Корупція: поняття, сутність, типологія

За своєю суттю держава - це суто чиновницька структура, яку іноді жартівливо позначають як структуру «слуг народу». Не володіючи жодними ресурсами, крім адміністративних, державна система в певних умовах буде прагнути звернути свій єдиний - адміністративний - ресурс (тобто здатність до силового впливу) в конкретні матеріальні блага «для себе». Це і є витоком, криницею, з якого виникає складна хвороба державного устрою, яка і є корупцією.

У статті 8 Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності, (12 грудня 2000 р., Палермо), корупція визначається як умисні кримінально-карні діяння, які включають:

а) обіцянка, пропозиція або надання державній посадовій особі, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої посадової особи чи іншої фізичної або юридичної особи з тим, щоб ця посадова особа вчинила будь-яку дію чи бездіяльність при виконанні своїх посадових обов'язків ;

б) вимагання або прийняття державною посадовою особою, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої посадової особи чи іншої фізичної або юридичної особи з тим, щоб ця посадова особа вчинила будь-яку дію чи бездіяльність при виконанні своїх посадових обов'язків [9 ].

Визначення corrumpire в Римському праві розумілося самим загальним чином, як (розламувати), псувати, руйнувати, пошкоджувати, фальсифікувати, підкуповувати та позначало протиправна дія, наприклад щодо судді. Це поняття походить від сполучення латинських слів «correi» - кілька учасників в однієї зі сторін зобов'язального відносини з приводу єдиного предмета і «rumpere»-ламати, пошкоджувати, порушувати, скасовувати. В результаті утворився самостійний термін, який припускав участь у діяльності кількох (не менше двох) осіб, метою яких є «псування», «пошкодження» нормального ходу судового процесу або процесу управління справами суспільства [10]

У Великому юридичному словнику корупція розуміється як «суспільно небезпечне явище у сфері політики або державного управління, що виражається в умисному використанні представниками влади свого службового статусу для протиправного отримання майнових та немайнових благ і переваг в будь-якій формі, а одно підкуп цих осіб» [11].

У документах ООН про міжнародну боротьбу з корупцією дано визначення «корупції» - як зловживання державною владою для одержання вигоди в особистих цілях, в цілях третіх осіб або груп [12].

Отже, корупція - це зловживання управлінням суспільною владою для одержання вигоди в особистих цілях, в цілях третіх осіб або груп.

З даного визначення видно, що корупція:

1. - Завжди пов'язана з державною службою, державною владою, в силу цієї прямої залежності неминуче надає більшою чи меншою мірою вплив на характер і зміст влади, її репутацію в суспільстві. Це дозволяє стверджувати, що корупція набуває, крім кримінального, політичний характер;

2. - Корупція виходить за межі хабарництва;

3. - Вона включає в себе непотизм (непотизм, лат., Заміщення посад переважно родичами в порушення загального і справедливого порядку [13]) і численні форми незаконного привласнення публічних коштів для особистого, групового або корпоративного використання;

4. - Корупція, як зловживання владою, може здійснюватися для отримання вигоди не тільки в цілях особистого, але і корпоративного, кланового інтересу. Це не завжди прямо пов'язане з привласненням матеріальних цінностей, так як корпоративний інтерес деколи переслідує політичні цілі: створення політичних умови, що забезпечують можливості «легального», «законного» захоплення, присвоєння в майбутньому матеріальних і фінансових коштів.

У більшості випадків корупція завдає прямий економічний збиток особистості, суспільству і державі.

Якщо перевести це в практичну область, то можна констатувати, що в основі корупції лежить незаконна двостороння угода (у корупцію завжди залучені дві сторони: той, хто підкуповує, і той, хто, будучи підкуплений, діє врозріз зі своїм службовим обов'язком), в результаті якої особа, що перебуває на державній службі, нелегально «продає» фізичним та юридичним особам свої службові повноваження або послуги, засновані на авторитеті посади, влади та пов'язаних з нею можливостей, а «покупець» отримує можливість використати державну структуру в своїх цілях: для збагачення, законодавчого оформлення привілеїв, ухилення від передбаченої законом відповідальності, громадського контролю і т.д.

Інакше кажучи, перетворення державним службовцям свого робочого місця в комерційний товар становить суть корупції, несучої реальну загрозу нормальному, законному функціонуванню системи державної влади і управління.

Корупцію необхідно розрізняти у вузькому і широкому значенні. Корупція у вузькому сенсі - явище, коли посадові особи навмисно нехтують своїми обов'язками або діють всупереч цим обов'язків заради певного матеріальної винагороди.

Поряд з корупцією у вузькому сенсі існують хабарництво і самостійне чиновницьке підприємництво. Хабарництво відрізняється від корупції тим, що чиновника підкуповують не заради порушення його обов'язків, а заради їх виконання. Хабарництво породжується невизначеністю обов'язків чиновника, дефіцитом (часто штучно створеним) адміністративних та фінансових можливостей держави. Підкуплива сторона в даному випадку виступає як «страждальна».

Чиновницьке підприємництво характеризується тим, що тут формально немає підкупливого боку. Замовник службового порушення тут - це сам виконавець, який видобуває дохід (підприємницький або рентний) з монополії на прийняття чи узгодження певного рішення.
Форми зловживань службовим становищем дуже різноманітні, за різними критеріями виділяють різні види корупції. [Табл.1]

Таблиця 1.

ТИПОЛОГІЯ КОРУПЦІЙНИХ ВІДНОСИН [14]