Два чародії програмування

Серед найгарячіших ентузіастів новинки машини “Альтаїр-8800” був Пол Аллен– молодий програміст фірми “Хоніуелл” (Honeywell) та його друг дитинства Гейтс, Уїльям Генрі (Біл, 1955 р.н.) студент 1-го курсу Гарвардського університету.

Ще у 1975 році вони продемонстрували MITS (Micro Instrumentation and Telermetry Systems) компілятор Бейсіка. Цей компілятор був написаний всього за вісім тижнів і ніколи не перевірявся на комп’ютері. Але все запрацювало з першого разу. Такий вдалий почин надихнув авторів кинути все і перемкнутися повністю на розвиток свого дітища. Вони вирішили, що машина “Альтаїр-8800” потребує програмного забезпечення. Те, що вони зробили після покупки машини, назавжди зберіглося в історії комп’ютерів. Вони подзвонили у фірму, що виготовляла машину “Альтаїр”, і повідомили, що розробили програму, яка може переводити Бейсік у машинний код для “Альтаїра”, і готові її продати фірмі. Власник фірми, не замислюючись, заявив, що готовий купити інтерпретатор Бейсіка для машини “Альтаїр”.

Біл Гейтс узяв в Гарварді академічну відпустку (він так ніколи і не закінчив навчання, Гейтс був відрахований з юридичного факультету Гарвардського університету) і разом з Аленом, який також був відрахований з Університету штату Вашингтон, взялися за роботу. Коли перший закінчений варіант інтерпретатора був готовий, друзі вивели його на перфострічку, і Аллен вилетів в Альбукерк, щоб показати програму. На той час одну з машин “Альтаїр” фірма обладнала додатковою платою пам’яті та пристроєм читання перфострічки. Але коли літак почав заходити на посадку, Аллен раптом згадав, що вони з Гейтсом забули маленьку, але досить важливу деталь – програму завантаження, без якої мікропроцесор просто не зможе ввести інтерпретатор у пам’ять. І Ален тут же у літаку на клаптику паперу накидав варіант завантажувача прямо у кодах машини.

На наступний ранок Аллен вніс останні доповнення, ввів стрічку з інтерпретатором Бейсіка у машину і почав чекати. Через декілька хвилин програма була завантажена. Аллен запустив її у роботу, і, перевівши дух, набрав елементарне завдання: PRINT 2+2. Машина вмить відповіла: 4. Робертс (голова фірми) і його колеги були схвильовані і здивовані, оскільки до цього ніхто з них не бачив, щоб ця машина що-небудь робила. Робертс купив програму, а Аллен та Гейтс організували компанію Microsoft. Продовжуючи вдосконалювати інтерпретатор, вони написали також низку інших програм для малих машин, і вперше створили індустрію з виробництва та продажу програмного забезпечення.

Знання юриспруденції все-таки стали у нагоді Гейтсу. Складений ним контракт на використання Бейсика у комп’ютерах Altair увійшов згодом до всіх підручників по комп’ютерному праву. Він передбачав відрахування 500 доларів за кожен екземпляр проданої програми. Отримуючи відрахування авторського гонорару з кожного проданого екземпляра інтерпретатора, вони зрозуміли, що розробка та продаж програмного забезпечення обіцяла величезні бариші. Так і сталося, у 2003 році журнал Forbes назвав Біла Гейтса найбагатшою людиною на Землі, а Пола Аллена – №4 у списку найбагатших людей світу.

Гранична простота Бейсика дозволила вбудовувати його у постійну пам’ять найдешевших мікрокомп’ютерів, завдяки цьому в середині 80-х років на ньому працювали мільйони користувачів в усьому світі. Залишаючись незмінно популярним, Бейсик ріс і розвивався разом з персональними комп’ютерами. У 1984 році, до 20-ліття народження, Курц і Кемені у співдружності з Американським інститутом стандартів (ANSI) розробили нову стандартну версію мови (True Basic), а потім за його розвиток з усією ґрунтовністю узялася Microsoft, для якої він став фірмовою мовою та символом успіху.