Програмування англійською мовою

Грейс Хоппер вирішила піти далі. Спираючись на власний досвід роботи, вона зі своєю групою зайнялася розробкою системи, яка могла б транслювати програми, що були написані на мові високого рівня, у програми на машинному коді. Транслююча програма повинна за мілісекунди виконувати велику роботу, що пов’язана з програмуванням: організація підпрограм, виділення пам’яті комп’ютера, перетворення операторів мови високого рівня у низку машинних команд. Хопер назвала цю транслюючу програму компілятором (compiler – компонувальник).

Таким чином, транслюючі програми почалися ділитися на дві категорії: інтерпретаторитакомпілятори. Інтерпретатор перетворить невеликий фрагмент початкової програми у внутрішні команди і, лише дочекавшись, коли комп’ютер їх виконає, переходитиме до обробки наступного фрагменту. Компілятор навпаки, транслює всю програму, яка написана на мові високого рівня, а спеціальна програма-завантажувач операційної системи розміщує коди команд у пам’яті комп’ютера та передає управління на їх виконання. Після компіляції програму можна зберігати, щоб у подальшому використовувати. Кожен з цих способів має свої переваги та недоліки.

Хоча “Автокод” Гленна мав аналогічні властивості, компілятор Хопер став першою транслюючою системою, що здобула широку популярність. Таким чином, на той час до вжитку увійшли два типи мов високого рівня: такі, що компілюються та такі, що інтерпретуються. Відмінності між ними залишаються важливими і дотепер. Хопер назвала свій перший компілятор А-0, маючи на увазі, що це лише початок. Впродовж років вийшли кращі версії А-1, А-2, А-3. Треба зазначити, що сучасні системи програмування включають обидві компоненти – інтерпретуючу та компілюючу. Перша призначена для відлагодження програм і має можливість перегляду щодо коректного виконання програм, а друга – для остаточного формування коду програм для багаторазового використання. З іншого боку, мови програмування для Internet-програм суто інтерпретуючі, що робить їх мобільними для різних програмних платформ. Мобільність, тобто переносимість на інші програмні платформи, забезпечується відповідними інтерпретаторами, які однаково інтерпретують програми при їх виконанні.

Тим часом, Грейс Хоппер поставила перед собою нову мету: створити мову, за допомогою якої можна було б розв’язувати будь-які завдання, а не тільки математичні.

Виходячи з цього, Хопер та її група взялися за розробку компілятора, який дозволяв би особам, які зайняті у бізнесі, програмувати на мові, яка за можливістю наближається до звичайної англійської мови. Через декілька місяців роботи був виділений список приблизно з 30 слів, які стали “робочими конячками” мови.

У 1956 р. компілятор, що отримав назву “Флоу-метік” (FLOW-MATIC), надійшов до ринку. Таким чином, в середині 50-х років завдяки стрімкому розширенню використання компіляторів розвиток програмування отримав міцний фундамент. Золоте століття мов програмування було не за горами.