Оцінка ефективності інвестиційних проектів

Важливим чинником посилення інвестиційної активності є поліпшення методів оцінки ефективності проектів при їх експертизі, відборі, конкурсах і виділення капітальних вкладень. Для цього є необхідними наступні заходи.

Програми розвитку виробництва та окремі інвестиційні проекти слід оцінювати за показниками загальноекономічної, бюджетної і комерційної ефективності. Це важливо робити на всіх стадіях, особливо на рівні розробки програм та інвестиційних проектів.

Метою розміщення інвестиційних ресурсів є зростання ефективності інвестицій. Тому по кожному проекту необхідно забезпечити аналіз і розрахунки показників ефективності обсягів проектування та бюджетної ефективності, що відображає чисті доходи федерального і регіональних бюджетів (з урахуванням податкових надходжень до бюджету).

Розрізняють загальну (абсолютну) і порівняльну ефективність капітальних інвестицій.

Загальна (абсолютна) економічна ефективність капітальних інвестицій характеризує загальну величину їх віддачі. У народному господарстві в цілому і окремих його галузях абсолютна економічна ефективність визначається відношенням приросту національного доходу, чистої продукції (валового доходу) до обсягу інвестицій, що зумовили цей приріст.

Коефіцієнт абсолютної економічної ефективності капітальних інвестицій у підприємствах визначають як відношення приросту прибутку, зумовленого ними, до загального обсягу інвестицій. Для оцінки економічної ефективності здійснюваних інвестицій обчислений коефіцієнт абсолютної ефективності капітальних інвестицій порівнюють з нормативним, що визначає мінімальний рівень приросту прибутку з розрахунку на грошову одиницю інвестицій. (Встановлено нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних інвестицій у народне господарство - 0,14; у сільське господарство – 0,07).

Рівень абсолютної ефективності капітальних інвестицій характеризує також строк їх окупності. Цей показник обернений до коефіцієнта ефективності інвестицій.

Порівняльну економічну ефективність капітальних інвестицій визначають при виборі найкращого варіанта інвестування із застосуванням показника приведених витрат, який характеризує не лише величину інвестицій, а й розмір наступних виробничих витрат. Приведені витрати – це сума річних виробничих витрат і капітальних інвестицій, приведених до річної розмірності відповідно до нормативного коефіцієнта ефективності. По кожному варіанту капіталовкладень обчислюють приведені витрати, мінімум яких свідчить про найвищий рівень їх ефективності.

На основі приведених витрат розраховують також річний економічний ефект від реалізації відповідного напряму капітальних вкладень. Його визначають на основі порівняння приведених витрат за новим і базовим варіантами капіталовкладень.

Цей метод визначення порівняльної ефективності капітальних вкладень базується на припущенні, що вкладення здійснюються одноразово у повному обсязі. В іншому випадку, за умов розвинутих ринкових відносин з метою об’єктивної оцінки капіталовкладень необхідно врахувати чинник часу.

Сучасній економічній теорії та практиці відомо чимало методів оцінки інвестиційних проектів, які умовно можна поділити на дві групи: статичні та динамічні.

Статичні методи важливі для малих і середніх підприємств, оскільки вони використовуються для оцінки інвестиційних проектів, що здійснюються у межах одного року.

Динамічні методи, як правили, застосовуються для оцінки інвестиційних проектів, термін реалізації яких більше одного року. У цьому разі використовується метод обчислення чистої поточної (теперішньої) вартості та внутрішньої норми прибутку.

Відповідно всі зазначені показники умовно можна поділити на дві групи: прості й узагальнюючі (інтегральні). Прості – це показники, що розраховуються не за весь строк повного обороту активної частини основних виробничих фондів, а лише на один рік на основі недисконтних на фактор часу даних. До недисконтних показників відносять строк окупності і норму прибутку. Остання може визначатися за один рік або в середньому за період окупності капітальних вкладень.

Строк окупності – це такий період (у роках), який необхідний для відшкодування капітальних вкладень прибутком, одержаним завдяки здійсненню цього проекту (інвестиційний прибуток - І_П). Його визначають за формулою

І_П = П_Ч + А,

де П_Ч – чистий прибуток, що визначається як різниця між одержаним прибутком від реалізації продукції (послуг), виробленої завдяки проекту, і податком на прибуток та сплаченими процентами за кредит;

А – амортизаційні відрахування на основні фонди, введені в дію в результаті реалізації проекту.

Інвестиційний проект є економічно вигідним, якщо строк окупності значно менший від строку служби активної частини основних виробничих фондів, а також менше від фактично досягнутого строку окупності капіталовкладень у даній галузі.

Для оцінки ступеня ризику здійснення інвестиційного проекту розраховують норму беззбитковості

, де

П_В – постійні витрати;

ТП – вартість реалізованої продукції;

З_В - обсяг змінних витрат.

Економічний зміст показника Н_Б полягає в тому, що він вказує, при якій частці обсягу реалізації продукції досягається беззбитковість виробництва.

Для обґрунтування ефективності інвестиційних проектів найпоширенішого застосування в практиці оцінки інвестиційних проектів набули такі фінансово-економічні показники, як чиста поточна вартість, внутрішня норма окупності, максимальний грошовий відтік, строк окупності капіталовкладень, норма прибутку, норма беззбитковості.

У цілому ефективність інвестиційного проекту оцінюють через норму його рентабельності, яка є процентним співвідношенням прибутку від реалізації проекту з його вартістю. Ефективність інвестиційних програм і проектів слід оцінювати не дише за терміном окупності і внутрішньою нормою рентабельності, але і сумою ефекту за розрахунковий період.

Необхідно дозволити застосування податкових пільг у разі досить високою загальноекономічної ефективності проектів (до сплати податків) і низькою комерційної ефективності (після сплати податків). Прагнення до повного і жорсткому заборони податкових пільг нерідко призводить до відмови від фінансування і реалізації ефективних проектів.

Розрахунковий період для оцінки ефективності інвестиційних проектів повинен охоплювати період до 10 років.

Бажано відмовитися від необґрунтовано завищеного вимоги про окупність інвестицій у термін не більше 2-х років, так як це призводить до штучного завищення цін продукції (робіт і послуг). З цією метою доцільно змінити підхід до необхідного рівня рентабельності нових проектів, підтримці проектів з досить високою за світовими стандартами рентабельністю 25-40%.

Гостра проблема сучасної науково-технічної політики - збереження і розвиток науково-технічного потенціалу регіонів, використання якого в умовах зростаючої ролі регіональних органів самоврядування дозволить здійснювати регіональні програми структурної перебудови економіки, сприятиме утворенню регіональних «точок» зростання.

У сьогоднішніх умовах регіональна інвестиційна політика повинна націлюватися на підтримку провідних підприємств регіонів, структурну перебудову економіки останніх і максимальне використання їх природного, кадрового та виробничого потенціалу.