Основні елементи демпінгу
По суті, встановлення демпінгу має за основу визначення такого питання: чи є експортна ціна товару меншою, ніж "нормальна ціна" того самого товару на національному ринку країни-експортера.
Товар визначається таким, що демпінгується, коли він потрапляє в торгівлю іншої країни за вартістю, меншою від звичайної; якщо експортна ціна товару, що експортується з однієї країни до іншої, менша від порівняльної ціни, яка встановлюється в ході звичайної торгівлі на аналогічний товар, призначений для споживання в країні-експортері (Ст. 2.1 "Угоди про застосування Статті VI ГАТТ").
"Аналогічний товар" може не завжди продаватись на національному ринку (тобто вироблятись в основному на експорт), або продаватись у малій кількості, недостатній для порівняння цін чи визначення коштів.
У випадку неможливого порівняння цін через нульовий або занизький обіг торгівлі на національному ринку (менше 5 % об'єму експорту) при звичайних умовах, для порівняння вживається "змодельована вартість". "Змодельована вартість" - це вартість виробництва в країні походження плюс виважений розмір адміністративних, торгових та загальних витрат, а також прибуткова націнка (ст. 2.2. Угоди).
Існує ціла ланка інших технічних умов та деталей, які повинні бути дотримані при порівнянні цін. Ці елементи стосуються:
- визначення продажі "при звичайному ході торгівлі" (Ст. 2.1.1);
- джерел інформації (Ст. 2.2.1.1);
- можливості угоди між експортером та імпортером (Ст. 2.3).
Порівняння цін повинно здійснюватися справедливо. Порівняння має відбуватися на однаковому рівні торгівлі, беручи до уваги продажі на протязі якнайбільш схожого періоду і відповідно, враховувати різницю, що впливає на порівняння ціни (Ст. 2.4).
Спрощений розрахунок демпінгу можна зобразити так: на внутрішньому ринку середня ціна за одиницю товару дорівнює 200 $. З них 5 $ складають торговельні витрати (наприклад, на транспортування). Таким чином, нормальна вартість дорівнює 200 - 5 = 195 $. Експортна ціна на товар на кордоні імпортера дорівнює 190 $, з них 15 $ складають витрати на транспортування, і таким чином скоригована експортна ціна дорівнює 190 - 15 = 175 $. Розмір демпінгу дорівнює 195 – 175 = 20 $. Демпінгова маржа у відсотковому відношенні до ціни на кордоні імпортера дорівнює 20 / 190 х 100 = 10,53%.
При порівнянні потрібно порівнювати лише ціну з ціною або транзакцію з транзакцією. Тривалий час Сполучені Штати та Європейський Союз, порівнюючи національні та експорті ціни, порівнювали середньовиведене значення всіх національних цінових показників з експортною ціною кожної окремої транзакції (табл. 3). Тобто в цьому випадку американський уряд порівнював середню національну вартість у розмірі $ 250 з індивідуальними експортними цінами (з 400, 300, 200 і 100 відповідно). Результатом такої практики були штучні демпінгові ставки, а також інфляція дійсних ставок. Угода вимагає лише порівняння цін індивідуальних транзакцій (транзакція до транзакції) або загальних середніх цін (середня ціна до середньої ціни).
Таблиця 3
Приклад несправедливого порівняння ціни
Транзакція | Національна ціна, $ | Експортна ціна, $ | Демпінгова маржа, $ |
-150 - > 0 | |||
- 50 - > 0 | |||
+ 50 | |||
+150 | |||
Середня ціна |
Часто американські органи так звану негативну демпінгову ставку (-150 і -50) прирівнювали до нуля, коли експортна ціна перевищує середню національну вартість. Як і показано нижче, такий метод призводить до виникнення штучної демпінгової ставки в розмірі 20%, незважаючи на те, що ставка дорівнювала б нулю, якби порівняння здійснювалося в межах значень середньої ціни, або ж на основі індивідуальних транзакцій. Нині ця практика "прирівнювання до нуля" заборонена.
Демпінгова маржа 0 + 0 + 50 + 150
з «прирівнюванням = ------------ ---------------х 100 = 20%
до нуля» 400 + 300 + 200+100
Вплив демпінгу
Відповідно до Антидемпінгового договору (ст. VI ГАТТ),для накладання антидемпінгового мита необхідно, щоб орган розслідування мав докази не лише виявлення демпінгу, але і міг довести, що демпінг спричинив матеріальну шкоду, чи створив загрозу матеріальної шкоди промисловості, створеній на території сторони, що імпортує демпінгові продукти, чи значно затримав розвиток вітчизняної промисловості.
Галузь вітчизняного виробництва.Одним з важливих питань є визначення "галузі вітчизняного виробництва". Адже в основному за її письмовим зверненням розпочинається антидемпінгове розслідування. "Галузь вітчизняного виробництва" — це вітчизняні виробники аналогічних продуктів у цілому або ті, чий сукупний випуск становить значну частку загального вітчизняного виробництва цих товарів (приблизно 25% галузі вважається значною часткою загального вітчизняного виробництва).
Ст. 2.6 дає визначення "аналогічного товару" для цієї угоди. "Аналогічний товар" — це товар, який є ідентичним, тобто подібним у всьому до товару, який розглядається, або за відсутністю такого товару, до іншого товару, хоча й не подібного в усьому, але який має характеристики, що дуже нагадують характеристики товару, який розглядається.
Визначення шкоди.Угода передбачає, що визначення шкоди повинно базуватись на чітких доказах та об'єктивному з'ясуванні:
а) обсягу демпінгового імпорту та його впливу на ціни аналогічних товарів на внутрішньому ринку;
б) наступного впливу цього імпорту на вітчизняних виробників таких товарів (Ст. 3.1).
Щодо обсягів демпінгового імпорту, то уповноважені органи повинні розглядати ріст як в "абсолютному" вираженні, так і "відносно виробництва і споживання" у країні-імпортері. Аналіз цінового ефекту демпінгу може зосереджуватись на з'ясуванні, чи демпінг фактично підриває внутрішні ціни, знижує їх чи запобігає зростанню цін, яке мало би відбутися (Ст. 3.2).
Характерною особливістю Уругвайського раунду була можливість сукупної оцінки імпорту, якщо цей імпорт надходив з декількох країн одночасно. Імпорт у сукупності може оцінюватись, якщо:
а) демпінгова різниця з кожної окремої країни є більшою рівня de minimus, тобто рівня, яким можна знехтувати; "мізерна" демпінгова різниця відносно експортної ціни є меншою 2%, а "мізерний" обсяг демпінгового імпорту — це такий, що становить до 3% усього імпорту аналогічного товару, якщо в сукупності всіх країн з часткою менше 3% він не перевищує 7% (Ст. 5.8);
б) кумулятивна оцінка є доречною щодо конкуренції між імпортними і аналогічними вітчизняними товарами.
Основним елементом впливу на вітчизняну галузь промисловості є показники, перелічені у ст. 3.4. Однак цей список не є вичерпним (тобто можливе врахування й інших показників), і жоден з цих факторів не може мати вирішального значення.
До основних елементів належать:
— фактичний та потенційний спади продажу, прибутків, випуску продукції, частки на ринку, продуктивності праці, доходів на інвестиції або використання потужностей;
— фактори, що впливають на внутрішні ціни;
— величина демпінгової різниці;
— фактичний та потенційний негативний вплив на потік готівкових коштів, матеріальні запаси, зайнятість, заробітна плата, темпи росту, здатність залучати капітал та інвестиції;
— інші фактори (список не є вичерпним).
Причинно-наслідковий зв'язок між демпінгом та шкодою також є надзвичайно важливим елементом при визначенні демпінгу. Адже необхідно впевнитись, що не існує потенційної ймовірності спричинення шкоди іншими факторами, які не стосуються демпінгованих товарів імпорту як чинників шкоди від демпінгу (Ст. 5.2). До таких факторів можна віднести загальний економічний спад, циклічність цієї галузі промисловості та імпорт з третіх країн.
Заключний огляд угоди та процесу.Згідно зі ст. VI ГАТТ та Угодою з імплементації ст. VI COT (Антидемпінгової угоди), члени COT не зобов'язані проводити антидемпінгові розслідування і накладати антидемпінгове мито. Однак, якщо член COT вирішить провести розслідування і накласти таке мито, його дії мають відповідати Антидемпінговій угоді, зокрема, ст. VI.
Антидемпінгова угода побудована так:
ст. 2 — виявлення демпінгу;
ст. 3 і 4 — з'ясування шкоди;
ст. 5 - 12 — регулюють процедурні аспекти, зокрема:
ст. 5 і 6 регулюють аспекти ініціювання, впровадження розслідування та надання доказів;
ст. 7 регулює накладання попередніх мит, а ст. 8 — погодження на ціни;
ст. 9 регламентує правила збору антидемпінгового мита;
ст. 10 передбачає умови, за яких антидемпінгове мито може бути стягнуте ретроспективно, або відносно попереднього мита, або 90 днів до накладення попереднього мита (у практиці ретроспективне застосування до попереднього мита означає, що воно було підтверджене);
ст. 11 визначає правила тривалості та перегляду антидемпінгового мита, а також цінові угоди;
ст. 12 вимагає від державних органів, що проводять розслідування, пояснити свої висновки й опублікувати їх у громадському джерелі.
Загальний огляд антидемпінгового процесу.Антидемпінговий процес є надзвичайно складним і детальним. Розглянемо загальний, спрощений варіант цього процесу (рис. 1). Розслідування стосується специфічного товару, який імпортується у країну експортерами декількох країн (а не весь імпорт). Надзвичайно важлива специфікація товару, адже від неї залежатиме, на які товари буде накладено мито, а також визначення аналогічності товарів. Як правило, розслідування стосується всіх експортерів певної країни чи групи країн. Розслідування щодо конкретної фірми-експортера досить виняткові, хоча власне Угода не передбачає жодних обмежень відносно цього.
Відкриття розслідування регламентується вимогами ст. 5, а також передбачає обов'язкове оприлюднення повідомлення про початок розслідування (ст. 12.1). Як правило, розслідування триває близько року, а в окремих випадках — до 18 міс. (ст. 5.10). Термін розслідування слід відрізняти від терміну завдання шкоди, хоча Угода не роз'яснює цього. Зазвичай термін розслідування трактується як календарний рік з моменту початку розслідування, а термін завдання шкоди — як три роки до початку розслідування. Як тільки розслідування оголошується відкритим, до експортерів, національних виробників й імпортерів надсилаються запитальники (анкети з запитаннями). У загальному демпінгові межі розраховуються на основі відповідей, а шкода визначається на основі відповідей національних виробників та імпортерів.
Попередні заходи можуть запроваджуватися у формі мита, або готівкового депозиту, або бондової гарантії (ст. 7.2). Як правило, ці заходи не можуть тривати понад 4 міс. (ст. 7.4). Термін попередніх заходів може бути продовжений до 6 міс, якщо владні органи, що провадять розслідування, розглядають можливість накладання антидемпінгового мита, меншого за демпінгову маржу. Ці терміни можуть бути збільшеними (до 6 і 9 міс. відповідно), якщо експортери встановлять значну частину торгівлі та будуть ініціювати таке провадження. Величина попереднього заходу не може перевищувати величини розрахованої демпінгової маржі. Демпінгові маржі розраховуються для окремих експортерів відповідно до їх відповідей в анкетах.
Для експортерів, які "не співпрацюють", тобто не відповідають на анкети, або надали неповну чи невірну інформацію, демпінгова маржа розраховується на підставі "найкращих наявних фактів" — інформації, яку міг зібрати орган розслідування самостійно (ст. 6.8). У деяких країнах ЄС демпінгову маржу розраховують для всіх експортерів, а не для кожного зокрема, якщо така країна вважається з неринковою економікою.
|
Остаточні антидемпінгові заходи можуть також набувати форми цінової угоди, згідно з якою окремі експортери зобов'язуються підвищити експортну ціну до рівня, при якому демпінг не існуватиме або завдана шкода буде компенсована (ст. 8).
Запровадження остаточного антидемпінгового заходу може бути оскаржене у національних судах і перед Групою експертів у COT (ст. 17). Якщо відбулось порушення національних стандартів накладання антидемпінгового мита, позов надсилається до національного суду; якщо є несумісність зі ст. VI ГАТТ чи Антидемпінговою угодою, позов скеровується у COT. Однак, слід зауважити, що існує можливість одночасного оскарження в національному суді та Групою експертів. Адже всі національні антидемпінгові законодавства членів COT базуються на Угоді ГАТТ і Антидемпінговій угоді. Враховуючи більш ліберальний підхід COT до захисних інструментів і більш консервативний підхід національних судів, така стратегія може бути кращою. Теоретично національний орган мав би спочатку дочекатись рішення Групи експертів COT і не повинен йому суперечити.
Остаточне мито накладається на 5 років, якщо термін не продовжено на основі перегляду згідно зі ст. 11.3. Якщо перегляд не ініціюється до кінця п'ятирічного терміну, мито автоматично скасовується. Заходи можуть бути анульовані, якщо перегляд засвідчив відсутність потреби у них. Перегляд відбувається на запит сторін або з власної ініціативи органу, що їх наклав. Перегляд повинен бути завершений у 12-місячний термін. Поза тим демпінгова маржа може бути періодично переглянута, щоб уникнути надзбору.
За запитом будь-якої сторони владні органи можуть переглянути демпінгову маржу відповідно до новітніх даних. У випадку, якщо буде виявлено, що мито було зібране понад рівень існуючої маржі, цей надлишок може бути відшкодований. Як правило, такий перерахунок триває 12 міс.
Незважаючи на те, що, здавалося б, експортери повинні мати велике зацікавлення у перерахунку маржі, часто цього не стається. Причиною цього є те, що звернення за перерахунком несе додаткові адміністративні витрати, і зміна мита негативно впливає на бізнес-планування і розрахунки.
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 781;