Фази розвитку групи

Більшість теоретичних дослідників процесу групової психокоррекції, а також практики в цій галузі описують певні закономірності розвитку психокорекційного процесу в групі, наявність достатньо чітко обкреслених фаз. Цей процес починається із стадії залежної пошукової поведінки, проходить через виникнення, загострення, вирішення внутрішньогрупових конфліктів і просувається до формування групової згуртованості і ефективного вирішення проблем.

Можна виділити наступні фази групового процесу:

фаза 1 — орієнтація і залежність;

фаза 2— конфлікти і протест;

фаза 3 — розвиток зв'язків і співпраці;

фаза 4— цілеспрямована діяльність.

Фаза 1. Орієнтація і залежність

Фаза характеризується високим рівнем напруги, що виникає внаслідок неспівпадіння очікувань, відносин і установок клієнтів з реальною груповою ситуацією, її вимогами і поведінкою психолога. У цій фазі виникає псевдозгуртованість як прагнення зняти напругу, що призводить до створення несприятливих умов для вироблення групових психокорекційних норм. Тим самим подовжується час фази.

У цій фазі учасники групи орієнтуються, про що йде мова і як це може їм допомогти, хто як на них реагує тощо. Група стурбована, невпевнена і одночасно залежна. Учасники групи чекають, що ними керуватимуть. Вони звертаються до психолога за інструкціями, вимагають інформації, пояснення мети і намірів. Вони вважають, що порятунок залежить від психолога і їм варто лише правильно зрозуміти, чого він від них хоче, і тоді все буде нормально. Вони ідеалізують психолога і переоцінюють його. Психолог ніяк не реагує на їх очікування, зводить нанівець їх потребу в керівництві і навмисно підвищує напругу в групі.

Учасники групи вважають, що засобом корекції служать взаємні поради: хто-небудь розповідає про свої проблеми, а група намагається дати яку-небудь практичну пораду. Характерним для цієї фази є прагнення учасників пошуків взаємних контактів, пошуків засобів вирішення власних проблем за допомогою взаємних порад, які на даному етапі рідко мають цінність, повторюючи те, що людина вже багато раз чула. Поради в цьому випадку служать засобом вираження і пробудження взаємного інтересу. Підхід до проблем чисто реалістичний, ірраціональний момент повністю ігнорується. В цілому члени групи спочатку занадто недооцінюють можливості групового процесу і сподіваються на керівника.

Фаза 2. Конфлікт і протест

У другій фазі психолог провокує групу на відкриту конфронтацію з ним шляхом розколювання єдності, яка поступово виникає, псевдозгуртованості групи. Внаслідок чого група, остаточно розчарувавшись в ньому, розпочинає звинувачувати його у всіх своїх бідах.

Ця фаза характеризується конфліктами між членами групи і групи з керівником. Спостерігається суперництво, боротьба за владу, кристалізація ролей на активні і пасивні, домінуючі і такі, що підкоряються. Кожен учасник намагається заволодіти ініціативою і увагою. Характерні негативні коментарі, критика членів групи один одним, готовність висловлювати радше ворожі почуття. У цій фазі виникає цілком обгрунтована ворожість, протест і бунт супроти психолога.

Якщо в першій фазі група прагне піднести психолога на п'єдестал, то в другій фазі вона повстає супроти свого кумира. Члени групи відчувають глибоке розчарування з приводу необгрунтованості своїх очікувань, надій, що покладаються, на психолога. З'являється агресія проти психолога за те, що він погано керує групою. І ця агресія тим закономірніша, чим менш директивною є позиція керівника. Якщо ж ведучий грає активнішу роль, то агресія супроти нього виникає як реакція на спробу домінування. Істотним для розвитку групи вважається той факт, що вона обов'язково повинна пройти через пряму відкриту конфронтацію із тренером. Відсутність у відповідь реакції зі сторони ведучого призводить, до більшого відчуття безпеки і виявленню того, що прояв агресії не завжди згубний. Вона може бути зрозумілою, бути роз'ясненою, емоційно пережитою.

Найбільш негативну реакцію викликають ті психологи, які не пояснюють змісту, не формулюють мети і завдань і цим ще сильніше зводять нанівець початкові очікування групи. Група може вважати керівника своїм ворогом, нездібною і злою людиною. Вона переносить на нього відповідальність за своє розчарування.

Для цієї фази характерна висока напруга, специфіка якої полягає, як правило, в наявності негативних емоцій по відношенню до психолога, в поєднанні з вищою активністю клієнтів. Але якщо в першій фазі високий рівень напруги викликаний пасивністю клієнтів, то в другій — напруга активніша, афективно заряджена. Спроба уникнути вияву негативних почуттів до психолога призводить, до передчасної непродуктивної і небажаної концентрації уваги групи на окремих її учасниках. Ступінь напруги в групі психолог повинен обов'язково контролювати.

Конструктивним вирішенням цієї кризової стадії можна вважати відкритий вираз клієнтами своїх почуттів і обговорення в групі проблем, пов'язаних з авторитетами, залежністю, пошуками підтримки, недостатньої самостійності, відповідальністю і невпевненістю. Обговорення негативних почуттів до психолога, аналіз їх причин дозволяє клієнтам набути досвіду самоаналізу, переживання, розуміння проблем.

На завершальному етапі цієї фази починається структуризація групи, вироблення її цілей і норм. У цей період складається доброзичлива обстановка, формується активність, відповідальність, згуртованість членів групи, що сприяє розкриттю, опрацьовуванню проблематики клієнтів.

Фаза 3. Розвиток зв'язків і співпраця

Третя фаза характеризується процесом структуризації групи, розвитком групової культури, вироблення групових норм, цілей, цінностей, формуванням згуртованості, взаємодопомоги і взаємопідтримки.

Група вже не залежить від психолога і може плідно працювати самостійно.

У цій фазі знижується напруга, зростає згуртованість, потреба у почутті своєї приналежності до групи. Виникають спільні норми і цінності, втрачає своє значення проблема авторитету і лідера, підвищується відповідальність і активність членів групи, здатність до групової діяльності і спільної роботи. Центральною темою є розмова про себе і решту членів групи з відкритим вираженням почуттів. Група вселяє в індивіда відчуття безпеки, надає відчуття захищеності, щоб він міг відкритися.

Для цієї фази характерне зниження кількості конфліктів. Поява відчуття безпеки призводить, до спроб зняття масок, бажання перевірити цю безпеку. Розкриття стосується, передусім, вражень, що виникають безпосередньо в групі, почуттів і оцінок на адресу інших учасників. З'являється специфічне відчуття «Ми». Втрачає значення проблема лідерства. Головним інтересом групи стає взаємна згода і гармонія.

Третя фаза — це психокорекційна група, яка активно працює. Згуртованість, зацікавленість, щирість, спонтанність учасників групи створюють умови для вирішення завдань психокорекції, зміни порушеної системи взаємостосунків, корекції неадекватних реакцій і форм поведінки.

Фаза 4. Цілеспрямована діяльність

Четверта фаза є робочою фазою активно і цілеспрямовано працюючої психокорекційної групи. Згуртованість, що виникла у попередній фазі, щирість, спонтанність, зацікавленість, відчуття безпеки створюють необхідні умови для власне психокорекційного процесу в групі.

Група вже не пригнічує негативні емоції, а, навпаки, свідомо допускає їх, щоб конструктивно переробити в собі ці почуття. Починається функціонування групи як єдиної робочої одиниці, де створена певна структура з безліччю змінних ролей. Подібний стан триває впродовж часу, що залишився, уриваючись періодично досить короткими кризами, що нагадують деякий прояв попередніх фаз. Іноді дві останні фази розвитку групи об'єднуються в одну, при настанні якої тільки розпочинають говорити про працюючу коректувальну групу, вважаючи попередні фази передгруповою стадією.

Деякі керівники використовують в своїй роботі всі фази розвитку групи.

Але існує і інша позиція. Наприклад, С. Кратохвіл сумнівається в тому, що група заради конструктивної роботи повинна пройти через стадію агресії до керівника. Можливий альтернативний шлях. Психолог, маючи свій авторитет, організовує і направляє активність групи, допомагає їй виробити власні норми і стилі роботи, а потім поступово з активного керівника-лідера переходить на позицію спостерігача.

Від наведених стадій розвитку груп дорослих дещо відрізняються фази розвитку дитячих груп, виділених А.І. Захаровим (1982).

У першій фазі — орієнтації групи — відбувається емоційне об'єднання дітей в групу і появу в ній однорідних спрямувань. У цій фазі можливе усунення критичного періоду в житті групи, її емоційного розгальмування.

У другій фазі — диференціація групи — оформляються статусні відмінності, симпатії, антипатії дітей. Можливо поява іншого критичного періоду, обумовленого відображенням в групі конфліктних позицій дітей у житті.

У третій фазі — інтеграції групи — наголошується стабілізація її структури, об'єднання дітей і розвиток групових стосунків.

Важливо відзначити, що одночасне проходження кожного члена групи через окремі фази неможливе. Швидше має місце вплив мікроклімату, що вже склався, на членів групи, які пристосовуються до групи і асимілюються нею.

Висновки до 2-го питання

Отже: Докладний аналіз механізмів коректувальної дії групової психокорекції, які допомагають зрозуміти процеси, що відбуваються в корекційних групах, представлений в роботах І. Ялома (1970) і С. Кратохвіла (1978). І. Ялом виділяє наступні механізми коректувального впливу: повідомлення інформації; навіювання надії; універсальність страждань; альтруїзм; коригуючі рекапітуляції первинної сімейної групи;розвиток техніки міжособистісного спілкування;імітаційна поведінка; інтерперсональний вплив; групова згуртованість;катарсис.

До чинників, які визначають ефективність групової психокорекційної роботи А. Осипова відносить:почуття спільності; акцептація; альтруїзм, катарсис, самоексплорація, конфронтація, інсайт, коректувальний емоційний досвід, перевірка нової поведінки, навчання спостереженню.

Ще одним важливим феноменом групової психокорекції є процеси групової динаміки. У загальному вигляді групову динаміку складають завдання і норми групи; її структура і структура лідерства в групі; групові ролі; згуртованість групи; групове напруження.Одночасне проходження кожного члена групи через окремі фази неможливе. Швидше має місце вплив мікроклімату, що вже склався, на членів групи, які пристосовуються до групи і асимілюються нею.