Проведення конформаційного аналізу за допомогою ЛЗР
Використання ЛЗР іноді дає змогу знайти переважну конформацію окремих угруповань у молекулі, наприклад у похідного бензімідазолу з о-толільним замісником 4.23. Переважна орієнтація цього замісника відносно площини гетероциклічного фрагмента (кут φ) невідома (рис. 4.37).
|
|
Рис. 4.37. Конформаційний аналіз похідного бензімідазолу 4.23 за допомогою ЛЗР
Для її визначення вимірюють спектри сполуки при
наявності ЛЗР та знаходять значення питомих ЛІЗ. Далі за допомогою молекулярних моделей (механічних або комп'ютерних) збирають просторову модель молекули і визначають координати протонів відносно центра координації (у даному випадку
незаміщеного бензімідазольного атома азоту). Після цього обчислюють
положення іона лантаноїду в аддукті. Координати протонів о-толільного замісника обчислюють для різних кутів φ від 0 до 180° з кроком 10—20°. Для кожного добутого варіанту координат протонів сполуки виконують обчислення положення іона лантаноїду в аддукті. Чим більше задані координати протонів о-толілу відрізняються від його істинної орієнтації, тим гірше буде узгодження обчислених та експериментальних значень ЛІЗ. Кількісно це узгодження можна знайти з величин середньоквадратичних відхилень (СКВ) величин Δ'пск, обчислених за формулою (4.17), та експериментальних ЛІЗ. Графік залежності СКВ від кута у для 1-метил-2-(2-толіл)-бензімідазолу 4.23 показано на рис. 4.37. Мінімум на кривій відповідає куту φ у стабільнішій конформації молекули.
Можливий і інший підхід до визначення орієнтації фенілу арильного замісника. На підставі координат і ЛІЗ протонів бензімідазольного фрагменту обчислюють положення іона лантаноїду в аддукті. Далі обчислюють значення ЛІЗ протонів о-толілу при різній його орієнтації відносно відомого вже положення іона лантаноїду в аддукті. Орієнтація, при якій обчислені та експериментальні значення ЛІЗ сигналів протонів замісника краще всього узгоджуються, і є найімовірнішою.
Дата добавления: 2015-08-11; просмотров: 550;