Специфіка групової психокорекції.

Індивідуально-психологічна корекція — це обгрунтована дія психолога на дискретні характеристики внутрішнього світу людини (Г.С Абрамова). Специфіка групової психокорекції полягає в цілеспрямованому використанні групової динаміки, тобто всієї сукупності взаємостосунків і взаємодій, що виникають між учасниками групи, включаючи і психолога, в коректувальних цілях. Групова психокорекція не є самостійним напрямом психокорекції, а представляє лише специфічну форму, при використанні якої основним інструментом дії виступає група клієнтів, на відміну від індивідуальної психокорекції, де таким інструментом є лише сам психолог. Психокоректувальна група — це штучно створена мала група, об'єднана цілями міжособистісного дослідження, особового навчання, саморозкриття. Це взаємодія «тут і тепер», при якій учасники вивчають процеси міжособистісної взаємодії, що відбуваються з ними, в даний момент і в даному місці.

Разом з іншими методами, групова психокорекція застосовується в рамках різних теоретичних орієнтацій, що визначають у кожному конкретному випадку конкретні цілі і завдання; змістовну сторону і інтенсивність процесів; тактику психолога; основні психологічні мішені; вибір методичних прийомів. Всі ці змінні багато в чому визначаються також специфічними проблемами клієнтів, що беруть участь в корекційній роботі.

Як самостійний напрям групова психокорекція виступає лише в тому змісті, що розглядає клієнта в соціально-психологічному плані, в контексті його взаємостосунків і взаємодій з оточуючими, розсуваючи тим самим межі коректувального процесу і фокусуючись не тільки на індивіді і його внутрішньоособистісній проблематиці, але і на індивіді в сукупності його реальних взаємостосунків і взаємодій з навколишнім світом.

Взаємостосунки і взаємодії, в які вступає клієнт в групі, значною мірою відображають його дійсні взаємостосунки. Група виступає як модель реального життя, де клієнт будує ті ж стосунки, проявляє ті ж установки, цінності, ті ж способи емоційного реагування і ті ж поведінкові реакції. Цей процес полегшується і прискорюється, зокрема, завдяки ранньому виявленню в груповому контексті типової для окремих учасників дезадаптивної міжособистісної поведінки.

Головним змістом роботи груп стає аналіз типових зразків взаємодії, зіставлення поведінки в актуальній ситуації «тут і тепер» з її характером і наслідками у минулому. Дякуючи тактовній участі психолога, який заохочує і спрямовує дискусію, сприяє створенню атмосфери спрйняття і співпраці, така аналітична робота полегшує переживання коректуючого емоційного досвіду, необхідного для навчання.

Може скластися враження, що індивідуальна психокорекція спрямована на внутрішньоособистісні проблеми, а групова ─ на міжособистісні. Проте, насправді, задачі індивідуальної та групової психокорекції багато в чому співпадають. Дія лише на міжособовому рівні є поведінковим тренінгом, завдання ж психокорекції складніші і глибші.

Кінцеві завдання психокоректувальної роботи полягають в досягненні змін в трьох основних сферах; когнітивній, емоційній і поведінковій. Проте ступінь зміни у цих трьох сферах різна при різних школах психокорекції. Різниця між індивідуальною та груповою психокорекцією, в основному полягає в різних механізмах психологічного впливу. При індивідуальній психокорекції спілкування обмежується діадою «клієнт — психолог». Інструментом дії в цьому випадку єтільки сам психолог. Це обмежує діапазон реальної емоційної дії і реальних варіантів поведінки як в кількісному плані, так і в якісному. При груповій формі корекції інструментом дії виступає психокорекційна група. При цьому складається ситуація реальної емоційної взаємодії, реальної поведінки, в яку включені клієнти з широким діапазоном різних установок, емоційних і поведінкових реакцій, різного досвіду побудови стосунків. Завдяки цим особливостям акцент в індивідуальній роботі переноситься на сферу інтелектуального усвідомлення, а безпосередня робота з емоційними і поведінковими стереотипами може обмежуватися лише взаємостосунками «психолог — клієнт». При цьому у клієнта завжди може виникнути сумнів стосовно того, що життєві настанови чи моделі поведінки, які пропонує йому психолог є дійсно кращими, аніж ті, які склалися особисто у нього як наслідок його життєвого досвіду. Зважаючи на специфіку індивідуальної психокорекції, можна сформулювати конкретні її завдання в кожній з трьох сфер.

1. Сфера інтелектуального усвідомлення (когнітивний аспект).Якщо в груповій психокорекції ведучою є інтеракційна орієнтація, то в індивідуальній - біографічна. Під час індивідуальної коректувальної роботи на підставі аналізу своєї біографії клієнт може:

· усвідомити мотиви своєї поведінки, особливості своїх стосунків, емоційних і поведінкових реакцій;

· усвідомити неконструктивний характер низки своїх стосунків, емоційних і поведінкових стереотипів;

· усвідомити зв'язок між різними психогенними чинниками і соматичними розладами;

· усвідомити міру своєї участі у виникненні конфліктних і психотравмуючих ситуацій;

· усвідомити глибокі причини своїх переживань і способи реагування, а також умови формування своєї системи стосунків.

2. Емоційна сфера. У індивідуальній психокорекції психолог має справу як із «живими» емоціями клієнта, так і з їх «віддзеркаленням», тому завдання в емоційній сфері певною мірою також пов'язані з усвідомленням. В процесі психокорекції клієнт може:

· одержати емоційну підтримку від психолога, яка може сприяти ослабленню захисних механізмів;

· навчитися розуміти і вербалізувати свої почуття;

· усвідомлювати справжні почуття до себе самого;

· пов’язати свої проблеми з відповідними переживаннями (часто прихованими від себе самого);

· модифікувати спосіб переживань, емоційного реагування.

3. Поведінкова сфера. В результаті проведеної коректувальної роботи клієнт може навчитися коректувати свої неадекватні реакції і оволодіти новими формами поведінки.

У найзагальнішому виді цілі групової психокорекції визначаються як розкриття, аналіз, усвідомлення і опрацьовування проблем клієнта, його внутрішньоособистісних і міжособистісних конфліктів і корекція неадекватних стосунків, установок, емоційних і поведінкових стереотипів на основі аналізу і використання міжособистісної взаємодії.

Таким чином, завдання групової психокорекції фокусуються на трьох складових самосвідомості:

1. Саморозуміння (когнітивний аспект).

2. Ставлення до себе (емоційний аспект).

3. Саморегуляція (поведінковий аспект).

Як і у випадку індивідуальної психокорекції, залежно від теоретичної орієнтації представники різних напрямів групової психокорекції надають більше або менше значення кожному з них, підкреслюючи при цьому і певну роль двох інших. Як основні механізми коректувальної дії можуть розглядатися такі дії, що стимулюють емоційні переживання, конфронтація та навчання.

Конкретніше завдання групової психокорекції теж можна сформулювати таким чином:

У пізнавальній сфері (когнітивний аспект, інтелектуальне усвідомлення) групова психокорекція повинна сприяти тому, щоб клієнт усвідомив:

· які ситуації в групі і в реальному житті спричиняють напруження, тривогу, страх і інші негативні емоції, що провокують появу, фіксацію і посилення соматичних або психічних симптомів;

· зв'язок між негативними емоціями і появою та посиленням різного роду порушень і розладів;

· особливості своєї поведінки і емоційного реагування, власні мотиви, потреби, прагнення, стосунки, установки, а також ступінь їх адекватності, реалістичності і конструктивності;

· як він виглядають із сторони, як сприймаються його поведінка, емоційні реакції та думки різними іншими; як оцінюються іншими, як відгукуються на них різні люди, які наслідки ця поведінка має;

· існуюче неузгодження між власним образом «Я» і сприйняттям себе іншими;

· характерні захисні механізми;

· внутрішні психологічні проблеми і конфлікти;

· особливості міжособистісної взаємодії, міжособистісні конфлікти і їх причини;

· більш глибокі причини переживання і способи реагування, починаючи з дитинства, а також умови, особливості формування системи стосунків;

· власну роль, міру своєї участі у виникненні і збереженні конфліктних і психотравмуючих ситуацій, а також те, яким чином можна було б уникнути їх повторення в майбутньому.

В емоційній сфері групова психокорекція повинна допомогти клієнту:

· одержати емоційну підтримку з боку групи і психолога, що призводить до відчуття власної цінності, послаблення захисних механізмів, зростанню відвертості, активності і спонтанності;

· пережити в групі ті почуття, які він часто переживає в реальному житті, відтворити в безпечній остановці ті емоційні ситуації, які були в нього насправді та з якими раніше він не міг впоратися, без особливо шкідливих наслідків у реальному повсякденному житті;

· пережити неадекватність деяких своїх емоційних реакцій;

· навчитися щирості у ставленні до себе і до інших людей;

· стати вільнішим у вираженні власних негативних і позитивних почуттів;

· навчитися точніше розуміти і вербалізувати свої почуття і емоційні стани;

· розкрити перед іншими свої проблеми з відповідними їм переживаннями, часто раніше прихованими від самого себе або спотвореними, і за рахунок цього перевірити небезпеки, що з ними пов’язані, на реальність, а емоції на відповідність;

· модифікувати спосіб переживань, емоційного реагування, сприйняття самого себе і своїх стосунків з іншими;

В цілому завдання корекції в емоційній сфері зводяться до отримання клієнтом емоційної підтримки і формування сприятливішого ставлення до себе; безпосередньому переживанню і усвідомленню нового досвіду стосунків в групі і досвіду сприйняттяу групі самого себе; точному розпізнаванню і вербалізації власних емоцій; проживанню заново і усвідомленню минулого емоційного досвіду і отриманню нового емоційного досвіду в групі.

У поведінковій сфері групова корекція повинна допомогти клієнту:

· побачити власні неадекватні поведінкові стереотипи;

· набути навичок щирішого, глибшого, вільнішого спілкування;

· подолати неадекватні форми поведінки, що виявляються в групі, зокрема пов'язані з униканням суб'єктивно складних ситуацій;

· розвинути форми поведінки, пов'язані із співпрацею, взаємодопомогою, відповідальністю і самостійністю;

· спробувати нові форми поведінки, зокрема, ті, які сприятимуть адекватній адаптації і функціонуванню в реальному житті;

· відпрацювати і закріпити адекватні форми поведінки і реагування на основі досягнення в пізнавальній і емоційній сферах.

У груповій психокорекції основним інструментом коректувальної дії виступає група, що допомагає виявити і скоректувати проблеми клієнта за рахунок міжособистісної взаємодії і групової динаміки, сфокусованих на процесі «тут і тепер».

Групова психокорекція в рамках конкретної напруги реальної міжособистісної взаємодії вирішує ті ж задачі, що і індивідуальна, але за допомогою інших засобів. Якщо, наприклад, метою психокорекції є розкриття і опрацьовування внутрішнього психологічного конфлікту і неадекватних, порушених стосунків особистості, що зумовили виникнення його суб'єктивної нерозв'язності, то ця мета є спільною і для індивідуальної, і для групової психокорекції.

Труднощі у сфері міжособистісної взаємодії, міжособові конфлікти в значній мірі є наслідком глибинних колізій і змінених, неадекватних типових способах побудови стосунків особою. У міжособистісних конфліктах висвічуються приховані неусвідомлювані психологічні проблеми.

Відмінність групової корекції від індивідуальної при спільних завданнях полягає в тому, що перша більшою мірою акцентує увагу на міжособистісному аспекті, а друга — на біогафічному, однак лише більшою мірою, але не виключно. Адекватна корекція порушених стосунків особистості може бути здійснена клієнтом лише в тому випадку, якщо весь комплекс психологічних особливостей, що виявляються в процесі групової взаємодії, співвідноситься з його реальною ситуацією і проблемами поза групою, дозволяє реконструювати особливості взаємостосунків в ситуаціях «там і тоді».

Закономірна повторюваність, стереотипність конфліктних ситуацій, особливості поведінки, емоційного реагування в групі і поза нею в сьогоденні і минулому роблять для клієнта наочнішим і переконливішим зміст зворотного зв'язку, що одержується в груп від великої кількості різних людейі. Це сприяє створенню стійкої мотивації до самодослідження і корекції своїх стосунків, дозволяє вичленувати те, що стоїть за власною поведінкою в різних ситуаціях.

Один з найважливіших механізмів коректувальної дії в груповій психокорекції — виникнення і переживання клієнтом в групі тих емоційних ситуацій, які були у нього в реальному житті у минулому і були суб'єктивно нерозв'язні і невідреаговані, — передбачає опрацьовування минулого негативного досвіду, що проявляється в актуальній емоційній ситуації в групі, без якої неможливо досягнути позитивних, досить глибинних особистісних змін. Адекватне саморозуміння також не може бути досягнуто поза загальним контекстом формування розвитку особистості клієнта.