Секреторна функція печінки

Жовч утворюється в гепатоцитах печінки, потім системою жовч­них протоків потрапляє в жовчний міхур і через відкритий сфінк­тер загальної жовчної протоки — у дванадцятипалу кишку. Жовч утворюється в печінці постійно, а надходить у кишку періодично. Тому розрізняють два процеси — секреції жовчі та її виділення в кишку у зв'язку з прийомом їжі.

Кількість жовчі коливається в межах 0,6—1,2 л за 1 добу— залежно від кількості та якості їжі.

Склад жовчі залежить від того, звідки її одержано. Свіжа, новоутворена жовч змінює свій склад у міру проходження прото­ками, а також перебування в жовчному міхурі.

До складу жовчі входять солі жовчних кислот, жовчні пігменти — білірубін та білівердин (продукти перетворення гемоглобіну), холестерин, лецитин та ін­ші органічні речовини. У міру протікання протоками склад жовчі змінюється - в неї переходять вода, гідрокарбонати, Nа⁺. При цьому кількість жовчі збільшується майже вдвічі. У жовчному міхурі (його об'єм досягає 20—60 мл) жовч концентрується за рахунок всмоктування води.

При цьому концентрація солей жовчних кис­лот, пігментів, холестерину збільшується приблизно в 5 разів. У жовчному міхурі та жовчних протоках до жовчі додається слиз. рН жовчі становить 7,3—8,0.

Значення жовчі полягає в її впливі на гідроліз та всмоктуван­ня жирів. Без жовчі через органи травлення виводиться близько 40 % жиру. Цю функцію виконують солі жовчних кислот — вони зменшують поверхневий тиск хімусу. При цьому створюється жирова емульсія та відбувається її стабілізація. Дрібні крапельки жиру краще гідролізуються ліпазою соку під­шлункової залози. Солі жовчних кислот стимулюють моторну функцію кишок. Жовч разом із соком підшлункової залози нейтралізує кислу реакцію хімусу, що надходить із шлунка.

У складі жовчі виводиться з організму ряд екскретів (жовчні пігменти, холестерин та ін.).

Регуляція секреції жовчі. Секреція жовчі відбувається постій­но, але вона посилюється під впливом жовчних кислот, ХЦК-ПЗ, секретину та інших гормонів. Близько 94 % жовчних кислот всмоктується в кров у верхніх відділах тонкої кишки. Перш ніж видалитись із організму, молекула жовчної кислоти може цирку­лювати 18—20 разів. Таким чином, що більше жовчі виділяється в дванадцятипа­лу кишку, то більше всмоктується жовчних кислот, які з кров'ю надходять знову в печінку і стимулюють утворення нових порцій жовчі.

Регуляція виділення жовчі. Виділення жовчі в дванадцятипалу кишку відбувається періодично, відповідно до прийому їжі. Рух жовчі жовчовивідними протоками залежить від швидкості її утво­рення, стану цих проток і сфінктерів. Ступінь наповнення жовч­них проток, скорочення гладких м'язів жовчного міхура і проток впливають на тиск. У загальній жовчній протоці тиск коливається від 4 до 300 мм вод. ст. Натщесерце тиск у жовчному міхурі пере­буває на рівні 60—180 мм вод. ст. За рахунок скорочення м'язів жовчного міхура тиск у ньому підвищується до 150—260мм вод. ст. і при відкритому сфінктері загальної жовчної протоки жовч з мі­хура виходить у дванадцятипалу кишку.

Умовні й безумовні рефлекси, пов'язані з прийняттям їжі, су­проводжуються виділенням незначної кількості жовчі. Секреція багатої на гідрокарбонати жовчі стимулюється секрети­ном. Посилюють жовчовиділення жири, жовток і магнію сульфат, які надходять у дванадцятипалу кишку.