Групова напруга

Під час спільної діяльності учасники групи можуть протистояти один одному в поглядах, стосунках і потребах.

Необхідність пристосування до групи обмежує потреби окремих членів групи, розладнує їх плани. В результаті з'являється антипатія, неприязнь, агресивність, конфлікти між учасниками групи, між групою і керівником. Напруга, що виникає, може бути виявом протесту супроти авторитету, якщо керівник діє директивно, і безпорадності і невпевненості, якщо керівник ухиляється від ролі лідера.

Групова напруга пов'язана з внутрішньою напругою кожного індивіда в групі. У груповій психокорекції агресію не пригнічують, навпаки, її прагнуть виявляти: або вербально (у формі розповіді про агресивні почуття), або в символічній формі (використовуючи при цьому додаткові об'єкти). Наприклад, клієнт із силою б'є кулаками по подушці, яка символізує людину, до якої він відчуває агресію.

Якщо напруга в групі велика і тривала, якщо вона не компенсується згуртованістю, то це призводить, до негативних явищ, і може викликати загрозу розпаду групи.

Негативні наслідки має, проте, і дуже слабка напруга. Якщо група достатньо згуртована — її члени задоволені, то вони і не прагнуть до роботи над позбавленням від комплексів, прагнуть їх не помічати. В цьому випадку група не виконує свою основну коректувальну функцію, є лише деякою соціальною організацією. Психокорекційна група потребує постійних конфліктів, взаємної критики і конфронтації своїх членів.

У психокорекційних групах велике значення має баланс між згуртованістю і напругою. Згуртованість є стабілізуючим чинником. Під її впливом члени групи відчувають підтримку і відносну безпеку. Напруга, навпаки, є чинником, що спонукає до незадоволення і прагнення щось в собі змінити. Важливо, щоб ці сили перебували в динамічній рівновазі, яка контролюється психологом. Він підвищує або понижує напругу. Напруга підвищується, наприклад, мовчанням психолога, його холодністю або індиферентністю, провокацією дискусій з конфліктною тематикою, критичними зауваженнями на адресу окремих членів групи, відмовою від відповіді на питання, неясними двозначними фразами і натяками. Згуртованості ж сприяє щирість, співчуття, гумор і сміх.

Деякі психологи працюють із згуртованістю і напругою в декількох фазах. Наприклад, на початкових фазах психолог спеціально фруструє групу, руйнує її плани, навмисно підтримує наростання напруги розраховуючи на те, що ця напруга, розчарування учасників приведуть до потрібного конструктивного самостійного функціонування групи.

Інші психологи працюють з напругою тільки після створення в групі достатньо згуртованих відносин. Нарешті, багато тренерів віддають перевагу динамічній рівновазі між згуртованістю і напругою. Неприємні почуття, викликані напругою, компенсуються задоволенням, що отримується внаслідок згуртованості. Це робить напругу прийнятною і такою, яку можна витримати (С. Кратохвіл, 1978).

Напруга природно виникає при взаємній інтеракції членів групи. Вона необхідна як рушійна сила, імпульс, який стимулює зусилля змінити свій теперішній стан; як чинник, що підтримує орієнтацію обговорення, що проводиться, на висловлювання негативних переживань і почуттів; як чинник, який спонукає вияв негативних стереотипів поведінки.