Економічні наслідки зловживання антидемпінговими заходами

Антидемпінгові заходи дозволені відповідно до Договору ГАТТ. Проте, можливість вибіркового застосування зборів щодо країни чи постачальника має тенденцію переростання у диск­римінаційні торгові заходи і, зокрема, зловживання ними. Крім того, оскільки антидемпінгові заходи безпосередньо впливають на ціноутворення, що є основним елементом стратегії в бізнесі, зловживання ними матиме величезний вплив на ведення тор­гівлі та економіку в цілому. Розглянемо деякі з найсерйозніших економічних наслідків зловживання антидемпінговими захо­дами.

Економічний зміст демпінгу.Існує багато суперечок щодо економічного змісту демпінгу. Адже якщо експортер продає товар закордон дешевше, ніж він реалізує його на національ­ному ринку, звичайною практикою було б перепродати цей то­вар назад у країну виробництва і отримати прибуток (однак часто це неможливо через тариф країни-експортера на цей про­дукт). Широко розповсюдженою є точка зору, що демпінг як такий не має економічного змісту і є політичним інструментом. Єдиним виправданням інструменту є заборона "хижацько­го" ціноутворення, коли потужна компанія продає продукцію нижче від її вартості, щоб "вижити" конкурента і тоді, посівши монопольне становище, знову підняти ціни, щоб "відробити" попередню "хижацьку" практику.

Однак такий сценарій має дуже багато передумов, які важ­ко здійсити на практиці. Фірма-"хижак" повинна мати достат­ньо ресурсів для "війни" — продажу нижче вартості; на ринку не може бути інших конкурентів з ресурсами, інакше змаган­ня може бути довгим і болісним і, головне, компанія повинна забезпечити високі бар'єри вступу до ринку нових компаній. На практиці втілення такого сценарію є надзвичайно важким. Слід зауважити, що у праві ЄС заборона "хижацького" ціно­утворення належить до сфери права конкуренції, а не регулю­вання торгівлі. Навіть у європейській практиці було лише де­кілька випадків "хижацького" ціноутворення.

В економічній науці розрізняють три види демпінгу. Пер­ший вид — це спорадичний демпінг (sporadic dumping). Цей термін використовується для визначення реалізації товару на закордонному ринку за цінами, нижчими від внутрішніх або видатків виробництва, впродовж дуже короткого проміжку ча­су. Такий демпінг може зруйнувати внутрішній ринок, оскільки період реалізації іноземних товарів чітко не визначений і в будь-який момент його обсяги можуть різко змінитись. Разом з тим спорадичний демпінг, очевидно, не може завдати дуже серйоз­них збитків національним виробникам. Такий демпінг вигід­ний споживачам, які протягом короткого часу мають можли­вість купувати товари за досить низькими цінами.

Другим важливим видом є так званий хижацький демпінг (predatory dumping). Під таким демпінгом розуміють реалізацію товарів на закордонних ринках за цінами, нижчими за видат­ки, з метою витіснення з ринку національних виробників. У та­кий спосіб іноземні фірми намагаються завоювати ринок конк­ретного товару та, зайнявши монополістичне становище на ньому, підняти в майбутньому ціни.

Третім видом є так званий постійний (сталий) демпінг (persistent dumping). Уже сама назва свідчить про те, що він передбачає реалізацію товарів за цінами, нижчими від внутрішніх цін або видатків виробництва, впродовж значного періоду часу. Цей вид демпінгу завдяки безперервності може досить серйоз­но вразити певну галузь, тому виробники певної галузі актив­но вимагають захисту від іноземної конкуренції.

У багатьох економічних дослідженнях сталий демпінг ото­тожнюють з ціновою дискримінацією. Вона полягає в тому, що фірма має змогу поділити своїх клієнтів на декілька груп і про­давати кожній групі товар за різними цінами. Для того, щоб цінова дискримінація була успішною, фірма має забезпечити виконання трьох умов:

а) фірма повинна мати певну монополістичну владу над рин­ком, тобто намагатися бути ціновим лідером, а не орієнтувати­ся на цінову політику інших компаній;

б) фірма повинна бути спроможна зберігати кордони між
окремими ринками. Якщо фірма не може забезпечити такого
відокремлення, тоді виникає явище арбітражу, тобто купівлі
товару на одному ринку за низькою ціною та реалізації на іншо­му за більш високою. Внаслідок арбітражу ціни на всіх ринках
вирівнюються, а це означає ліквідацію матеріальної основи ці­нової дискримінації;

в) для того, щоб цінова дискримінація приносила зиск, необ­хідно, щоб різні ринки характеризувалися різними ціновими еластичностями попиту. В міжнародній торгівлі фірма, скорі­ше за все, матиме справу з більшою кількістю замінників на закордонному ринку (а відтак і з більшою еластичністю), ніж на національному. Тому природно, що свої товари за кордоном фірма реалізовуватиме за більш низькими цінами.

Коли йдеться про постійний демпінг у формі реалізації то­варів за цінами, нижчими від видатків виробництва в країні-імпортері, то очевидно, що фірми не мають стимулу до реалі­зації подібної стратегії, тому кількість таких випадків у торго­вельній практиці дуже незначна. Фірми можуть піти на це лише за умови функціонування певної системи компенсації частини своїх видатків виробництва. Сьогодні такі системи найширше розповсюджені в сільському господарстві індустріально розвинутих країн у формі сукупності певних заходів, спрямованих на підтримку цін на сільськогосподарську продукцію.

Вплив ініціювання антидемпінгового розслідування на ді­яльність експортерів.Коли ініціюється антидемпінгове розслі­дування, до деякої міри існує ймовірність запровадження ан­тидемпінгових зборів у майбутньому. Це призводить до втрати привабливості продуктів для імпортерів. Ініціювання антидем­пінгового розслідування також значно обтяжує компанії, які перебувають під розслідуванням. Вони повинні відповісти на численні запитання органів упродовж нетривалого періоду, ви­конуючи величезний обсяг роботи, витрачаючи час та кошти для того, щоб захистити себе. Відповідати на запитання не обо­в'язково, але коли компанії цілком або частково нехтують своїм правом, застосовується правило "наявних фактів", або "найкра­щої наявної інформації" (ст. 6.8 і Додаток II).

Застосовуючи "наявні факти", органи здійснюють обчислен­ня на підставі будь-якої інформації, яку вони змогли зібрати у випадку, якщо компанія, яку розслідують, не надала відпо­віді або не в змозі довести свої аргументи.

Спотворення звичної комерційної практики.Антидемпінгові заходи також спричиняють шкоду компаніям, що намагаються застосовувати звичайну комерційну стратегію та практику. Цей ефект виявляється в ситуаціях "попереднього ціноутворення" у високотехнологічних продуктах та при оцінюванні "бізнесо­вого циклу" в продуктах з високою стабільною вартістю. Ці два випадки роз'яснено нижче разом з положеннями нового Антидемпінгового договору, що покликані розв'язати такі про­блеми.

Попереднє ціноутворення являє собою стратегію, створену для зменшення витрат шляхом підвищення обсягів продажу на попередніх стадіях розповсюдження продукту. На почат­ковій стадії високотехнологічних продуктів ціни фіксуються на рівні, нижчому від поштучної вартості, з припущенням, що існує ймовірність різкого зниження такої вартості в найближ­чому майбутньому за рахунок збільшення обсягів виробництва. Така практика не лише сприяє проштовхуванню продукту на ринку, але і дозволяє компаніям закріпити стабільні прибут­ки протягом короткого часу.

Коли антидемпінгове розслідування продукту з попереднім ціноутворенням розпочинається на ранніх етапах циклу про­сування продукту, короткострокові середні витрати все ще пе­ревищуватимуть національну ціну. Відповідно продаж на на­ціональному ринку вважатиметься нижчим рівня вартості і буде непридатним для вирахування антидемпінгових зборів. Якщо продаж на національному ринку використати неможли­во, Антидемпінговий договір дозволяє застосування "змодельованої вартості" експортованого товару для обчислення демпінго­вої ставки. Теоретично "змодельована вартість" у таких випад­ках складатиметься із зазвичай високих короткочасних середніх витрат плюс адміністративні витрати та прибутки. Тоді така "змодельована вартість" порівнюється з дійсною експортною ці­ною, кінцевим результатом чого є висока демпінгова ставка.

Проблема попереднього ціноутворення регламентується Антидемпінговим договором, який містить положення, що закли­кають до врівноваження нових продуктів для правильного ви­значення витрат протягом початкового періоду. Положення передбачає пристосування вартості на основі вартості напри­кінці початкового періоду або ж, якщо цей період поза межа­ми розслідування, на основі новітньої вартості, яку можна взяти до уваги при визначенні факту продажу продуктів за заниженими цінами. Слід ретельно стежити за правильним викори­станням країнами цих антидемпінгових процедур і здійснен­ням відповідного врахування початкової вартості.

У галузях великої частки устаткування, таких як сталеварна, компанії формують ціну з урахуванням повного бізнес-циклу, що призводить до великих коливань у відношенні фіксованих витрат до поштучних виробничих витрат через зміни в обсязі виробництва. Оскільки на ціни впливає відносна сила попиту та пропозиції на ринку, важко підвищувати ціну в період спаду. Зважаючи на це, звичайною практикою є ціноутворення з при­пущенням, що фіксовані витрати з часом повернуться. У ми­нулому США не зважали на можливість довгострокового по­вернення витрат, маючи справу з матеріалами незавершеного циклу (наприклад, сталь). Вони обчислювали поштучну вар­тість на основі виключно обсягів виробництва протягом дослі­джуваного року і за допомогою такої практики часто з'ясову­вали, що продукти продавалися за ціною, нижчою за вартість.

Починаючи з 1974 року, таку практику часто критикували тому, що, мовляв, вона ігнорує виробничі та бізнес-цикли, й аме­риканські суди самі приймали критичні вердикти щодо при­криття даних лише короткочасного періоду розслідування. За сучасною американською практикою збираються дані за 12-місячний період.

Європейський Союз також застосовує подібні процедури. У той час як більш детальні положення щодо ціноутворення бізнес-циклу обговорювалися на Уругвайських переговорах, ли­ше загальні стандарти для визначення продажу за заниженою ціною були включені до Антидемпінгового договору. Ці нові стандарти не передбачають визначення продажу за заниженою ціною у випадку, коли продаж має місце протягом продовже­ного часового проміжку, у великих розмірах, а також за ціною, яка не забезпечує відшкодування всіх витрат через виважений проміжок часу.

Вплив на технологічний прогрес (надмірне розширення переліку товарів, що підлягають антидемпінговим зборам).Ан­тидемпінгові збори накладаються на "аналогічні" продукти, які вважаються демпінгованими на національному ринку (ст. VI ГАТТ). Проте, залежно від визначення переліку аналогічних продуктів, можливі випадки накладання антидемпінгових збо­рів на продукти, що насправді відрізняються від продукту, що перебував під розслідуванням. Привертають увагу два елемен­ти: по-перше, визначення переліку аналогічних продуктів, які підлягають антидемпінговому розслідуванню, досить широке; по-друге, галузь, яка ініціює розслідування, може обирати між "аналогічними" продуктами, які будуть під розслідуванням і на які, можливо, накладуть антидемпінгове мито. Так, згідно з пер­шим елементом країна, що накладає антидемпінгове мито, мо­же визначити досить широке коло продуктів, які вона вважає "аналогічними", а потім, згідно з другим пунктом, обрати з них лише ті, що "підходять" для антидемпінгового мита.

При появі технологічно нових продуктів органи певної краї­ни можуть розпочати розслідування щодо того, чи мають нові продукти шкідливий вплив на національні ринки, що початково роз­слідувалися. Фактично ці органи самовільно вносять нові про­дукти до переліку товарів, що перебувають під антидемпінго­вим митом.

Існують також інші приклади, де перелік того, що було ви­значено як "аналогічні" продукти впливав на розробку нових продуктів і, зрештою, на технологічне вдосконалення. Це, зок­рема, стосується такої високотехнологічної галузі, як, наприклад, електроніка.

Стримування глобалізації виробництва.У процесі глобаль­ного зростання економіки компанії відправляють свою продук­цію на експортні ринки або до країн, що розвивають­ся, де витрати нижчі. Однак, якщо такі трансфери відбувають­ся з продуктами, що підлягають антидемпінговим зборам, це часто вважають спробою маніпулювання. Для цього застосовують правила визначення походження, щоб з'ясувати, якій кра­їні належить виробництво товару. Антидемпінгові заходи, що неадекватно розмежовують перепрофілювання виробництва, що відбувається через легітимні економічні причини і такі, що здійснюються заради маніпуляцій, ризикують спотворити при­родний рух торговельних потоків.

Антидемпінг впливає на іно­земні інвестиції. Для прикладу, інвестор не вкладе кошти у га­лузь країни, що перебуває під розслідуванням або вже є суб'єк­том антидемпінгових зборів. Антидемпінгові заходи можуть спричиняти "перестрибуючі інвестиції". Відомі також прикла­ди, коли з метою уникнення антидемпінгових зборів виробни­ки здійснювали інвестицію і "перестрибували" бар'єри.

Таким чином, як показує наведений аналіз, економічний ефект від зловживання антидемпінговими заходами може бути величезним у розумінні обсягів торгівлі та критичним для широкого кола підприємницької діяльності. На жаль, країни-імпортери застосовують такі заходи тому, що їх можна найлег­ше оманливо застосувати як такі, що дозволені ГАТТ/СОТ та Антидемпінговим договором.

Додаток Б Угоди системи СОТ

Установчі документи 1. Заключний акт, що втілює результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів. Підписаний міністрами – представниками 124 країн та Європейських Співтовариств 15 квітня 1994 р. Невід'ємною частиною Заключного акту є: · Марракеська Угода про заснування Світової організації торгівлі; · Марракеська декларація від 15 квітня 1994р.; · Рішення міністрів та Заяви; · Домовленість про зобов'язання у сфері фінансових послуг. Угоди системи СОТ, до яких, згідно зі статтею XII Угоди СОТ, приєднуються нові члени СОТ 1.Марракеська Угода про заснування Світової організації торгівлі (Угода СОТ) від 15 квітня 1994 р.   · заснувала Світову організацію торгівлі; · визначила сферу діяльності СОТ як забезпечення загальної інституційної основи для здійснення торговельних відносин між членами СОТ з питань, що регулюються угодами та пов'язаними з ними правовими документами; · визначила функції і структуру СОТ; · окреслила мету та механізми здійснення відносин з іншими організаціями, сфера діяльності яких пов'язана зі сферою діяльності СОТ. Багатосторонні угоди з торгівлі товарами (додаток 1А до Угоди СОТ) 2.Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГАТТ 1994)   Включає як невід'ємну частину систему багатосторонніх угод, внесену до Додатків 1-3 Угоди. Складається з: (1)Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30 жовтня 1947 р. (з наступними уточненнями, поправками та змінами), яка, зокрема, містить положення щодо: · загального режиму найбільшого сприяння; · національного режиму щодо внутрішнього оподаткування та регулювання; · свободи транзиту; · положень про антидемпінгове та компенсаційне; · порядок оцінки товару для митних цілей; · порядку стягнення зборів та здійснення формальностей, пов'язаних з імпортом та експортом; · норм щодо зазначень про походження; · норм щодо загального скасування кількісних обмежень; · застосування обмежень для збереження рівноваги платіжного балансу; · норм та винятків з правил щодо недискримінаційного застосування кількісних обмежень; · правил застосування субсидій; · норм щодо державних торговельних підприємств та урядового сприяння економічному розвитку; Продовження додатку Б   Продовження додатку Б Визначаються: · порядок приєднання до Угоди; · порядок незастосування Угоди між окремими сторонами. Спеціальні положення встановлюють зобов'язання в аспектах зв'язку торгівлі та соціально-економічного розвитку сторін Угоди; (2) положень правових документів, що набули чинності в рамках ГАТТ 1947 до набуття чинності Угодою СОТ, включаючи: протоколи та акти стосовно тарифних поступок, протоколи про приєднання (за винятком тимчасових положень), рішення про звільнення від зобов'язань за статтею XXV ГАТТ 1947 та ін.; (3) домовленостей про тлумачення статей ГАТТ, у т.ч. статей: ІІ:1(b) — стосовно трактування "іншого мита та зборів" у розкладах тарифних поступок; XVII — стосовно транспарентності діяльності державних торговельних підприємств; XXIV — стосовно митних союзів і зон вільної торгівлі, а також територіального застосування положень ГАТТ 1994; XXVIII — стосовно зміни розкладів тарифних поступок; щодо застосування торговельних заходів у зв'язку з платіжним балансом; щодо звільнення від зобов'язань за ГАТТ 1994; (4) Марракеського протоколу до ГАТТ 1994, до якого додається Розклад тарифних і нетарифних поступок (Розклад ГАТТ 1994), включаючи заходи на користь найменш розвинутих країн. 3.Угода про сільське господарство (не поширюється на рибу та рибопродукти, шкіри та шкірсировину, хутрову сировину, шовк-сирець, вовну та шерсть тварин, волокно бавовняне, льняне та деякі інші сільсько-господарські товари)   Діє разом із застосуванням частини IV Розкладу поступок. Встановлює зобов'язання, що є невід'ємними частинами ГАТТ 1994, у сферах: · доступу до ринків — шляхом заміни на мито кількісних обмежень імпорту, змінюваних імпортних зборів, мінімальних імпортних цін, вибіркового ліцензування імпорту, нетарифних заходів, що вживаються через державні торговельні підприємства, добровільних обмежень експорту та подібних митних заходів — з можливістю застосування до частини таких товарів механізму "спеціальних захисних заходів" при перевищені критичного рівня імпорту або знижені ціни імпорту нижче критичного рівня (встановленої довідкової ціни). · внутрішньої підтримки вітчизняних виробників, експортної конкуренції (експортних субсидій) на основі регулювання "сукупного виміру підтримки" — АМС (aggregate measurement support, AMS), а також заборони і обмеження експортних субсидій стосовно окремих товарів. Враховує особливі потреби країн, що розвиваються (спеціальний і диференційований режим): 10-річний пільговий період для виконання зобов'язань щодо зменшення підтримки в країнах, що розвиваються, та звільнення від обов'язку виконання зобов'язань найменш розвинутих країн. Угода не встановлює обмежень на заходи підтримки, спрямовані на: реалізацію програм підтримки доходів, не пов'язаних з виробництвом і торгівлею; підтримку витрат на дослідження та розробки, здійснення ветеринарних заходів; розвиток інфраструктури; надання внутрішньої допомоги продуктами харчування; здійснення заходів структурного пристосування та допомоги розвиткові регіонів; реалізацію програм з охорони довкілля; програм скорочення виробництва; стосовно країн, що розвиваються — також на надання допомоги з метою стимулюванні розвитку сільського господарства та села відповідно до програм розвитку; інвестиційних субсидій у сільське господарство; субсидій на сільськогосподарську сировину, що надаються виробникам з низьким рівнем доходів і бідною сировинною базою, які звичайно включаються в розрахунок АМС; диверсифікації виробництва з метою вирощування незаконних наркотичних культур. Продовження додатку Б   Встановлюється мінімальна частка - de minimis (10% — для країн, що розвиваються; 5% — для інших країн) від загального виробництва певного товару або загального сільськогосподарського виробництва (якщо субсидія не пов'язана з конкретним товаром), яку дозволено не включати до показника АМС, що підлягає скороченню. Загалом, внутрішня підтримка, що звільняється від зобов'язань зі зменшення, має надаватися через урядові програми, що фінансуються: державний кошт; її наслідком не повинне бути надання цінової підтримки виробникам. 4.Угода про застосування санітарних і фіто-санітарних заходів Утворює багатосторонню основу правил і процедур, що регулюють: · розробку, впровадження та застосування санітарних і фітосанітарних заходів з метою мінімізації їх негативного впливу на торгівлю; · сприяння використанню гармонізованих санітарних і фітосанітарних заходів на основі міжнародних стандартів, інструкцій і рекомендацій міжнародних організацій, не вимагаючи від членів СОТ змінювати їх належний рівень захисту життя чи здоров'я людини, тварин чи рослин. Встановлює: · зобов'язання щодо визнання еквівалентності національних санітарних і фітосанітарних заходів; · спеціальний і диференційований режим стосовно країн, що розвиваються. Основними принципами Угоди є наступні: · члени СОТ повинні забезпечити застосування будь-якого санітарного чи фітосанітарного заходу лише в обсязі, необхідному для захисту життя чи здоров'я людини, тварин чи рослин, базування його на наукових принципах, подовження його дії без достатніх наукових обґрунтувань (окрім застосування відповідних тимчасових заходів); · санітарні та фітосанітарні заходи не повинні створювати свавільної або невиправданої дискримінації членів СОТ, на території яких існують ідентичні чи аналогічні умови. Вони не повинні застосовуватися у спосіб, який є прихованим обмеженням міжнародної торгівлі. 5.Угода про текстиль та одяг (поширюється на визначені в додатку до Угоди товари груп 50-64 Гармонізованої системи опису та кодування товарів)   Визначає положення, що діють протягом перехідного періоду інтеграції сектору текстильних виробів та одягу в систему ГАТТ 1994 (120 місяців з дня дії Угоди СОТ). Ставить за мету покращання умов доступу до ринків текстильних виробів та одягу через: · зниження та зв'язування тарифів; · зменшення або скасування нетарифних бар'єрів; · спрощення митних, адміністративних і ліцензійних формальних процедур; · Продовження додатку Б забезпечення застосування політики справедливих та рівних умов у таких сферах, як демпінг, антидемпінгові правила і процедури, субсидії та компенсаційні заходи, захист прав інтелектуальної власності; · запобігання дискримінації імпорту при вживанні заходів загальної торговельної політики. Спрямована на розширення доступу до ринку постачальників невеликих обсягів товарів, надання значних комерційних можливостей новим постачальникам, покращання експортних можливостей найменш розвинутих членів СОТ. Передбачає можливість застосування особливого захисного механізму перехідного періоду у випадках, коли певний виріб імпортується у таких збільшених кількостях, що це спричиняє серйозну шкоду або виникає фактична загроза шкоди для вітчизняної промисловості, що виробляє подібні та/або безпосередньо конкуруючі вироби. Цей механізм не поширюється на випадки технологічних змін або змін у попиті споживачів. 6.Угода про технічні бар'єри в торгівлі (Угода ТБТ)   Надає згідно з технічними регламентами товарам, що імпортуються, режим, не менш сприятливий, ніж той, що надається аналогічним товарам вітчизняного походження та аналогічним товарам з інших країн. Технічні регламенти не повинні розроблятися, прийматися та застосовуватися у спосіб, метою або наслідком якого є створення невиправданих бар'єрів для міжнародної торгівлі. Для цього вони не повинні мати більшого обмежувального впливу та торгівлю, ніж це є необхідним для виконання законних завдань, зокрема — забезпечення національної безпеки, запобігання шахрайським діям, захисту життя або здоров'я людини, тварин рослин, захисту довкілля. Встановлює: · пріоритет використання міжнародних стандартів як основи національних технічних регламентів (не поширюється на країни, що розвиваються); водночас, не виключається можливість використання відмінних від них національних стандартів, з огляду на суттєві кліматичні або географічні фактори, чи суттєві технологічні проблеми; · регулювання визнання результатів процедур оцінки відповідності інших країн; · порядок надання інформації іншим членам СОТ стосовно чинних технічних регламентів, стандартів і процедур оцінки відповідності, а також технічної допомоги в цих питаннях; · спеціальний і диференційований режим для країн, що розвиваються. Зобов'язує прийняти та дотримуватися Кодексу доброчинної практики з розробки, затвердження та застосування стандартів. Закріплює надання процедурами оцінки відповідності технічним регламентам і стандартам постачальникам товарів, що походять з території інших членів СОТ, умов не менш сприятливих, ніж постачальникам товарів вітчизняного походження або товарів походженням з іншої країни за порівнюваних обставин. Процедури оцінки відповідності не повинні застосовуватися з метою створення невиправданих бар'єрів для міжнародної торгівлі. 7.Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи (ТРІМс) Продовження додатку Б Застосовується до інвестиційних заходів, пов'язаних з торгівлею товарами. Встановлює, як правило, національний режим внутрішнього оподаткування та регулювання; скасовує кількісні обмеження у цій сфері. Містить ілюстративний перелік заборонених інвестиційних заходів, включаючи так звані вимоги місцевого компонента виробництва, балансування імпорту та експорту підприємства з іноземними інвестиціями, регулювання напрямів та обсягів експорту та імпорту такими підприємствами. Встановлює диференційовані терміни скасування всіх заборонених інвестиційних заходів з моменту набуття Угодою чинності у відповідних країнах: протягом двох років для розвинутих країн, п'яти років — для країн, що розвиваються, семи років — для найменш розвинутих країн, з можливістю подовження цього терміну для останніх. Встановлює зобов'язання з дотримання прозорості в застосуванні інвестиційних заходів, надання відповідної інформації. Містить положення про можливість доповнення Угоди положеннями з інвестиційної та конкурентної політики 9. Угода про застосування статті VI ГАТТ 1994р . (стосовно І антидемпінгового мита) Встановлює порядок визначення демпінгу, шкоди від демпінгу, започаткування розслідування та його ведення, надання доказів, застосування попередніх заходів, цінових зобов'язань, стягнення та отримання антидемпінгового мита, судового розгляду та ін. Встановлює спеціальні норми стосовно країн, що розвиваються 10. Угода про застосування статті VII ГАТТ 1994 р. (стосовно оцінки товару для митних цілей)   Встановлює єдині правила митної оцінки товарів. Визначає адміністрування митного оцінювання. Встановлює порядок консультацій та регулювання спорів у сфері оцінки товарів для митних цілей. Встановлює особливий диференційований режим стосовно країн, що розвиваються.   11. Угода про перед-відвантажувальну інспекцію Регулює порядок діяльності, що стосується перевірки якості, кількості, ціни (в т.ч. курсу валют і фінансових - умов та/або митної класифікації) товарів, що експортуються на територію члена СОТ, який застосовує інспекцію. Така діяльність повинна здійснюватися в недискримінаційній формі; її процедури та критерії мають бути об'єктивними та застосовуватися на засадах рівноправності всіх експортерів. Встановлює: · місце проведення інспекції; · стандарти, що застосовуються. Визначає вимоги до: · забезпечення транспарентності інспекції; · захисту конфіденційної ділової інформації; · уникнення конфлікту інтересів; · усунення невиправданих затримок при проведенні інспекції. Встановлює правила: · перевірки ціни з метою запобігання завищенню та заниженню цін та уникнення шахрайства; · Продовження додатку Б процедур оскарження та врегулювання спорів тощо. 12. Угода про правила визначення походження   Встановлює правила визначення країни походження товарів, що застосовуються при використанні непреференційних інструментів торговельної політики, зокрема, при застосуванні режиму найбільшого сприяння, антидемпінгового і компенсаційного мита, захисних заходів. Визначає вимоги до: · маркування походження; · усунення дискримінаційних кількісних обмежень або тарифних квот. Встановлює правила визначення походження, що використовуються при державних закупівлях та в торговельній статистиці. Містить домовленості щодо процедур повідомлення, перегляду, консультацій і врегулювання спорів. Встановлює завдання у сфері гармонізації правил визначення походження на основі застосування спеціальної Робочої програми. Складовою частиною Угоди є Спільна декларація щодо преференційних правил визначення походження. 13. Угода про процедури ліцензування імпорту   Встановлює, що правила для процедур ліцензування імпорту повинні бути нейтральними у застосуванні та використовуватися безпристрасно і справедливо. Такі правила повинні публікуватися, форми та процедури подання заявок на отримання ліцензій мають бути якомога простішими. Встановлює: · правила автоматичного і неавтоматичного ліцензування імпорту; · граничні терміни для видачі ліцензій; · правила стосовно повідомлень, консультацій і врегулювання спорів. 14. Угода про субсидії та захисні заходи Дає визначення субсидії та встановлює критерії надання адресних субсидій. Містить переліки (що не поширюються на випадки, передбачені Угодою про сільське господарство); · заборонених субсидій — субсидій, зумовлених показниками експорту та використанням вітчизняних товарів на перевагу імпортованим; · субсидій, що дають підставу для вжиття заходів — у разі, якщо субсидії завдають шкоди галузі виробництва іншого члена СОТ, серйозної шкоди інтересам інших членів СОТ, зводять нанівець або зменшують переваги, набуті членами СОТ згідно ГАТТ; визначаються критерії наявності серйозної шкоди (включаючи випадки надання субсидій у розмірах, що перевищують 5% вартості товару, покриття виробничих збитків, списання заборгованості); · субсидій, що не дають підстав для вжиття заходів, включаючи неадресні субсидії, адресних субсидій, що надаються з дотриманням визначених умов щодо обсягу та напрямів використання, в науково-дослідній діяльності, для допомоги неблагополучним регіонам у рамках загального регіонального розвитку, сприяння у прискореній адаптації до нових вимог до охорони довкілля. Встановлює засоби правового захисту у випадку застосування заборонених субсидій або субсидій, що обмежуються, з використанням Органу врегулювання спорів. Продовження додатку Б Встановлює порядок застосування компенсаційного мита (особливого мита, що стягується для нейтралізації субсидії згідно зі статтею VI ГАТТ), включаючи порядок проведення відповідних розслідувань, збору доказів, розрахунку обсягів субсидії, обчислення розміру шкоди, вжиття тимчасових заходів тощо. Встановлює спеціальний і диференційований режим стосовно країн, що розвиваються, виходячи з визнання, ще субсидії можуть відігравати важливу роль у програмах економічного розвитку цих країн. Встановлює порядок стосовно країн з перехідною економікою, згідно з яким вони можуть застосовувати програми та заходи, необхідні для такого переходу — з семирічним терміном від дати набуття чинності Угодою про скасування заборонених видів субсидій. Крім того надається пільговий режим (наближений до країн, що розвиваються) застосування субсидій, що звичайно обмежуються. 15. Угода про захисні заходи Встановлює механізми застосування захисних заходів відповідно до статті XIX ГАТТ 1994 у випадках, коли певний товар імпортується в таких обсягах та на таких умовах, що завдають або загрожують завданням серйозної шкоди галузі вітчизняного виробництва аналогічних товарів, що безпосередньо конкурують з імпортованими. Визначає порядок: · проведення відповідних розслідувань; · визначення наявності або загрози серйозної шкоди; · повідомлень і консультацій у цій сфері; · терміну дії (як правило, не більше чотирьох років) та перегляду захисних заходів; · застосування тимчасових захисних заходів та ін. Встановлює спеціальний режим застосування захисних заходів стосовно товарів країн, що розвиваються: захисні заходи не повинні застосовуватися, якщо частка імпорту певного товару в країні-імпортері не перевищує 3%; ці країни мають право на подовжений (на два роки) термін застосування захисних заходів. Інші загальнообов'язкові багатосторонні угоди та домовленості 16. Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС) Встановлює: (1) Загальні зобов'язання та процедури стосовно: · застосування режиму найбільшого сприяння; · прозорості та нерозголошення конфіденційної інформації; · зростання участі країн, що розвиваються; · економічної інтеграції та угод про інтеграцію ринків робочої сили; · внутрішнього регулювання; · визнання (отриманих знань, досвіду, виконаних вимог, ліцензій і сертифікатів, виданих у певній країні); · монополій і виключних постачальників послуг; · ділової практики; · надзвичайних захисних заходів; · платежів і переказів; · Продовження додатку Б обмежень з метою захисту платіжного балансу; · державних закупівель; · субсидій; · загальних винятків і винятків з міркувань безпеки. (2) Конкретні зобов'язання з доступу на ринок, застосування національного режиму та деяких додаткових зобов'язань. Стаття XVI встановлює види заборонених заходів у секторах, що включені до Розкладу зобов'язань, серед яких: · обмеження кількості постачальників послуг або у формі кількісних квот, монополій, виключних постачальників послуг, або підтвердження економічної необхідності; · обмеження загальної вартості операцій з послугами або активів у формі кількісних квот чи вимог підтвердження економічної необхідності; · обмеження загальної кількості операцій з послугами або загального обсягу продукції послуг у формі кількісних квот чи вимог підтвердження економічної необхідності; · обмеження загальної кількості фізичних осіб, які можуть бути зайняті у певному секторі послуг, або які можуть бути найняті; · заходи, що обмежують або вимагають конкретних типів юридичних осіб або спільних підприємств, через які постачальник послуги може надавати послугу; · обмеження на участь іноземного капіталу у формі обмеження максимального відсотка іноземного володіння акціями або загальної вартості індивідуальних чи сукупних іноземних інвестицій. В цих же секторах застосовується національний режим. · Заходи з подальшої лібералізації, включаючи переговори про конкретні зобов'язання та розклади таких зобов'язань, а також порядок внесення змін до розкладів. · Інституційні положення, включаючи порядок проведення консультацій, врегулювання спорів і виконання рішень, функціонування Ради з торгівлі послугами, технічного співробітництва, відносин з іншими міжнародними організаціями. Угода містить також порядок відмови у вигодах та додатки зі спеціальними положеннями стосовно окремих видів послуг (авіатранспортних, фінансових, послуг у сферах морських перевезень і телекомунікацій). 17. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС)   Визначає зобов'язання стосовно дотримання положень чинних міжнародних конвенцій з питань охорони прав інтелектуальної власності, конкретизуючи і доповнюючи відповідні положення, що стосуються торгівлі. Передбачає можливість встановлення членами СОТ в своєму національному законодавстві більш високого рівня охорони прав інтелектуальної власності. Встановлює (за окремими винятками) національний режим та режим найбільшого сприяння стосовно охорони прав інтелектуальної власності іноземних осіб. Встановлює стандарти щодо наявності, сфери дії та використання прав інтелектуальної власності в різних сферах, включаючи авторське право та суміжні права, товарні знаки, географічні позначення, промислові зразки, патенти, топографії інтегральних мікросхем, захист конфіденційної інформації, контроль за практикою антиконкурентних дій у договірних ліцензіях. Продовження додатку Б Регламентує механізми захисту прав інтелектуальної власності, які мають застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення бар'єрів для законної торгівлі та забезпечити гарантії проти зловживання ними; самі процедури захисту мають бути справедливими та рівними для всіх, не повинні бути безпідставно ускладнені, а вартість їх не повинна бути високою або супроводжуватися значними матеріальними затратами, містити безпідставні часові обмеження або невиправдані затримки. Передбачає цивільно-правові та адміністративні процедури та засоби захисту прав, застосування тимчасових заходів захисту, спеціальні вимоги до заходів на кордоні, а також кримінальні процедури, порядок регулювання спорів. Визначає особливості застосування Угоди на перехідний період для найменш розвинутих країн, а також Інституційні положення, винятки щодо безпеки та ін. 18. Домовленість про правила і процедури врегулювання спорів Встановлює правила і процедури, що стосуються врегулювання спорів, які подаються на розгляд відповідно до угод, визначених СОТ, а також консультацій і врегулювання спорів стосовно прав і зобов'язань за положеннями Угоди СОТ. Правила і процедури діють разом з відповідними спеціальними положеннями, що містяться в охоплених угодах (угоди, які перелічено у доповненні до цієї Домовленості). Засновує орган з врегулювання спорів, який має право видавати дозвіл на тимчасове припинення поступок та інших зобов'язань та уповноважений тлумачити положення угод СОТ відповідно до звичайних правил тлумачення міжнародного публічного права. Регулює порядок надання послуг доброї волі, з примирення та посередництва, створення груп експертів Органом врегулювання спорів і порядок їх діяльності; порядок розгляду апеляцій Апеляційним органом, нагляду за виконанням рекомендацій і постанов Органу врегулювання спорів, порядок надання компенсацій і припинення поступок. Встановлює спеціальні процедури стосовно найменш розвинутих країн . 19. Механізм огляду торговельної політики   Зазначає, що огляд торговельної політики спрямований на покращання дотримання членами СОТ правил, норм та зобов'язань, більш збалансоване функціонування багатосторонньої торговельної системи шляхом надання їй більшої транспарентності та розуміння торговельної політики і практики членів СОТ. Дозволяє оцінити всі аспекти торговельної політики і практики членів СОТ та їх вплив на функціонування багатосторонньої торговельної системи. Однак, не слугує основою для контролю виконання окремих зобов'язань за угодами чи процедур врегулювання спорів, не накладає на членів нових зобов'язань щодо політики. Встановлює: · принцип внутрішньої транспарентності прийняття рішень урядом щодо питань торговельної політики. · Закінчення додатку Б процедури моніторингу з боку Органу з огляду торговельної політики, що здійснюється періодично, визначає частоту таких оглядів у залежності від частки країни у світовій торгівлі; порядок надання звітності та ін. Джерело: http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=47670