Приклад горизонтальних і секторальних зобо в'язань

(з Графіку зобов'язань України в секторі послуг)

Продовження табл. 2

Продовження табл. 2

Закінчення табл. 2

Примітка:Способи постачання: 1). Постачання через кордон 2). Споживання за кордоном 3). Комерційна присутність 4). Присутність фізичних осіб.

Зобов'язання, зафіксовані в списку, не завж­ди означають більш ліберальні умови доступу на внутрішній ринок послуг порівняно із ситуацією, що мала місце до Уруг­вайського раунду. Велика частина зобов'язань в галузі послуг, прийнятих на себе країнами в ході переговорів Уругвайського раунду, фактично була констатацією умов доступу, що існува­ли, і зобов'язанням зберігати ці умови на колишньому рівні. Ре­альні дії щодо лібералізації торгівлі послугами в більшості сек­торів були розпочаті під час додаткових переговорів з базових телекомунікацій та фінансових послуг, проведених у 1997 році.

Таким чином, в основу Угоди закладені принципи, що забезпечують її гнучкість. По-перше, держави самі визначають сектори ринку послуг, в яких вони надаватимуть гарантії іноземним постачальникам послуг щодо можливості надання послуг на внутрішньому ринку. Кожна держава має перелік гарантованих секторів. При цьому не існує вимог стосовно мінімальної кількості таких гарантій. Держава може визначити лише один сектор сфери послуг, або лише частку такого сектора.

По-друге, в таких гарантованих секторах держава може встановлювати певні обмеження та визначати рівень доступу та ступінь наближення до національного режиму, який вони гарантують іноземним постачальникам послуг.

По-третє, держави можуть не застосовувати режим найбільшого сприяння стосовно всіх членів СОТ і мають право робити винятки для розвитку відносин із тими чи іншими країнами.

Угода покриває майже всі можливі види послуг, за винятком двох із них. Стаття 3 Угоди виключає з-під сфери своєї дії послуги, які надаються при реалізації урядовими структурами своїх функцій, як-то: освіта, медичне обслуговування населення. Також Додатком з авіатранспортних послуг виключаються послуги, пов’язані з авіаперевезеннями.

Моніторинг законодавства країн, яке регулює діяльність операторів на ринку послуг, є одним із основних завдань Ради з питань торгівлі послугами СОТ. Угода передбачає механізм забезпечення прозорості такого законодавства в країнах-членах СОТ. Так, держави повинні принаймні щороку надсилати до Ради повідомлення щодо змін, які відбулися в законодавчому полі, котре регулює надання послуг в секторах, щодо яких державою взяті на себе зобов’язання стосовно їх лібералізації. Також ст. 3 Угоди передбачається обов’язкове опублікування всіх заходів, що мають вплив або стосуються функціонування Угоди. Таким чином забезпечується стабільність клімату на ринку послуг для іноземних операторів.

Головний принцип Угоди – забезпечення режиму найбільшого сприяння. Так, незалежно від того, який режим надано в тому чи іншому секторі послуг, інші країни матимуть відповідно до Угоди такий самий режим. Але все ж таки Угода передбачає можливість надавати одним країнам кращий режим, аніж іншим протягом періоду, що не перевищує 10 років з дня набуття чинності Угодою, або з дня приєднання країни до СОТ, якщо останнє відбулося пізніше. Зараз близько 80 країн зберігають режими, що передбачають надання більших переваг одним країнам в порівнянні з іншими. Це, передусім, переваги, надані для підтримки регіонального співробітництва між країнами. Також не застосовується режим найбільшого сприяння і в разі існування дво- або багатосторонніх угод, в основу яких покладений принцип повної лібералізації торгівлі послугами, або більш широких економічних процесів.

Якщо держава запроваджує механізм визнання рівня освіти, досвіду, отриманих ліцензій та сертифікатів для зайняття певним видом діяльності на підставі дво- або багатосторонніх угод, ст. 7 Угоди передбачає обов’язковість надання адекватної можливості іншим державам, які не є стороною в таких угодах чи переговорному процесі, спрямованому на укладання таких угод, вступити в переговорний процес для обговорення умов приєднання до них.