Загальна характеристика демпінгу

Підхід ГАТТ-47 (ст. VI) до питання про демпінг був дуже стриманим, яким і залишається до сьогодні. Сам по собі демпінг не заборонений. Демпінг стає неправомірним, лише тоді, коли дем­пінгова практика завдає шкоди. Визначення, закладені в ГАТТ, були недостатньо точними і тому набули конкретизації в наступ­них спеціальних "додаткових" угодах. Перша така угода — Уго­да по застосуванню статті VI Генеральної угоди (з загальною назвою "Антидемпінговий кодекс") була укладена в 1967 році під час Кеннеді-раунду. У 1979 році, за підсумками Токіо-раунду, Угоду було оновлено і посилено. За станом на нинішній день діє Угода по застосуванню статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, що увійшла в складі групи багатосторонніх угод по торгівлі товарами в Додаток 1А до Угоди про заснуван­ня COT. Якщо Антидемпінговий кодекс 1979 року зв'язував своїми зобов'язаннями тільки 26 країн, то нова Угода, що є ча­стиною системи COT, відтепер обов'язкова для всіх членів організації.

Антидемпінговий кодекс 1994 року, як, утім, і попередній, містить таке загальне положення: "Ко­жен член COT прийме всі необхідні міри, щоб забезпечити відповідність своїх законів, підзаконних актів і адміністратив­них процедур положенням цієї Угоди" (ст. 18.4). Таким чином, в Угоді затверджується, директивною мовою, загальний пріоритет права COT над внутрішнім правом, а також обов'я­зок, що випливає з Угоди для членів COT не зберігати закони, підзаконні акти чи адміністративну практику, які б суперечи­ли чи були несумісними з Угодою.

Демпінг можна визначити як продаж експортних товарів на іноземному ринку за ціною нижчою, ніж ціна, за якою ті самі продукти реалізуються на національному ринку.

Ст. VI ГАТТ зазначає, що демпінг повинен засуджуватися (тобто можливе накладання антидемпінгового мита), якщо він спричиняє матеріальну шкоду, чи становить загрозу матері­альної шкоди промисловості, створеній на території сторони, що імпортує демпінгові продукти, чи гальмує розвиток ство­рення вітчизняної промисловості. Відповідно, якщо буде до­ведено, що імпортовані продукти наносять таку шкоду країні-імпортеру, вона може запровадити антидемпінгові заходи.

Рівень запроваджених країною антидемпінгових заходів (мита) визначається демпінговою ставкою, що і є різницею між експортною ціною та ціною продажу на національному ринку країни-експортера. При додаванні демпінгової ставки до екс­портної ціни кінцеву (демпінговану) ціну можна вважати за ціну "чесної" торгівлі.

У сучасній торговельній системі зловживання антидемпін­говими заходами набуло значних розмірів. Для прикладу, ча­сто антитидемпінгові розслідування розпочинаються на основі недостатніх доказів, і антидемпінгові збори можуть усе ще бути в силі у період, коли умови, за яких вони наклада­лись, уже давно змінились.

Деякі країни застосовували антидемпінгові заходи для об­меження імпорту замість досягнення обмежувальної, захисної мети, визначеної Договором. Зважаючи на це, одним із основ­них пунктів Уругвайських переговорів було запровадження про­цедури стримування зловживання антидемпінговим інструмен­тарієм як засобом протекціонізму та заборона імпорту. І хоча в цьому процесі вже досягнуто чималого успіху, багато країн усе ще висловлюють своє незадоволення щодо зловживання.