Економічні теорії та чинники розвитку національної економіки

План викладу і засвоєння матеріалу

1.2.1. Теорії національної економіки.

1.2.2. Чинники розвитку національної економіки. Запитання для самоконтролю.

Ключові слова:

- національна економіка,

- економічна система,

О національне господарство,

- меркантилізм,

- фізіократизм,

-соціалістичні вчення,

-неолібералізм,

- макроекономічний аналіз,

- мікроекономічний аналіз,

-капітал,

- населення,

- освіта,

- стан здоров'я,

- людський розвиток,

- природні ресурси,

- корисні копалини.

1.2.1. Теорії національної економіки

Національна економіка відображає спосіб організації госпо­дарського життя людей на певній території, обмеженій державними кордонами. її формування - це тривалий процес, результатом якого є створення цілісної системи взаємопов'язаних елементів, кожен з яких у взаємодії з іншими надає рис, що суттєво відрізняють національну економіку однієї країни від іншої. Тому важливо розглянути погляди відомих українських і зарубіжних економістів минулого і теперішнього на сутність національної економіки, концепції її функціонування і розвитку із врахуванням еволюційно-генетичної парадигми.

Теорії національної економіки починають виникати від XIV ст., коли на теренах Центральної та Західної Європи руйнуються

Тема 1.2. Економічні теорії та чинники розвитку національної економіки

феодальні порядки, створюються абсолютні монархії та формуються державні кордони. Для правителів держав на чільне місце виходять питання доброго управління країною, забезпечення її могутності і процвітання. У цей період активно розвиваються міста, усклад­нюються товарно-грошові відносини, зароджується банківництво, нагромаджується капіт&т, змінюються погляди на світ і світобудову.

Невипадково у XIV-XVI ст. в різних країнах Західної Європи з'являються трактати, памфлети, листи, авторами яких є купці, промисловці, банкіри, працівники торговельних компаній, в яких проблеми розвитку національної економіки безпосередньо пов'язуються із грошовим обігом і торгівлею. Вже у назві творів меркантилісти вказують на конкретні проблеми розвитку вітчиз­няної економіки. Зокрема, Дж.Гелс назвав свій твір "Трактат про спільну користь королівства Англії", Т. Мен - "Скарб Англії у зовнішній торгівлі або баланс зовнішньої торгівлГ, С. Фортрей — "Вигоди та благополуччя Англії, що полягає у збільшенні запасів та розширенні торгівлі цього Королівства", А. Монкретьєн де Ваттевіль - "Закон суспільного господарства", А. Серра -"Стислий трактат про причини, які можуть привести до достатку золота і срібла у країнах, що не мають копалень''' тощо. У моделі національної економіки, яку дослідили меркантилісти за допомогою збирання, описування та часткової класифікації реальних фактів, з'ясовувались головним чином механізми нагромадження багатства у вигляді грошей, формування активного торговельного балансу, розвитку експортно орієнтованих галузей господарства та державного регулювання.

Не оминули ці питання у своїх працях, універсалах, договорах, наказах і листах до козацької старшини відомі політичні і громадські діячі України. У гетьманській державі торговельно-купецька діяльність була в належному пошанівку, вона не тільки задовольняла потреби шляхти, козаків, міщанства в різних товарах, приносила скарбові доходи, але оживляла економіку, сприяла формуванню національного ринку [8, С 103]. Б. Хмельницький активно пропагував ідею державного втручання у господарський розвиток через надання різних податкових привілеїв і пільг місцевим купцям,

Розділ 1. Теоретичні засади та чинники розвитку національної економіки

розбудову економічних зв'язків з іншими країнами і заохочення вивезення товарів над їх ввезенням, встановлення митних перешкод тощо. Проте намаганню гетьманів сформувати національну економіку та розробити концепції її розвитку перешкоджали непослідовна економічна політика, яка здійснюваїась головно в інтересах козацької старшини, військові дії, майнові перерозподіли. Меркантилізм був однією з перших спроб обґрунтування теоретичних і практичних засад розвитку національної економіки, розробки концептуальних засад господарської політики у період становлення міцних централізованих держав.

Наступне покоління економістів-теоретиків, обґрунтовуючи теорію національної економіки, обрало предметом сеоїх досліджень сільськогосподарське виробництво. Представники фізіократизму вважали, що завданням економічної науки є дослідження "природних законів" господарства, що грунтувалося на приватній власності, конкуренції та індивідуальній ініціативі, і доводили, що єдиним джерелом багатства країни є землеробська праця. Зокрема, Ф. Кене в економічній таблиці прагнув проаналізувати у доволі спрощеній формі процес простото відтворення, через взаємодію трьох секторів національної економіки - землеробів, землевласників і тих, хто не зайнятий у сільському господарстві. Виразником економічної системи фізіократів в Україні був засновник Харківського університету Василь Каразин, який у своїх працях обґрунтовував ідею невтручання держави в економічний розвиток, аналізував причини економічної відсталості українських земель, розглядав аграрно-селянські проблеми та необхідність реформування сільського господарства.

Ускладнення господарського життя вимагало розроблення складніших концепцій національної економіки. А. Сміт та його послідовники поставили перед собою завдання комплексного дослідження системи національної економіки, аналізуючи як внутрішні закономірності господарських явищ і процесів, так і їх зовнішні прояви. Національна економіка розглядається як сукупність окремих індивідуальних господарств, в який діяльність кожного з них приносить користь не лише; для себе, але й для суспільства 28

Тема 1.2. Економічні теорії та чинники розвитку національної економіки

загалом. В основу функціонування національної економіки А. Сміт і його послідовники поклали принцип "laissez-faire", який передбачав невтручання держави у господарський процес.

Практично в один і той самий час Т. Мальтус, Д. Рікардо, Н. В. Се-ніор, Ж. Б. Сей, згодом Дж?. Ст. Міль та інші розробили власні оригі­нальні теорії національної економіки, прагнучи ґрунтовніше і різнобічніше проаналізувати глибинні процеси господарського розвитку. Т. Малтус звернув увагу на процес демографічного відтворення та його впливу на розвиток господарки країни, обґрунтував природний закон народонаселення. З його теоре­тичних підходів також випливає проблема циклічного розвитку національної економіки, вчений довів, що може виникнути переви­робництво економічних благ через недостатній платоспроможний попит.

В основі економічної системи Д. Рікардо є теорія розподілу, в якій розглянуто взаємозв'язок між заробітною платою, прибутком і рентою. Згідно з поглядами Д. Рікардо в національній економіці виникає серйозна проблема, оскільки зростання заробітної плати призводить до зменшення прибутку і тим самим зникають стимули до нагромадження. Тому необхідно створити такі умови, які б сприяли збільшенню прибутків капіталістів, які тим самим забез­печували б економічне зростання країни. Свою модель національної економіки вчений доповнив теорією зовнішньої торгівлі, в основі якої лежить принцип порівняльних переваг.

Модель національної економіки Ж. Б. Сен знаменувала перехід Франції до нового типу економічних відносин. У дослідженні наці­ональної економіки вчений керується логічною схемою. Спочатку він розглядає процес виробництва і розробляє теорію трьох чин­ників виробництва, потім аналізує розподіл і споживання суспіль­ного продукту. Ж. Б. Сей вказував, що промисловість поступово буде займати провідні позиції в структурі національної економіки, оскільки саме там формується капітал. Концепція національної економіки Ж. Б. Сея доповнюється теорією ринків, згідно з якою кризи надвиробництва неможливі, оскільки товари обмінюються на інші товари і виробництво одних зумовлює потребу в інших.

Розділ 1. Теоретичні засади та чинники розвитку національної економіки

У праці Дос. Cm. Міля "Принципи політичноїекономії" аналі­зується вплив економічного прогресу на розвиток виробництва й розподіл. Новаторськими є підходи вченого до розгляду процесу виробництва, зокрема він вказує, що капітал є основною умовою виробництва, що знаходить відображення в його основних законах. Дж. Cm. Міль вказує, що тимчасово неінвестований капітал стримує розвиток, а додатково залучений сприяє створенню додаткових робочих місць [12, С. 116]. Його теорія національної економіки відображала тогочасні тенденції розвитку господарства в Англії, вчений не відкидав ідеї соціального самовдосконалення суспільства.

Українські вчені також не залишили поза своєю увагою концепції і доктрини національної економіки, розроблені представниками класичного напряму в економічній науці. Про моделювання національної перспективи України на початку і в середині XIX ст. мова не йшла, оскільки територія нашої країни була поділена між двома імперіями, Російською та Австро-Угорською, проте, українські економісти-теоретики, які жили і працювали у цей час, мали патріотичні почування. С. Деснщъкий, навчаючись в університеті Глазго (Шотландія), став палким прихильником науки А. Сміта, його ідеї виклав при дослідженні власності та її впливу на господарський розвиток.

М. Балудянський провів дослідження трьох економічних систем, на яких базується національне господарство. Він аналізує систему, засновану на торгівлі, з'ясовує головні принципи, на яких вона діє, і доводить, що політика меркантилізму не допоможе державі вийти з біди. Далі його увага зосереджується на розгляді системи націо­нальної економіки фізіократів та А. Сміта. М. Балудянський як і вели­кий шотландець вказує, що робота - це продуктивна сила багатства, обмін є поштовхом до самої роботи, тому розподіл праці має великий вплив на вдосконалення виробничих сил [ 1, С. 88]. У працях вченого було відображено тогочасні передові погляди на економічну науку і політику, які він утверджував на теренах Російської імперії.

Представником класичного напряму був /. Вернадський, який у центр своїх досліджень поставив потреби, включивши в аналіз людину і суспільство. Вчений здійснив класифікацію потреб,

Тема 1.2.Економічні теорії та чинники розвитку національної економіки

виділивши індивідуальні, регіональні та національні, і з'ясував їх вплив на розвиток економіки. Також /. Вернадський був добре обізнаний з італійською політико-економічною літературою від античних часів до початку XIX ст. Він показав, що в італійській економічній думці існують два головних напрями щодо дослідження національної господарської системи. До першого належать прихильники державного втручання в господарські справи, до другого - прихильники свободи господарської діяльності [9, С. 269]. /. Вернадський у своїх працях відстоював принцип економічного лібералізму, виступав за ліквідацію кріпосного права в Росії та індустріалізацію.

У XIX ст. розвивається критичний напрям економічної науки і формуються соціалістичні ідеї. Це було зумовлене тим, що постулати класиків щодо економічної свободи, гармонії індивідуальних і суспільних інтересів та абстрактні моделі господарської системи не враховували реальних змін, які відбулися у країнах Західної Європи. Зокрема, прискорений промисловий розвиток, перехід до машинного способу виробництва породжували занепад і розклад дрібного виробництва, майнове розшарування населення, безробіття, національну господарку багатьох країн починають розхитувати економічні кризи. З гострою критикою тогочасної ринкової системи господарювання виступає С. Сісмонді, звернувши увагу на зубожіле існування робітників, суспільство, в якому він жив, значно поляризувалося, конкуренція посилювала цей процес. Вчений розробив проект реформування існуючої еконо­мічної системи, важливу роль він відводив державі, яка повинна запровадити робітниче законодавство і створити умови для повер­нення до дрібного виробництва у всіх галузях національної еконо­міки. Економічна програма Ж. Прудона також обґрунтовувала панування в національній економіці дрібних товаровиробників, запровадження "робочих грошей", які б забезпечували еквівалент­ний обмін результатами праці, існування суспільства, в якому відсутня експлуатація та є рівність і справедливість.

Викривачами вад економічної системи початку і середини XIX ст. виступили А. де Сен-Сімон, Ш. Фур 'є і Р. Оуен та інші, які крити-

Розділ 1. Теоретичні засади та чинники розвитку національної економіки

кували приватну власність, процеси індустріалізації та розробляли проекти побудови справедливого суспільства. Заслугою А. де Сен-Сімона є те, що він при дослідженні національної економічної системи використав історичний метод і наголошував на необхід­ності вивчення минулого, враховуючи економічні, політичні, культурні та інші складові. Ш. Фур'є обґрунтовує ідею національної асоціації, первинною господарською одиницею якої є фаланга, розподіл у ній здійснюється відповідно до внеску кожного члена у процес виробництва. Р. Оуен також вказував на те, що існуюча система господарювання є нераціональною, вона породжує безробіття, злидні та нові форми рабства, тому необхідно проводити її реформування та створювати громади, в яких існувала б суспільна власність, ліквідовувалися гроші, всі працюють і спільно користуються результатами своєї праці.

К. Маркс прагнув дослідити господарські процеси та явища, що відбувались в господарці 1840-1880-х pp., та створити абстрактну модель тогочасної економічної системи. Головні положення його економічної системи викладено у фундаментальній праці "Капітал". У першому томі вчений розглядає процес виробництва капіталу, через з'ясування сутності грошей, товару та їх ролі у становленні капіталізму, вказує на двоїстий характер праці. У другому томі К. Маркс зосереджує увагу на процесі обігу капіталу в національній економіці, аналізі стадій руху капіталу та зміні його форми, проблемі морального та фізичного зношування, впливі на процеси нагро­мадження та відтворення. Третій том присвячений процесу капіта­лістичного виробництва, взятому взагалом. Тут вчений прагне обґрунтувати визначення ціни виробництва та чинників, що впливають на норму прибутку, досліджує механізм вирівнювання норми прибутку, розглядає торговий та позичковий капітал як відособлені форми промислового капіталу тощо. У четвертому томі "Капіталу" розглянуто теорію додаткової вартості через ретро­спективний огляд концепцій відомих економістів минулого.

Соціалістичні вчення розвинулись і на українському ґрунті, набуваючи особливих рис через соціальні та економічні умови, які складались на території України. Соціалістичні ідеї пропагували 32

Тема 1.2. Економічні теорії та чинники розвитку національної економіки

М. Зібер, І. Франко, Ю. Бачинський та інші. Зокрема, М. Зібер здійснив порівняння моделей економічної системи Д. Рікардо та К. Маркса у праці "Давид Рікардо іКарл Марксу їх суспільно-еконо­мічних дослідженнях", переклав та здійснив науково-критичний аналіз першого тому "Капіталу". Заслугою українського вченого є також те, що від при з'ясуванні сутності національної економіки, вказав на взаємозв'язок між мікро- і макрорівнями [6, С. 5-6]. Під критичним кутом зору сприйняли вчення К. Маркса І. Франко та Ю. Бачинський. І. Франко здійснив порівняльний аналіз "Кому­ністичного маніфесту" К. Маркса і Ф. Енгельса і "Принципів соціалізму" В. Консідерана, показавши подібність викладу найважливіших положень цих праць [7, С 136-146]. Ю. Бачинський у праці "Україна irredenta", розглянувши суспільно-економічні відносини, що сформувались у кінці XIX ст. в Росії, через призму марксистського світогляду, запропонував свій проект реформування господарських відносин в Україні. Він показав, що Україна у складі Польщі чи Росії не має можливостей для економічного розвитку і покращення умов життя населення. Тому для України найкращим виходом із ситуації, що склалася у цей історичний період, є проголошення незалежності, тобто України — для себе. Концепція національної економіки Ю. Бачинського мала революційний характер і обґрунтовувала ідею звільнення України від економічної експлуатації з боку Росії та Польщі.

Друга половина XIX ст. відзначалась плюралізмом думок щодо розробки концепцій національної економіки. Заслуговують на увагу теоретичні дослідження представників історичної школи, зокрема Ф. Ліста, який у 1841 р. написав книгу "Національна система політичної економії, міжнародної торгівлі, торгова політика й німецький митний союз". У цьому творі вчений обґрунтував полі­тику протекціонізму як важливу умову забезпечення економічної могутності країни. У моделі національної господарки Ф. Ліста важливого значення надається духовності, культурі та традиціям господарювання, які зараховуються до головних чинників еконо­мічного зростання. За основний метод дослідження при вивченні національної економіки та визначенні головних чинників зростання

Розділ 1. Теоретичні засади та чинники розвитку національної економіки

науковець бере історичний, що дозволяє йому розглянути різні елементи цивілізаційного процесу. Праця Ф. Ліста заклала підвалини для всебічного вивчення системи національної* економіки із врахуванням впливу різних соціальних, історичних, культурних, правових аспектів та обґрунтувала необхідність державного регулювання і захисту молодих галузей.

Свій внесок у розробку теорії національної економіки здійснили і представники маржиналістського напряму, які досліджували поведінку окремих індивідуальних господарств, суспільне вироб­ництво розглядали як суто арифметичну суму цих суб'єктів госпо­дарювання. В Україні такий метод дослідження господарських явищ і процесів в економічній системі використали представники київської школи, засновником якої є М.Бунге. Зокрема, Д.Піхно вказував, що існують три види господарств - приватне, громадське і народне, які представляють різні сфери, але не протилежні, а солідарні, об'єднані однією загальною метою, які взаємно підтримують одна одну і органічно пов'язані між собою у своєму існуванні та діяльності [13, С. 170]. Учений звертає увагу на важливість духовного розвитку, культурного рівня населення і розглядає їх як сили, що руйнують або підтримують основи народного господарства.

Новаторськими дослідженнями системи народного госпо­дарства відзначався відомий український вчений М. Туган-Барановсъкий. У "Принципах політичної економії"" він виклав своє бачення моделі економічної системи. Зокрема, вчений вказує на відмінності та взаємозв'язок між одиничним і народним госпо­дарством. Одноосібне господарство регулюється волею і свідомістю окремого господаря, народне ж господарство, навпаки, не має власника, воно є стихійний і несвідомий продукт взаємодії всієї множини регульованих індивідуальними свідомостями одноосібних господарств, народне господарство не підкоряється у своїй життєдіяльності якомусь певному плану, але воно функціонує так, ніби такий план є [18, С. 55]. Далі відомий вчений розглядає найголовніші складові системи народного господарства -виробництво, обмін, розподіл. М.Туган-Барановський створив

Тема 1.2.Економічні теорії та чинникирозвитку національної економіки

цілісну систему національної економіки, визначивши її найважливіші елементи та обґрунтувавши параметри її розвитку.

У XX ст. відбувалося удосконалення інструментарію дослідження національної економіки. Представники неокласичного напряму запропонували використовувати мікроекономічний аналіз при розгляді поведінки суб'єктів національної економіки. Відомий український економіст Є. Слуцький використав математичний апарат при розгляді теорії збалансованого бюджету споживача. Варте уваги його математичне обґрунтування ефектів доходу та заміщення [15, С. 491-492]. Також Є.Слуцький прагнув збудувати формально-праксеологічні засади економіки. Український вчений, розробляючи найважливіші положення праксеології, фактично запровадив системний аналіз для дослідження національної економіки та її компонент.

У відомій книзі Дж. М. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936 р.) було використано теорію макроеконо-мічного аналізу для вивчення процесів і явищ, що відбуваються в національній економіці. Це економічне новаторство вченого дозволило йому дослідити національне господарство загалом, у процесі аналізу агрегованих величин з'ясувати, які існують причинно-наслідкові зв'язки між пими. Дж. М. Кейнс обґрунтував концепцію державного регулювання національної економіки і визначив конкретні напрями втручання держави у господарське життя, що охоплюють грошовий обіг і грошову політику, нагромадження капіталу та інвестування, реалізацію вироблених товарів. Ідеї англійського вченого справили значний вплив на подальший розвиток теорії національної економіки та економічну політику у багатьох країнах світу. Моделі економічного зростання були розроблені Р. Гарродом, Е. Гансеном, Дж. Гіксом, Е. Домаром та іншими, в яких при поясненні головних проблем національного господарства чільне місце надається інвестиціям.

У перші десятиліття після Другої світової війни стає популяр­ною теорія неолібералізму, яка декларує принцип економічної сво­боди та невтручання держави у розвиток національного госпо­дарства, проте, визнає за державою право на організацію соціаль-