ІІІ. Виробничий цикл і методи організації виробництва

Час від початку виробничого процесу до виходу готової продукції визначається як виробничий цикл.

Виробничий цикл складається із часу виробництва й часу перерви.

Час виробництва включає тривалість технологічних операцій (або природних процесів) і тривалість допоміжних операцій (технологічного обслуговування виробництва).

Тривалість технологічних операцій – це час, протягом якого відбувається вплив на предмети праці. Тривалість допоміжних операцій – це час, що витрачається на міжцехові й внутрішні переміщення предметів праці, контроль, упакування й т. ін..

Перерви в роботі на поділяють на регламентовані й нерегламентовані.

Регламентовані перерви входять до складу кожного циклу, якщо вони викликані очікуванням нагромадження партії виробів для передачі її на наступну технологічну операцію або тимчасову зупинку в роботі через різну тривалість суміжних технологічних операцій.

Нерегламентовані перервипов’язані із простоєм устаткування й робітників через непередбачені режимом роботи організаційно-технічні причини (затримка сировини, матеріалів, поломка встаткування) і тому у виробничий цикл включаються у вигляді поправочного коефіцієнта або взагалі не враховуються.

Основною складовою виробничого циклу є тривалість технологічних операцій, що становить технологічний цикл ( Тц ) :

де n – кількість предметів у партії; t – тривалість обробки одного предмета; - кількість робочих місць, на яких виконується ця операція.

Тривалість і склад виробничого циклу розраховують аналітичним, графічним або графоаналітичним способом. Для цього необхідно знати складові частини, на які розчленовується процес виробництва продукції, послідовність, спосіб виконання й нормативи його тривалості, види руху предмета праці.

Існує два методи організації виробництва: потокове й непотокове виробництво.

Непотоковевиробництво використовується переважно в одиничному й серійному виробництві. Його ознаки: робочі місця розміщаються однотипними технологічними групами без зв’язку з послідовністю виконання операцій, на них обробляються різні за конструкцією й технологією виготовлення предмети праці, які переміщаються в процесі обробки складними маршрутами, створюючи більші перерви між операціями.

В умовах одиничного виробництва не потоковий метод здійснюється у сфері одинично-технологічного (оброблювані предмети праці не повторюються).

У серійному виробництві не потоковий метод приймає дві форми:

1) партійно-технологічний метод (предмети праці проходять обробку партіями, які періодично повторюються);

2) предметно-груповий метод (вся сукупність предметів праці розділяється на технологічно подібні групи).

Потоковевиробництво забезпечує строго узгоджене виконання всіх операцій технологічного процесу в часі й просторі, воно характеризується наступними основними ознаками:

- спеціалізацією кожного робогочо місця на виконанні певної операції;

- погодженим і річним виконанням всіх операцій на основі єдиного розрахункового темпу роботи;

- розміщенням робочих місць у строгій відповідності з послідовністю технологічного процесу;

- передачею оброблюваного матеріалу або виробів з операції на операцію з мінімальними перервами за допомогою транспортерів (конвеєра).

Основною структурною ланкою потокового виробництва є потокова лінія – ряд взаємозалежних робочих місць, розташованих у порядку послідовності виконання технологічного процесу й об’єднаний загальною для всіх нормою продуктивності (її визначає провідна машина потоку).

Потоковий метод характерний для масового й крупносерійного виробництва.

Виробничий цикл –це календарний період часу, протягом якого матеріал, заготівля або інший оброблювальний предмет проходить усі операції виробничого процесу або певної його частини й перетворюється в готову продукцію (або в готову її частину). Він виражається в календарних днях або (при малій трудомісткості виробу) у годинниках.

Тривалість виробничого циклу визначається за формулою:

Тц = Тчрп + Тчп

де Тчрп – час робочого процесу; Тчп – час перерв.