Сутність бухгалтерського балансу

Слово "баланс" походить від двох латинських слів: "bis" - двічі та "lanx" - чаша вагів, що означає рівновагу. Отже, баланс - це рівновага. Його ще порівнюють з вагами, що знаходяться у стані рівноваги. Якщо дещо додати до однієї зі сторін, то рівновага порушиться. Тому ми змушені щось додати і з іншої сторони.

У бухгалтерському обліку баланс можна представити у вигляді двосторонньої таблиці. У його лівій частині знаходить відображення майно

підприємства (за наявністю, складом). Це - актив (походить від латинського "aktivus" - дієвий) балансу, в якому відображено майно підприємства як сукупність матеріальних цінностей, які знаходяться у його власності та дебіторської заборгованості. Іншою (не менш важливою) складовою балансу є пасив. Пасив (від латинського "passivus", що означає недієвий, страждальний) -це права сторона балансової таблиці, в якій міститься інформація про джерела утворення майна підприємства. У пасиві знаходять відображення дані про зобов'язання підприємства, величину та склад його власного капіталу.

Порівняння підсумків обох частин балансу ґрунтується на чітких і постійних, охайних записах бухгалтерського обліку. Тому головним обов'язком бухгалтера є ведення бухгалтерського обліку, що надає достовірні, повні та своєчасні дані для управління. А головною ознакою роботи бухгалтера є урівноважений баланс, повага колег І керівництва, визнання і дотримання його порад.

Можливість створення бухгалтерського балансу виникає завдяки синтезу кількох наук: економіки, математики, права і звичайно ж, бухгалтерського обліку (рис. 4.2).

Як вже згадувалося, баланс - це рівність, і бухгалтерський винятком. У бухгалтерському балансі підсумок активу повинен дорівнювати підсумку пасиву.

Це пов'язано з тим, що в активі та пасиві балансу розглядаються одні й ті ж засоби (ресурси), але з різних позицій, саме тому підсумки активу та пасиву обов'язково співпадають.

Від чого страждають бухгалтери, а звичайні люди ні? Від того, що в кінці звітного періоду баланс, зазвичай, не сходиться.

Порушення цієї рівності свідчить про помилку, яку необхідно знайти та виправити.

4.4. Сутність та значення фінансів в економіці.

Одночасно із виникненням держави при розшаруванні суспільства на класи, з'явилися фінанси.

Слово "фінанси" прийшло до нас із французької мови, хоча має латинське походження. Спочатку воно визначалося як кінцева виплата, штраф (від латинського "finis"). Далі у тій же латинській з'явився термін "sinantia" - "грошовий платіж, готівка, дохід ".

У XVI столітті у Франції це слово перетворюється на "фінанси " - французьке "finance", - характеризуючи сукупність доходів і витрат держави. Саме у цьому останньому значенні фінанси з'явилися і закріпилися у нашому вжитку.

Необхідність фінансів зумовлена, в першу чергу, існуванням держави та розвитком товарно-грошових відносин.

У сучасних умовах господарювання в Україні, коли ринкові відносини відіграють вирішальну роль у визначенні напрямів розвитку держави, значення грошово-фінансових важелів економічної та фінансової політики різко зростає. Фінансова система, закони та принципи її функціонування, фінансова політика значно впливають на величину валового внутрішнього продукту і його основної частини - національного доходу. За допомогою фінансів та інших вартісних важелів важливо цілеспрямовано змінювати структуру суспільного виробництва, підвищувати його ефективність. Головним критерієм оцінки функціонування підприємств різних організаційно-правових форм власності сьогодні став їх прибуток, його розподіл і використання. Фінансова політика держави й окремого підприємства реалізується завдяки фінансовому механізму. Тому знання понятійного апарату та фінансових категорій, вміння вирішувати практичні завдання в сфері товарно-грошових відносин для сучасного фахівця в галузі економіки, обліку та менеджменту є особливо необхідними.

Велику роль відіграють фінанси в діяльності підприємства, в організації бізнесу, в приватному житті людини, коли знання фінансових законів та принципів допомагають правильно та ефективно розпоряджатись фінансовими ресурсами та особистими грошовими коштами.

Фінанси мають як теоретичне, так і практичне значення для суспільства. З точки зору теорії, фінанси необхідно розглядати як економічну категорію, що відображає створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб суб'єктів господарювання, та надання послуг населенню з боку держави. Головна мета функціонування фінансів - забезпечення стабільного розвитку держави та досягнення високого рівня добробуту окремого громадянина.

З точки зору практики фінанси - один із елементів системи регулювання будь-якої держави. Функціонування такої системи дозволяє успішно реалізувати мету економічного та соціального розвитку держави.

Сутність фінансів виражена у функціях, які вони виконують. Найчастіше в літературі розглядають наступні функції фінансів

З'ясуємо детальніше зміст і призначення функцій фінансів.

Розподільча функція полягає в акумулюванні (зосередженні) грошових коштів у заздалегідь визначених цільових фондах (зокрема, резервних фондах держави, підприємств, страхових фондах); забезпеченні стимулювання прогресивного розвитку. Ця функція фінансів реалізується шляхом заміни використаних у виробництві засобів на нові (наприклад, за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації виготовленої продукції підприємства, придбано сировину для виготовлення нових виробів, які знову будуть реалізовані). Через розподільчу функцію фінансів забезпечується надходження коштів до бюджету, а це сприяє виконанню основних функцій держави, зокрема, перерозподілу грошових коштів на потреби менш розвинених регіонів держави або галузей економічної діяльності.

Контрольна функція фінансів органічно випливає з розподільчої Вона передбачає здійснення контролю за тим, чи правильно підприємства використовують грошові кошти цільових чи вчасно сплачують обов'язкові платежі та збори до бюджету країни. Наприклад, державою створена Державна податкова адміністрація, працівники якої слідкують за дотриманням порядку нарахування і сплати податків, обов'язкових внесків і платежів до бюджету тощо.

Стимулююча функція фінансів покликана підвищувати ефективність використання факторів виробництва (землі, праці, капіталу та підприємницьких здібностей), спонукаючи підприємства використовувати ці фактори в таких пропорціях, щоб вони створили сприятливі умови для дотримання режиму економії, підвищення продуктивності праці, якості продукції, що виробляється.

Будь-яке порушення стимулюючої функції підриває економічну та соціальну стабільність суспільства, провокує економічно невиправдане зростання цін на товари та послуги, зниження продуктивності праці.

Таким чином, фінанси як складова бізнесу сприяють виконанню функцій державою, забезпечують регулювання процесу відтворення (тобто рух національного продукту), що включає в себе такі стадії як виробництво, обмін, розподіл та споживання.

Враховуючи, що фінансові відносини пронизують все народне господарство країни як на макро- так і на мікрорівнях, тому знання фінансових дисциплін є вагомою складовою у процесі отримання вищої освіти за економічним фахом.