Загальні поняття про залежність, закони та закономірності організації.

Залежність – це зв'язок між змінними входу та виходу. Залежність може включати спільне та особливе (індивідуальне) для кожної організації. Залежності можуть бути:

· об’єктивними та суб’єктивними;

· короткостроковими та довгостроковими;

· моральними та аморальними.

Наприклад, відомі народні приказки: «яблуко від яблуні недалеко падає», «який піп, така й молитва», «тихше їдеш – далі будеш».

Об’єктивні залежності формуються незалежно від волі людей. Якщо керівник враховує невідворотність дії цих залежностей, то він може використовувати їх на свою користь, в протилежному випадку ці залежності можуть завадити його зусиллям.

Суб’єктивні залежності формуються людьми для реалізації глобальних цілей організації або країни. До короткострокових залежностейвідносять, наприклад, залежність вибору варіантів вирішення оперативного планування (при коригуваннях) від належного часу, залежність позаурочної продуктивності праці від величини оплати; залежність підбору кадрів від якостей нового керівника. До довгостроковихвідносять: залежність заробітної платні працівника від його продуктивності, залежність прибутку організації від величини стійкого попиту на її продукцію, залежність продуктивності праці апарата управління від його інформативності тощо.

Моральні залежності пов’язані з дотриманням встановлених у суспільній формації (групі країн, одній країні або регіоні) загальноприйнятих норм поведінки людини, ідеалів добра та зла. Аморальні залежностіпов’язані зі звичаями та традиціями, що певним чином порушують міжнародні права людини. Такі залежності проявляються або в незаконних суспільних угрупуваннях, або в організаціях, що знаходяться у неприродних умовах існування.

Так, усі рішення, що приймаються людиною, або його вчинки певним чином підкорюються деяким свідомим або підсвідомим залежностям. Із категорії «залежність» витікає поняття закону. Закон – це залежність, яка або:

· зафіксована у законодавчих документах (конституції, законодавчі акти, устави тощо);

· є загальноприйнятою нормою для більшості людей і організацій (такі норми зафіксовані у Біблії, Корані, Талмуді тощо);

· отримала визнання та підтримку авторитетних вчених (синергія, пропорційність та композиція тощо).

Закони, аналогічно залежностям, бувають об’єктивними та суб’єктивними, короткостроковими та довгостроковими, моральними та аморальними.

Об’єктивні закони носять назву закони організації, а суб’єктивні – закони для організацій. Так само, як і залежності, закони можуть бути представлені у вигляді таблиць, графіків, формул, словесних описів, набору параграфів і статей, інструкцій та положень.

Закон – це динаміка функціонування організації, а положення, стаття, дані таблиці тощо – це статика.

Особливості законів організації і законів для організацій

Закон або закономірність з позицій менеджменту можна уявити як зв’язок цілей управління з засобами та методами їх досягнення. Наприклад, закономірність створення організацій – це:

· знаходження конкретної суспільної потреби або потреби групи людей;

· дослідження потреб на стійкість, об’єм, ступінь незадоволення;

· формування об’єкта управління (склад, професіональний рівень, функціональні обов’язки);

· створення суб’єкта управління (склад, професіональний рівень, функціональні обов’язки та права). До складу суб’єкта управління можуть входити фізичні та (або) юридичні особи;

· проектування організації (організаційна структура управління, географічне положення та структура – зосереджена або розформована).

Таким чином, закон (закономірність) має механізм дії та механізм застосування. Механізм дії – це формування залежності вихідних параметрів від вхідних; визначення допустимої інерційності, запізнення та порогу реагування. Механізм застосування – це набір правил і норм для реалізуючого механізм дії працівника з наявністю переліку його прав та обов’язків.

Організація завжди піддається двом типам впливу: перший з боку закону, другий – с боку керівництва. Якщо механізм дії та механізм застосування узгоджені, то це, звісно, призводить до ефективної діяльності організації.

Кожну організацію можна розглядати як суперпозицію (складну суму) менших підрозділів. Механізм застосування закону в організації також можна розглядати як суперпозицію закону в нижніх підрозділах; результат його виконання – вхідний вплив (аргумент) для виконання закону наступної ієрархії організації. Невиконання закону в будь-якому підрозділі або рівні ієрархії може призвести до зриву намічених цілей. Крім того, в механізмі використання можуть бути передбачені обмеження на сферу застосування (наприклад, реалізація закону тільки в певних підрозділах організації).

Закони організації вміщають у собі загальне й особливе. Загальна частина закону містить механізм дії незалежно від країни, географічного положення, сфери діяльності організації. Особливе – це частина закону, що не міняє його сутності та відображає особливості організації як соціальної системи. Наприклад, загальний рівень культури та професіональної підготовки тощо.

Закони відіграють вирішальну роль в теорії організації, в тому числі:

· створюють теоретичний фундамент;

· сприяють переходу від емпіричного підходу до професіонального;

· дозволяють правильно оцінювати створену ситуацію;

· дозволяють аналізувати закордонний досвід.

Керівник може в основі своєї діяльності керуватися або здоровим глуздом («хотів зробити як краще»), або законами організацій та для організацій. Здоровий глузд найчастіше всього призводить до відцентрових рухів в організаціях від стійких станів, а при науковому підході – до доцентрових рухів у сторону стійкості та процвітання. Прикладами дії відцентрових сил можуть бути, наприклад, ситуація, що передувала розпаду СРСР, розлучення в родині тощо.

Закони організації за ступенем важливості поділяються на два рівня. До першого відносять основоположні закони організації: закон синергії, закон самозбереження та закон розвитку, до другого – менш важливі закони організації: закон інформованості-впорядкованості, закон єдності аналізу та синтезу, закон композиції та пропорційності, специфічні закони соціальної організації.