Регіональне управління: сутність, цілі та специфіка

Для регіонального управління відправним, базовим є _____________________

_____________________________________внаслідок різних природно-кліматичних, історико-географічних умов територій.

Регіональне управління можна визначити як______________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

Термін регіон з'явився в українській науковій лексиці не так давно. Раніше найбільш уживаними були синонімічні до регіону терміни - територія і район.

___________ (від лат. Теrrа - земля) - певна обмежена части­на земної поверхні.

____________ (від фр. Rауоn - луч) - це територія, яка за сукупніс­тю елементів, що її насичують, відрізняється від інших терито­рій і наділена єдністю, взаємозв'язком елементів, що її склада­ють, причому ця єдність - об'єктивна умова і закономірний результат розвитку даної території.

_____________ (від лат. Rеgіо - область, округ) - поняття, синонімі­чне поняттю район, це територія, якій властива спільність природних, соціально-економічних, національно-культурних та інших умов. Та оскільки район асоціюється з назвою адміністративно-територіальної одиниці, термін регіон є най­більш уживаним.

Основою класифікації регіонів найчастіше є такі критерії:

1. _______________________________________________________. Цей показник відносний і визначається в процесі по­рівняння показників економічного розвитку (ВВП на душу населення, показники зайнятості населення, показники ефек­тивності виробництва) з аналогічними показниками націона­льного виробництва в цілому.

2. ____________________________________________________________. Визначається залежно від того, чи є по­казники економічного росту від'ємними, додатними, чи таки­ми, що дорівнюють нулю.

3. ____________________________________. Вузловим називають регіон, регіоноутворюючі ознаки якого спадають від центру до периферії. Однорідним називають ре­гіон, регіоноутворюючі ознаки якого в різних точках регіону відрізняються слабко.

4. _________________________________. Розраховується як від­ношення кількості населення до площі регіону.

5. _______________________________. До них відносяться тривалість життя, коефіцієнти смертності, народжуваності, віково-статева структура населення тощо.

6. _________________________________________. Дослі­джується галузева структура виробництва регіону. Розрахову­ється частка кожної галузі в регіональному виробництві, а та­кож частка регіонального виробництва певної галузі в націо­нальному виробництві.

Держава законодавчим актом повинна визначити адміністра­тивно-територіальний устрій і закріпити адміністративні межі. Внаслідок цього утворюються _____________________________________________. Межі регіону не обов'язково збігаються з межами утворених АТО.

Адміністративно-територіальна одиниця - територія, ос­новними ознаками якої є: ___________________________________________________________________

________________________________________________________________________

АТО класифікуються:

· залежно від форми державного устрою розрізняють: ______________________ (в федеративних державах) і _______________________________________ (можуть утворюватись як у федеративних державах, так і в унітарних);

· за фактом утворення розрізняють: _________________________ - тери­торії, формування яких має глибоке історичне коріння (села, селища, міста), і ________________ - такі, що створені актами державної влади.

Межі адміністративно-територіальних одиниць України були визначені за часів СРСР і дотепер не передивлялися. Оскільки держава формує єдині управлінські стандарти до адміністративно-територіальних одиниць одного рівня, важ­ливою є їх приблизна тотожність. Цього, на жаль, не можна сказати про адміністративно-територіальні одиниці України. Так, із 24 областей України найбільшою за площею є Одеська (5,5% території України), найменшою - Чернівецька (1,3%), за кількістю населення найбільша Донецька (10,3% населення України), найменша - Чернівецька (1,8 %) область. Аналогіч­на розбіжність і в показниках економічної групи. Так майже 50% ВВП України створюють шість областей: Донецька, Лу­ганська, Дніпропетровська, Запорізька, Харківська і Київська з м. Київ. Така неоднорідність формує великі проблеми в сфері державного регіонального управління і є одним з аргументів за проведення адміністративно-територіальної реформи.

______________________________________ є АТО, в межах яких здійснюється державне управління і місцеве самоврядування.

______________________________________ є центральні й місце­ві органи виконавчої влади, а також органи місцевого само­врядування.

Для запобігання негативним явищам і формування бажаних умов регіонального розвитку держава формує політику регіо­нального розвитку.

Регіональна політика держави - _______________________________________.

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

Державна регіональна політика спрямовує зусилля держа­ви в регулюванні ринкових відносин за такими напрямами:

______________________________ - спрямована на пом'якшення економічних регіональних диспропорцій.

______________________________ - спрямована на забезпе­чення єдиних життєвих стандартів для всіх регіонів і всіх ти­пів поселень.

______________________________- активне втручання держави в природний і механічний рух населення.

______________________________- ефективне викорис­тання території конкретного регіону шляхом оптимального розміщення виробництв, комунікацій і місць розселення.

___________________________- спрямована на нейтра­лізацію негативних змін навколишнього середовища, які ма­ють яскраво виражений регіональний характер.

______________________________- дослідження умов і факторів розміщення наукових центрів, територіальних форм поєднання науки і виробництва, регіонального руху нау­кових кадрів.

5.2 Централізація та децентралізація у структурній організації державного управління

Механізм взаємодії централіза­ції і децентралізації виступає відправною передумовою ефек­тивності й конструктивності управління.

Централізація — це _________________________________________________

________________________________________________________________________

Характерними ознаками централізації є: ________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Позитивними сторонами централізації є досягнення ефек­тивності управління в результаті швидкого прийняття рішень та чіткої узгодженості дій, а також жорсткої виконавчої дис­ципліни. Однак поряд з цим централізації притаманна низка негативних виявів, серед яких можна виокремити: відрив від запитів громадськості та неналежне врахування місцевих інте­ресів; слабке стимулювання учасників державно-управлін­ських відносин; зростання бюрократизму; обмеження участі органів управління нижчих рівнів у прийнятті рішень; збіль­шення кількості рівнів в управлінській ієрархії.

Децентралізація — __________________________________________________

________________________________________________________________________

Основними ознаками децентралізації є: _________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Система управління, в якій гармонійно враховані принципи централізації і децентралізації, є по суті відкрито-замкнутою.

Централізацію в державному управлінні забезпечує функціонування вищого органу в системі органів виконавчої влади — Кабінет Міністрів України, який забезпечує загальне спрямування діяльності з організації ви­конання законодавчо-нормативних актів і якому підпорядко­вуються всі інші органи виконавчої влади.

Конституція Укра­їни визначає завдання органів державного управління і місце­вого самоврядування, розподіл повноважень між ними, за­кріплює місцеве самоврядування та засади його здійснення і цим самим визначає ступінь поєднання централізації і децент­ралізації у здійсненні державної влади. Разом з Конституцією України закони України "Про місцеве самоврядування в Укра­їні", "Про місцеві державні адміністрації", Європейська хартія місцевого самоврядування формують законодавчі основи де­централізації державного управління на засадах поєднання загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів.

5.3 Регіональне управління та місцеве самоврядування

Державне управління регіонами (або пряме державне управління на місцях) - це _____________________________________________________________________

________________________________________________________________________

Місцеве самоврядування - це __________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Виходячи з цих визначень, можна виділити кілька принци­пових відмінностей державного управління регіонами та міс­цевого самоврядування (таблиця 5.1).

Таблиця 5.1 - Відмінність системи прямого державного управління на місцях та системи місцевого самоврядування

Конституцією України закріплено дві системи влади на місцях: місцеві дер­жавні адміністрації (МДА), які є місцевими органами виконавчої державної влади, і місцеве самоврядування (МСВ) як публічну владу територіальних громад (Конституція України, ст. 118, ст. 140).

Функції та повноваження місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування ґрунтуються на принципах галузевої компетенції, яку можна розділити на такі три різно­види:

• _____________________________________ (наприклад, державний контроль);

• ____________________, коли місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування наділяються повнова­женнями в одній галузі суспільного життя;

• ________________________ (наприклад, управління комунальною власністю).

Іншими способами розмежування функцій і повноважень є договори та угоди, що конкретизують у відповідності до за­кону їх взаємні права і обов'язки.

Державна управлінська вертикаль і органи місцевого са­моврядування створюють систему місцевої влади, яку схема­тично показано на рисунку 5.1.

Рисунок 5.1 - Система місцевої влади в Україні

Практична реалізація цієї схеми має декілька суттєвих вад. До них, по-перше, можна віднести те, що _____________________________________________________

________________________.

Іншим недоліком можна вважати те, що ________________________________

_______________________________________________________________________________________________. Тому ви­конавчі функції вони вимушені делегувати державним адмі­ністраціям відповідного рівня, зокрема, розробку планів соці­ально-економічного розвитку території, складання і вико­нання місцевого бюджету, управління місцевими фінансами тощо. За таких обставин місцеве самоврядування на субдержавних рівнях формальне.