Перший ПК Altair-8800 фирми MITS Едвард Робертс

Ім’я “Альтаїр” вигадала дочка редактора журналу Popular Electronics Леслі Соломона, на честь зірки з улюбленого нею фільму “Зоряний похід”. Треба віддати цим хлопцям належне, вони старалися щосили, майже одразу відкривши для себе і попутно для всієї земної кулі раніше нерозвідану маркетингову нішу. Вони здогадалися пропонувати своїм покупцям не тільки готові комп’ютери, але й комплектуючі до них, заклавши базові основи сучасних принципів торгівлі ПК. Напевно, саме в їх офісі вперше прозвучало так добре знайоме всім нам слово «апгрейд» (upgrade – «модернізація»).

"Батько персонального комп’ютера" Генрі Едвард Робертс, винахід якого поклав початок створенню Біллом Гейтсом та Полом Алленом компанії Micro-Soft (тоді вона писалася саме так), помер у віці 68 років у лікарні від запалення легень 1 квітня 2010 р. (life.pravda.com.ua/private/). Один із засновників компанії Apple Стів Возняк заявив, що Робертс "зробив найважливіший крок, що привів нас до всього, що ми маємо зараз".

Перші "Альтаір-8800" керувались за допомогою вимикачів і не мали екрану. Проте зборка комп’ютера з комплектуючих, не дивлячись на його вельми обмежені можливості, була не простою справою. Навіть зібравши машину, її власник міг розраховувати тільки на власні сили, оскільки “Альтаїр” випускався без програмного забезпечення, і купити його було ніде. Програма для “Альтаїр” повинна була задовольняти двом вимогам. По-перше, бути досить короткою, оскільки об’єм оперативної пам’яті складав всього 256 байт. По-друге, склавши коротку двійкову програму, користувач міг ввести її в комп’ютер, маніпулюючи перемикачами.

Серед любителів, що не побоялися “викинути гроші” заради сумнівного задоволення, було немало тих, хто через десятиліття, опинився в рядах революціонерів комп’ютерної індустрії. Джон Бекус (один з творців Фортрану), говорив, що програміст повинен був стати майстерним винахідником, щоб пристосувати своє завдання до особливостей комп’ютера. Потрібно було зуміти розмістити програму та дані у мізерному об’ємі пам’яті і подолати труднощі, що були пов’язані з організацією введення та виведення інформації.

Для нового покоління програмістів, більшість яких складали студенти, нарешті можна було дістатися до комп’ютера та реалізувати свої можливості в області застосування комп’ютерів. Ці “комп’ютерні наркомани” не могли миритися з обмеженими можливостями системи пакетної обробки, тому вони шукали способи, які дозволили б їм дістатися до комп’ютера. Іноді студенти-любителі замовляли машинний час під ім’ям кого-небудь, хто мав доступ до комп’ютера, а то і таємно проникали в порожній машинний зал вночі.