Крок на благо програмування

Людям властиво помилятися. Це стало початковою передумовою появи програми-компоновникааборедактора зв’язків. Компоновник за заданим ідентифікатором, тобто умовним кодом, здійснював вибірку потрібної підпрограми (вона зберігалася на магнітній стрічці), прочитував та записував її у відведене місце оперативної пам’яті, перераховував відповідні адреси і формував з них єдину програму. Компоновник, що постачався разом з комп’ютером “Юніак”, дозволяв створювати так звані автоматичні програми. Це стало для програмістів справжньою знахідкою, оскільки купити програмне забезпечення на той час було ніде. Треба зазначити, що спочатку програми створювались як абсолютні, тобто були прив’язані до конкретних адрес у пам’яті. В подальшому програми стали такими, що переміщуються у пам’яті. Причому остаточне налаштування програм на конкретні адреси здійснювалось під час їхнього завантаження в оперативну пам’ять. Таким чином з’явилась можливість створювати бібліотеки стандартних підпрограм у переміщуваному форматі. Для компоновки окремих модулів в єдину програму (ЕХЕ-файл) компоновник виконує налаштування переміщуваних адрес з урахуванням розміру усіх модулів та їх уточнюючих параметрів.

Інші підприємці, відмітивши комерційний успіх “Юніак”, швидко включилися у комп’ютерний бізнес – так почалася технологічна революція. У неї були два рушійні чинника: прогрес в області розробки швидкодіючої електроніки та безперервне вдосконалення мови спілкування людини з машиною. Безмежні можливості обчислювальної техніки, які більш ніж століття тому передбачали Чарльз Беббідж та Ада Лавлейс, почали втілюватися у життя.