Моделі інноваційного розвитку та їх класифікація
| Критерії класифікації | Назва моделі | Зміст |
| За каталізатором розвитку | Дифузія інновацій | Формування ланцюга «наука — техніка — виробництво» з ініціативи суб'єктів мікро- (фірми, навчально-наукові заклади) та мезо- (спілки підприємців, банкірів тощо) рівня економіки |
| Державна підтримка інноваційних форм | Державна протекція національних інноваційних інститутів й патронаж виходу національної наукоємної продукції на світові ринки | |
| За масштабами охоплення | Локальне інноваційне середовище | Концентрація на певні» території наукового, освітнього, виробничого та фінансового потенціалу (технополіси, інкубатори, технопарки) |
| Поліцентризм (міжгалузеві науково-технічні комплекси, кластери) | Взаємодія відносно локальних інноваційних зон в національних масштабах | |
| За походженням Інноваційних ідей | Товарне клонування | Опанування виробництва наукоємноі продукції, що випускається в країнах постіндустріалізму й перебуває у фазі зрілості життєвого циклу товару |
| Ліцензійне копіювання | Використання зарубіжного науково-технічного потенціалу через ліцензійний механізм | |
| Саморозвиток | Розбудова й використання національного науково-технічного потенціалу на основі власних зусиль | |
| За стратегію інноваційних процесів | Гонитва за лідером | Домінують інновації, спрямовані на вдосконалення наявних та запозичених зовні технологій (пасивна стратегія) |
| Технологічне лідерство, розвиток на випередження | Орієнтація на власні радикально нові технології (активна стратегія) |
• прямий та опосередкований стимулюючий вплив на систему факторів розвитку (насамперед на професійно-кваліфікаційний та інтелектуально-освітній рівень людського капіталу) й функціонування НІС у цілому згідно з обраними національно-регіональними пріоритетами;
• сприяння виробництву фундаментального знання (в університетах та інших спеціалізованих наукових закладах) і комплексу технологій стратегічного характеру;
• формування інноваційної індустрії нового типу й інноваційної інфраструктури (інноваційні банки, інжинірингові центри, технополіси, інноваційні біржі, страхування інноваційного ризику тощо);
• створення сприятливих інституційних та макроекономічних умов для інноваційної діяльності приватних компаній;
• розробка і підтримка спеціальних інноваційний проектів, у тому числі надання інформації щодо потенційних партнерів та перспектив інноваційного співробітництва;
• брокерство - посередництво між ланками «наука, освіта - виробництво - збут - споживання», у тому числі через політику вибагливого державного споживання (тендери, система сертифікації та стандартизації продукції, контрактна система тощо);
• формування інноваційної ідеології та інноваційної культури, що забезпечують сприйнятливість людей до нових ідей, їх готовність і здатність підтримувати й реалізовувати нововведення у всіх сферах життя;
• надання широкого спектра інформаційно - телекомунікашйних, інфраструктурних, транспортних, консультаційних, страхових та інших послуг;
• регулювання міжнародних аспектів інноваційних процесів, зокрема розумний протекціонізм по відношенню до вітчизняних товаровиробників високотехнологічної продукції;
• пом'якшення чи нейтралізація негативних зовнішніх ефектів інноваційної діяльності, як-то: вихід засобів масового знищення з-під суспільного контролю, структурне безробіття, техногенні аварії та катастрофи, розповсюдження нових небезпечних наркотичних речовин, певне зниження навичок аналітичного мислення у школярів і студентів внаслідок все більшої доступності відповідного інформаційного ресурсу тощо.
Дата добавления: 2015-08-20; просмотров: 562;