Природна і штучна форма. Специфіка форми в дизайні

Світ, у якому живе людина, не є чимось неподільним і однорідним. Про­стір, в якому вона існує, завжди виникає перед нею як щось дискретне, поділе­не на окремі предмети: небо, Сонце, грунт, дерево, камінь абощо. Навкруги її оточують різноманітні предметні форми, кожна з яких несе в собі дещо непо­вторне і своєрідне. Білокору березу важко спутати з кремезним дубом, рибальський човен з навантаженим нафтою танкером, Ейфелеву вежу з Останкінською телестанцією. Ці предмети відмінні передусім своїми зовнішніми ознаками: обрисом, розмірами, забарвленням, положенням у просторі.

В найбільш загальному розумінні форма предмета є його зовнішнім ви­глядом. Латинське слово forma і означає власне "зовнішність". Але зовнішня організація будь-якого об'єкта грунтується завжди на його особливих, внутрі­шніх конструктивно-функціональних характеристиках. Тому предметна фор­ма - це зовнішній обрис певного об'єкта, котрому властивий особливий внутрішній устрій.Форма є найбільш інформаційною та стійкою ознакою кожного елемента предметного середовища, яке оточує людину.

Сприйняття якоїсь предметної форми є виділенням даного предмета з фону, тобто оточуючих його різноманітних об'єктів. Це, передусім, означає фіксування властивого саме йому обрису - контуру або силуету. Контур(від франц. contour) - це лінійний обрис предмета, який окреслює його форму. Силуетом(від франц. silhouette) називається обрис предмета, що є його площинним однотонним зображенням.Іншими словами, фіксування форми певного предмета є окресленням меж усіх його просторових елементів цього предмета, котрі відмінні між собою за яскравістю, кольором, текстурою мате­ріалу, розміщенням відносно один одного.

Людина споглядає і використовує не тільки готові, поширені в природ­ному середовищі, предмети, а й активно створює принципово нові об'єкти та споживає їх. Поряд з природними предметними формами побутують руко­творні - штучні, форми. І не завжди естетичне споглядання останніх прино­сить радість і задоволення, оскільки багато з них не є гармонійними, доскона­лими, принадними.

Гармонією(від грец. harmonia - "зв'язок", "домірність", "стрункість") називається домірність частин і цілого, органічне поєднання усіх компоне­нтіву щось цілісне, єдине, довершене, досконале.В природному середовищі дисгармонійність - явище досить рідкісне, пов'язане насамперед з народжен­ням чогось нового та занепаду старого. Тому природні форми є гармонійними. Штучні ж предметні форми (технічні та художні) далебі не завжди створюють­ся на засадах гармонії. Дніпрогес, наприклад, з технічної точки зору, є досить досконалою спорудою, тобто йому властива внутрішня гармонійність. Однак при його проектуванні та побудові не врахувались усі наслідки його просторо­го розміщення і функціонування. Значне затоплення навколишньої території вивело з сільськогосподарського вжитку найродючіші в Україні чорноземи, спричинило кліматичні зміни, породило низку екологічних проблем. Оцінити розміри нанесених даною технічною спорудою моральних та духовно-культурних збитків на сьогодні взагалі важко. Зникло багато пам'яток націона­льної гордості українства - скіфських та козацьких курганів. Під водою нині "поховані" культурні цінності нації, історичне значення яких дуже важливе. "Гордість десятиріччя" виявилась штучною технічною формою, котра пору­шила зовнішню гармонію предметного буття людини. Або ж пригадаймо Чор­нобиль.

При створенні нових штучних предметних форм необхідно враховува­ти не тільки внутрішню, а й зовнішню її гармонійність. Внутрішня гармоній­ність форми характеризує конструктивно-функціональну узгодженість усіх складових предмета (як рукотворного, так і природного за походженням). Вона виражає досконалість об'єкта на рівні його внутрішньої організації: наявних елементів та зв'язків між ними. А зовнішня гармонійність проявля­ється через взаємодію предмета з навколишнім середовищем. Це "невипадання" об'єкта з "функціональних ланцюжків" свого предметного оточення.

Щоб це краще пояснити, звернемось до реалій сьогоднішньої України. В умовах масового, серійного виробництва необхідних для життя предметів сучасний українець часто постає перед вибором: придбати непоказні на ви­гляд, але практичні і довговічні вітчизняні товари, або ж надати перевагу привабливим "одноразовим" - дешевим та неякісним, іноземним. Інша ситу­ація спостерігається в так названих розвинутих країнах світу. Європейські споживачі, наприклад, більш перебірливі, вони націлені на "якість життя". їх цікавить ціна, технологічна досконалість, рівень "комфортності" - зручності та принадності, запропонованої предметної форми. І якість товару не мислиться без його естетичної привабливості.

Зараз в усьому світі спостерігається тенденція зростання попиту на дизайнерські послуги. їх вартість обов'язково закладається у вартісну струк­туру товарів. Якісним вважається той предмет, який одночасно є конструкти­вно, функціонально та естетично досконалим. Штучна предметна форма має бути гармонійною. Саме тоді вона оцінюватиметься одночасно корисною і привабливою, тобто викликатиме споживацький інтерес.

У наш час основними напрямами сучасної дизайнерської діяльності є:

• художнє конструювання та проектування нових предметних форм;

• стилізація і декорування наявних статичних, об'ємно-просторових форм;

• стилізація та художнє оформлення динамічно-процесуальних дій з предметними формами.

Художнє проектування і конструювання покликане створювати нові зручні, естетично привабливі, технологічно досконалі на даний момент роз­витку науки і техніки предмети, котрі потрібні сучасній людині. Від дизай­нера вимагається розробка предметної форми, яка одночасно є конструктив­но довершеною, зручною при функціонуванні і "зручною" для людського ока. У неї мають бути вдалі розміри, домірні і пропорційні складові, оригіна­льний обрис, приємне забарвлення, "узгоджені з модою" якості. Тобто, ху­дожнє конструювання та проектуванняє процесом створення конструк­тивно досконалих предметів, яким притаманні функціонально корисні властивості, доповнені естетично цінними характеристиками.

Наприклад, стільці із склопластику від Молліно наділені низкою по­трібних людині якостей. Вони гнучкі, як кожна пластмасова річ, наче скло прозорі, і водночас мають нову технологічну властивість - пропускають повіт­ря. Ці меблі красиві і гігієнічні. В них приємно та зручно сидіти, особливо в спеку. Тут застосування технологічно передової та естетично "навантаженої"" конструкції дозволило створити якісний і комфортний побутовий предмет.

Оригінальні дизайнерські винаходи можуть створюватись не лише на за­садах корисності. Вони можуть одночасно ще й дивувати і розважати. Так, му­зичні килимки, столи, що легко трансформуються у стелажі, кліпси-радіо, туф­лі з пряжкою-телевізором, надлегкі меблі з вуглецевоводневої фібри (вага стільця складає 100 г) та багато інших технологічних "див" сучасності вража­ють незвичністю та самобутністю дизайнерського рішення.

З останніх десятиліть XX століття в розвинутих країнах світу чітко стала відслідковуватись тенденція зростання споживчої уваги до нецінових якостей товарів, насамперед їх естетичних властивостей. Обумовлюється це зростанням купівельної спроможності значної частини населення, соціальної зорієнтованості на якість життя, прагненням до індивідуалізації приватного життя. Багатьма побут розглядається вже не з точки зору його функціональної зручності і не з позицій демонстрації свого соціального статусу. Він починає вважатися засобом вираження людиною своєї неповторності, цінності, творчих можливостей. Все більше поціновуються унікальні, одиничні або малотиражні речі. Для споживача важливим стає не просто наявність житла, насиченого потрібними для життя предметами, а ступінь реалізації за його допомогою сво­їх прагнень і смаків. Дім починає сприйматись засобом, який допомагає кож­ному самовиразитись та реалізуватись. Змінюється також відношення і до нежитлових споруд. Суто утилітарний підхід все частіше замінюється функціонально-іміджевим. Робочі, виробничі або представницькі приміщення в розвинутих країнах світу розглядаються з позицій їх виробничої цінності, психологічної комфортності, естетичної принадності як для працівників, так і відвідувачів. Адже, благоустроєний та стилізований діловий інтер'єр не тільки сприяє зростанню продуктивності праці персоналу. Він створює "лице" фірми або організації, вирізняє їх серед конкурентів і формує певне громадське став­лення. Важливим в діловому іміджі стає не тільки і не стільки "бути", а "здава­тися": респектабельним, надійним, коректним і тому подібне.

Однак не кожен може самостійно декорувати предметно-побутовий чи предметно-виробничий комплекс. Декоруванням називається художнє офо­рмлення певного об'єкта на засадах функціональної доцільності, психоло­гічної комфортності та естетичної принадності.Стилізоване декорування наявних статично-об'ємних, просторових форм або їх створення є справою нелегкою, котра вимагає спеціальної підготовки і знань. Розробляння фірмово­го стилю, "іміджу", символіки, художньо-естетичне оформлення рекламних звернень, виставок, презентацій і тому подібного потребує не менш копіткої праці. Така ситуація обумовлює зростання інтересу не лише до предметного, а й архітектурно-композиційного, композиційно-декоративного дизайну та міфодизайну.

Предметний дизайн націлений на художнє конструювання проектуван­ня та моделювання різноманітних предметів повсякденного попиту і виробни­чого спрямування, для котрих важливим є співвідношення "ціна-якість".

Здійснювати декорування внутрішнього простору житла, виробничо-представницьких приміщень, художньо оформлювати предметні форми, які використовуються під час презентацій, виставок, ярмарків, тощо покликаний композиційно-декоративний дизайн. Іншими словами, його метою є поліп­шення естетичних характеристик наявних предметних форм заради їх кращого психологічного сприйняття. В якості того, що декорується, тобто прикраша­ється, красиво, привабливо оформлюється, може виступати інтер'єр офісу, са­дово-паркова зона, торгове місце, людина абощо.

Архітектурно-композиційний дизайн дбає про розробку оригінального екстер'єру, тобто зовнішнього вигляду, будівель та проектування архітектур­них ансамблів.

Створення художніми засобами "міфу", "легенди", тобто заданого обра­зу, чого-небудь займається міфодизайн. Його завданням є не поліпшення есте­тичних ознак якогось предмета заради його зручності та принадності, а поява нової чи стилізація і декорування наявної предметної форми з метою впливу на громадську думку. Художньо-естетично вдало зроблений рекламний телеролик, наприклад, не підвищує ступінь зручності чи якість життя пересічного споживача, а нав'язує спосіб поведінки і мислення. "Купи саме це, воно таке красиве", "З'їж це, воно таке апетитне", "Вдягни це, твоя фігура стане зразу привабливою" і подібне. Тут має місце передусім маніпулювання людською свідомістю художньо-естетичними засобами заради стимулювання продажу.

Існування різної спрямованості і специфіки дизайнерської діяльності обумовлює своєріддя формотворення в дизайні. Поява предметної форму тут грунтується не тільки на ірраціональша началах творчості людини: натхнен­ні, інтуїції, емоційно-почуттєвих станах. Головним елементом творчого процесу в праці дизайнера є раціональний компонент (розрахунки, конструювання, моделювання, креслення, проведення експерименту, спостереження тощо). Дизайнерська предметна форма є технологічно-передовою, адже в сучасному дизайні використовуються найновіші наукові відкриття і технічні винаходи. Це зумовлює відмінність походження предметної форми в дизайні та мистецтві.

Предметні форми в дизайні є, насамперед, серійними, багато тиражо­ваними, створені ж працею митця - унікальні, одиничні чи малотиражні. Хоча останнім часом фіксується зростання попиту на продукцію ексклюзивного - авторського дизайну, переважна кількість предметів продовжує створюватись все ж у "лоні" серійно-тиражного, промислового дизайну. Авторські ж доро­бки є колекційними, розрахованими на заможного покупця, яким цінується краса запропонованого предмета, його зручність, якість, престижність, а не ціна. Так, піджаки від Армані і китайського виробництва зовні можуть бути дуже подібними. При схожості зовнішніх ознак вони суттєво відрізнятимуться за ціною використаних матеріалів та якістю роботи. У них до того ж різне по­ходження. Ексклюзивний одяг є поштучним товаром, що обумовлює його ви­соку ціну, а "ширпотреб" - це продукт масового, серійного виробництва.

Поява предметної форми в дизайні грунтується на поєднанні принципів прагматизму та естетизації. Від неї вимагається бути одночасно утилітарно, практично корисною та красивою, приємною. Іншими словами, вона має оці­нюватись як конструктивно-функціональна, естетично-цінна, психологічно-комфортна. В цьому полягає її відмінність від художньої та простої технічної форми. У створеному працею митця художньому творі цінується його естетич­но-художнє своєріддя, а в предметах промислового виробництва - функціона­льна відповідність, технологічні характеристики, доступна ціна.

В дизайні найчастіше використовуються різноманітні наявні предметні форми, які естетично облагороджуються, перетворюються на художніх засадах. Щоб створити утилітарно та естетично цінну форму предмета, принад­ний і приємний інтер'єр, гармонійний предметний ансамбль, красивий міський ландшафт абощо, необхідно, насамперед, враховувати низку чинників:

• призначення об'єкта;

• витрати, пов'язані з його виробництвом;

• соціально-економічні умови життя людей конкретної спільноти;

• національно-культурні традиції певної групи споживачів;

• структуру матеріальних, соціальних, духовних потреб та інтересів пе­ресічної людини, котра належить до певної спільноти;

• специфіку національного характеру споживачів або замовників;

• психічний склад замовника або потенційного споживача;

• вимоги і можливості торгівлі;

• тенденції розвитку техніки виробництва і художньої культури суспі­льства, вимоги та орієнтації моди.

Тому творчість дизайнера пов 'язана не тільки з естетичною діяльніс­тю, а й технологічним оцінюванням, інженерним опрацюванням та економіч­ними розрахунками. Без зв'язку зматеріальним підґрунтям його пропозиції стануть лише моделями предметного середовища, яким не доведеться здійсни­тися. Це будуть лише фантоми художньої свідомості. Праця дизайнера має грунтуватися на цілеспрямованому, доцільному, економічно виправданому, естетично принадному формотворенні.

На відміну від мистецтва, в дизайні передусім створюється об 'єкт без суттєвого художньо-образного перетворення матеріалу. Тут має місце най­частіше вдосконалення, поліпшення естетичних якостей реальної форми жит­тя - предмета побуту, інтер'єра, одягу, предметно-просторового комплексу виробництва і тому подібного.

Виникати предметна форма в дизайні може і без впливу образу конкрет­ного явища дійсності чи властивостей реального предмета. Цікаве дизайнер­ське рішення іноді формується внаслідок споглядання непредметних форм, наприклад, "гри тіні", довільно нанесених кольорових цяток тощо. Вони ви­кликають у дизайнера певну асоціацію, думку, настрій. Не відтворюючи пев­ний предмет чи сюжет, непредметні форми, насамперед, задають уявлення про ритм, який є одним з важливих чинників формоутворення в дизайні. Ритм(від грец. ритмос - розмірність, узгодженість) - це певна послідовність чергу­вання різних елементів, котра надає композиції чіткості та виразності.Він є важливим, наприклад, при створенні динамічної форми, декоруванні примі­щення, художньому оформленні презентації абощо.

Загалом формою в дизайні називається вираження зовнішнього ви­гляду об'єкта на основі його функціонального призначення і внутрішньо­го змісту.Вона визначається об'ємністю чи площинністю предмета, характе­ром розміщення або рухом об'єкта у просторі, його геометричною будовою, вагою, щільністю, міцністю тощо.

В дизайні розрізняються три форми: функціональна, конструктивна та естетична. Функціональна форма обумовлюється призначенням предмета, який покликаний задовольнити певну людську потребу. Конструктивна фор­ма залежить від фізичних, хімічних, механічних та інших подібних властивос­тей матеріалів, на основі яких виникає новий штучний об'єкт. Естетична фо­рма покликана реалізувати високий художній смак дизайнера та вдовольнити естетичні попити споживачів продукції, ним розробленої.

Створення нової оригінальної, самобутньої предметної форми в дизайні - справа нелегка та копітка. Вона залежить від багатьох чинників і ґрунтується на різних витоках.