Критерії типології корупції Види корупції

ТИПОЛОГИЯ КОРРУПЦИОННЫХ ОТНОШЕНИЙ[14]

Корупцію можна розділити на:

- Дрібну (низову, повсякденне або, що буде точніше, побутову корупцію, за допомогою якої громадяни вирішують свої повсякденні проблеми: виплати даїшникам, оформлення документів на дачні ділянки, хабарі в судах, медичних установах, військкоматах і т.д.) і

- Велику (вершинну, елітарну, ділова корупція, тобто та, за допомогою якої вирішуються великі проблеми бізнесу). Перша, низова, діючи на рівні повсякденних потреб підприємців та інших громадян, стала майже нормою і пронизує самі різні верстви суспільства. Основна маса корупційних справ пов'язана з викриттями саме на цьому рівні.

Привабливість низової корупції в тому, що при мінімальному ризику для обох сторін вона володіє специфічною цінністю не тільки для одержувача (або вимагача) хабара, але і для хабародавця. Хабар допомагає вирішувати постійно виникаючі побутові проблеми; вона ж служить невеликою платою за постійну можливість дрібних порушень законів і інструкцій, наприклад, за перевищення швидкості, керування автомобілем у стані сп'яніння і т.д.

Масштабна низова корупція гранично небезпечна, оскільки, по-перше, створює сприятливий психологічний фон для існування інших форм корупції та, по-друге, зрощує вертикальну корупцію. Остання ж є вихідним матеріалом для формування організованих корупційних структур і спільнот.

Низова корупція в Росії виникає майже скрізь, де пересічний громадянин стикається з необхідністю звертатися до держави, або, навпаки, - Держава вважає можливим тривожити громадянина.

Нижче перераховуються тільки основні сфери.

1. Житлово-комунальної сфера, як показують соціологічні опитування російського населення, сприймається ним як найбільш корумпована. Здавалося б, поява ринку житла повинно привести до зменшення корупції в цій сфері. Однак вкоріненість її тут надзвичайно міцна. Це яскравий приклад того, що одних заходів по ліквідації економічних умов корупції може не вистачати для боротьби з нею.

2. Правоохоронні органи, і перш за все міліція, знаходяться на другому місці. Останнім часом серед притягнутих до відповідальності за корупцію одну чверть складають працівники правоохоронних органів. Як уже згадувалося, найбільш вагомий внесок в цей високий результат вносить ДАІ. Крім доріг громадяни часто вступають в корупційні відносини з правоохоронними органами при видачі водійських прав, дозволів на зберігання вогнепальної зброї і в інших подібних випадках.

3. Податки та митні збори - прекрасна «живильне середовище» для низової корупції. Опитування багатостраждальних російських «човників» показали, що серед них практично немає тих, хто хоч раз не дав хабар митнику.

4. Призов на військову службу останні роки стикається з постійними труднощами. У зв'язку з цим буде цікаво дізнатися, що, за попередніми оцінками, більше половини молодих людей, звільнених від призову в армію, добилися цього за допомогою хабарів.

На додаток до перерахованого згадаємо ще ряд ситуацій, попадання в які пов'язане з високою ймовірністю зіткнення з корупцією:

• збір штрафів та інших платежів з населення різними відомствами;

• видача дозволів на заняття різними видами діяльності;

• дозвіл на будівництво і наділення земельними ділянками;

• контроль з боку державних служб (пожежні, санепідемстанція тощо), від якого страждає малий бізнес в Україні.

Взаємодія влади з громадянином виникає в двох випадках. Перший - коли влада повинна надати йому деякі послуги (дати дозвіл, надати довідку). У подібних ситуаціях корупції сприяє (крім переліченого в попередніх розділах):

• збереження широкої сфери державних послуг, охоплених дозвільним принципом;

• незнання громадянами своїх прав на отримання послуг та обов'язків чиновників на їх надання;

• приховування чиновниками інформації про свої обов'язки і права громадян;

• ускладненість бюрократичних процедур;

• монополія відомств на надання послуг;

• структурні особливості органів влади, при яких одне відомство має повноваження і приймати владні рішення, і надавати послуги.

Другий випадок, коли влада, виконуючи свою обмежує і регулюючу функцію, зобов'язує громадянина поділитися своїми ресурсами з державою, справляючи обов'язкові платежі або накладаючи штрафи за порушення діючих норм. У цих ситуаціях корупції сприяють наступні умови:

• відсутність зручних процедур реалізації громадянином своїх зобов'язань;

• неадекватність шкал штрафів, сприяюча ухилення від їх сплати за допомогою хабарів.

Верхівкова корупція характеризується високим соціальним становищем суб'єктів її здійснення; витончено-інтелектуальними способами їх дій; величезним матеріальним, фізичним і моральним збитком; виняткової латентністю посягань; поблажливим і навіть дбайливим ставленням влади до цієї групи злочинців.

Зростання світових господарських відносин також стимулював розвиток корупції. При укладанні контрактів із зарубіжними покупцями великі транснаціональні корпорації стали навіть легально включати у витрати переговорів витрати на «подарунки».

«Та не збідніє рука, що дає, та не відсохне рука що бере» - стосовно до цієї сфери ця фраза стала нормою життя.

Якщо дрібна корупція повсякденно «висмоктує» матеріальний добробут людей, то елітарна (верхівкова) корупція поглинає величезні шматки державної і приватної економіки.

Корупція існує у всіх країнах незалежно від рівня їх економічного розвитку. Ступінь корупції – поняття відносне. Так в розвинених країнах її не менше, ніж у країнах третього світу. Різниця полягає в її розподілі по ешелонів влади та публічності.

Будь-яке суспільство прагне жити за певними правилами. Ці правила реалізуються через існуючі закони і норми моралі. Для громадянина важливо зрозуміти, як в його суспільстві співвідносяться між собою мораль і закон. У цивілізованій державі законним вважається все, що оформлено згідно з юридичними нормами. Крім цього, товариством визнаються нарівні з законними і деякі нелегальні правила, х Однак чи всі закони відповідають інтересам суспільства? Далеко не всі! Багато законів, що захищають інтереси багатих і впливових угруповань, прийняті на шкоду суспільству.

Корупцію можна розглядати як політико-правове, економіко-правове, соціально-правове або кримінологічне явище, що охоплює сукупність суспільно небезпечних діянь, як криміналізованих, так і з різних причин некріміналізірованних в нашій країні, але визнаних злочинними у світовій

Ситуація з корупцією в нашій країні стає все більш небезпечною. І все тому, що держава не знайшло поки сил, щоб впливати на бізнес, зате бізнес зухвало впливає на владу.

Рівень корупції в державі безпосередньо залежить від ступеня його забюрократизованості. Умови для процвітання корупції створюються, коли з одного боку чиновник займається здирництвом, а самі учасники ринку прагнуть заручитися його підтримкою. А коли так, у нас немає можливості викорінити корупцію.

Основні джерела корупції:

1. - Державні фінансові та товарні потоки. Вони існують між всіма сферами життя і діяльності суспільства і держави. На пульсі цих потоків тримають руку тисячі державних службовців різних рівнів і рангів, які в умовах безпрецедентної безконтрольності використовують їх для досягнення своїх особистих і групових цілей.

2. - Кишені громадян і підприємців, у яких є правомірні і протиправні актуальні потреби та інтереси, реалізація яких можлива лише через ті чи інші рішення чиновників.

Обидва ці джерела регулюються усіма галузями права (адміністративного, бюджетного, банківського, митного і т.д.) і більшістю законів. В умовах ринкової економіки, вільної торгівлі і демократії корупція не зводиться до примітивних видів хабарництва та зловживань, які відображені в Кримінальному Кодексі.

При цьому необхідно мати на увазі, що ряд законів та нормативних актів прямо або побічно допускають різні корупційні технології. В умовах ринкової економіки, вільної торгівлі і демократії корупція не зводиться до примітивних видів хабарництва та зловживань, які відображені в Кримінальному Кодексі. У ньому не знайшли ніякого відображення широко практикуються корупційні дії, такі як:

- Корупційний лобізм («корупційна угода» між чиновником і іншою особою);

- Корупційний фаворитизм (вплив на хід справ здійснюється корупційним фаворитом);

- Корупційний протекціонізм (не містить ознак злочину дія або бездіяльність посадової особи по заступництву при влаштуванні справ зацікавлених осіб, надання їм усілякої підтримки незалежно від спонукань покровителя);

- Таємні внески на політичні цілі;

- Внески на вибори з наступною розплатою державними посадами;

- Келійне проведення приватизації, акціонування, заставних аукціонів (негласне);

- Надання податкових і митних пільг;

- перехід державних посадових осіб (відразу після відставки) на посади президентів банків і корпорацій; - корупція за кордоном; суміщення державної служби з комерційною діяльністю і т.д.

Для більш детального розгляду корупції вивчимо всі її аспекти.