ТЕМА 8. Анатомофізіологічні особливості шлунково-кишечного тракту людини.

Система травлення. Під травленням розуміють фізичну та хімічну обробку їжі, яка надійшла в організм, і всмоктування одержаних продуктів у внут­рішньому середовищі. У процесі травлення беруть участь органи травлення та нервово-гуморальні механізми регуляції їх функцій. Завдяки травленню відбувається зв'язок організму із зовнішнім середовищем, надходять речовини, потрібні для пластичного та енергетичного обміну (білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, мікроелементи та вода).

У внутрішнє середовище (кров та лімфу) можуть надходити, через мембрани клітин, лише відносно прості невеликі за розміром молекули в розчиненому стані. Тому в травному каналі, завдяки дії багатьох ферментів, відбувається гідроліз білків до амінокислот або пептидів, жирів — до жирних кислот та моногліцеридів, вугле­водів — до моносахаридів.

Система травлення виконує три основні взаємозв'язані фун­кції — секреторну(утво­рення секретів, які забезпечу­ють гідроліз), моторну(пе­ремішування та поступове пе­ресування вмісту в травному каналі), всмоктування (перехід продуктів гідролізу в кров та лімфу).

Розрізняють такі види трав­лення: внутрішньо-клітинне(спостерігається у одноклітин­них організмів, а у людини збереглося у вигляді фагоцито­зу), порожнинне(відбувається в травному каналі), мембран­не, або контактне(відбуваєть­ся на мембранах клітин).

Основними відділами травної системи є ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий та товстий кишечник.

Травні залози (слинні, печінка, підшлункова залоза, залози кишечника) відіграють надзвичайно важливу роль у процесах травлення