поділяються на три функціональні категорії: прямі, портфельні та інші інвестиції. До складу активів відноситься також така категорія, як резервні активи.
Прямі інвестиції поділяються на акціонерний капітал, реінвестовані доходи та інший капітал (кредити підприємствам прямого інвестування).
До портфельних інвестицій відносять цінні папери, що дають право на участь у капіталі, та боргові цінні папери, до складу яких входять облігації та інші довгострокові боргові цінні папери, інструменти грошового ринку та похідні фінансові інструменти.
До категоріїінші інвестиції входять торгові та банківські кредити, позики, включаючи кредити та позики МВФ та міжнародних фінансових організацій, угоди про фінансовий лізинг, готівкова валюта та депозити, а також інші короткострокові активи/пасиви.
Зазначені категорії інвестицій класифікуються: за видами фінансових інструментів, терміном погашення та за секторами економіки.
Заключні статті платіжного балансу відображають операції, які пов’язані зі зміною національних резервів.
Резервні активи – це міжнародні високоліквідні активи країни, які знаходяться під контролем уряду та можуть бути використані для фінансування дефіциту платіжного балансу та регулювання курсу національної валюти.
До резервних активів відносяться:
- монетарне золото – запаси золота проби не нижче 995/1000, які знаходяться у сховищах центрального банку або уряду та можуть бути використані в разі необхідності для вирішення фінансових проблем країни;
- спеціальні права запозичення (СПЗ) – резервний актив МВФ, який розподіляється між країнами-членами відповідно до їх квот та може використовуватись для придбання іноземної валюти, надання позик та здійснення платежів. СПЗ складає не більше 3% світових резервних активів.
Помилки та упущення – це стаття платіжного балансу, яка регулює його «незбалансованість» по першим двом розділам.
Платіжний баланс складається щоквартально, на 75-й день після звітного періоду
Платіжний баланс, згідно семантичного розуміння, означає, що сумарний дебет дорівнює сумарному кредиту. В цьому зв’язку досить часто використовувані економістами терміни «сальдо платіжного балансу», «дефіцит платіжного балансу» слід вважати як мінімум умовними, тому що баланс за соєю сутністю означає нульове сальдо. Фактично «дефіцитність» або «профіцитність» платіжного – це зведення останнього з використанням боргів, витрачанням резервів або, навпаки, з наданням позик та з нагромадженням резервів. Визнання такого дефіциту або профіциту не означає, що певна політика уряду є «неправильною» чи, навпаки, «правильною», хоча більшість урядів вважає дефіцит явищем небажаним, а МВФ навіть пов’язує надання позик із профіцитністю політики платіжного балансу.
У таблиці 2.3. подано платіжний баланс України протягом 2006-2010 рр.
Таблиця 2.3
Дата добавления: 2015-11-20; просмотров: 1232;