Банки, їх види, основні функції. Кредитно грошова політика держави.

В кожній країні існує національний банк, який є головним банком країни і виконує слідуючи функції:

1. Проведення єдиної грошової політики.

2. Досягнення стабільності грошової одиниці.

3. Досягнення стабільності цін.

4. Регулювання економіки тощо.

Центральний Банк встановлює національну грошову одиницю, підтримує її курс. Центральний Банк встановлює позичковий відсоток, дисконтний відсоток, проводить емісію грошей та цінних паперів ( державні казначейські забов'язання , акції, облігації, векселя та інше ). Центральний Банк контролює діяльність всі державних підприємств, комерційних банків шляхом банківського аудиту.

Основними видами банків є:

1. Комерційні.

2. Емісійні.

3. Сільськогосподарські.

4. Кооперативні.

5. Поточні (працюють з нерухомістю).

6. Інвестиційні.

7. Ощадні та ш.

Основними функціями центрального банку є проведення єдиної грошової політики, досягнення стабільності грошової одиниці та цін регулювання економіки тощо.

Залежно від форм власності розрізняють:

1. Державні.

2. Приватні.

3. Акціонерні.

4. Кооперативні.

5. Муніципальні.

6. Комунальні.

7. Змішані (поєднують різні форми капіталу).

8. Міжнародні та ш.

В Україні формуються дворівнева структура банківської системи представленої з одного боку національним банком України (НБУ) з іншого боку мережею комерційних банків і банківських інститутів, які є економічно незалежними і працюють на засадах конкуренції.

Банки - це особливі фінансові інститути, які акумулюють грошові кошти та інші нагромадження (золоті запаси, цінні папери та ін.), надають кредити, здійснюють грошові розрахунки, випуск в обіг грошей та цінних паперів, операцій з золотом тощо. Основні функції банків є:

1. Постійне кредитування галузей та підприємств (переважно через надання довгострокових інвестицій).

2. Посередництво у міжнародному обігу позичкового капіталу.

3. Надання міжнародних кредитів, здійснення фондових операцій з цінними паперами.

4. Довірчі операції.

5. Лізингові операції.

6. Факторингові операції (форма кредитування оборотного кредитування).

7. Страхові операції.

8. Консультативний бізнес.

Основними видами банківського кредиту є короткотермінові, середньо термінові та довготермінові.

Банківський кредит буває внутрішній та міжнародний, виробничий і споживчий, забезпечений і не забезпечений, застрахований і не застрахований та ін. Крім банків і банківських інститутів у фінансовій системі виділяють страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії та ін. До небанківських інститутів ринкової інфраструктури належать ощадні каси, ломбарди, кредитні кооперації, фінансові фонди, інвестиційні фонди тощо.

Важливим елементом ринкової економіки є ринок грошово-кредитних ресурсів. Ведуча роль останнього означає посилення ролі кредитних інститутів в управлінні народним господарством.

Кредит (лат. Сгеdit - позика, борг) - договір між економічними суб'єктами на предмет надання грошей або майна у користування на умовах повернення і виплати відсотку. Формою реалізації кредиту є позика. Звичайно під кредитом розуміють рух позичкового капіталу. Плата за отриману у позику певну суму грошей ціню позики і називається нормою відсотку. Джерелами кредиту є тимчасово вільні грошові кошти підприємств, установ, фізичних осіб.

Кредит виконує ряд важливих функцій. У ринковій економіці він необхідний перш за все як еластичний механізм переливу капіталу між окремими підприємствами, галузями, територіями. У цій якості кредит виконує перерозподільну функцію, яка активно використовується державою, у регулюванні виробничих та територіальних пропорцій. Завдяки кредиту відбувається більш швидкий процес концентрації капіталу, з метою здійснення інвестиційних вкладень і отримання прибутку. Кредит дозволяє ввести у обіг кредитні гроші і здійснювати кредитні операції, що дозволяє прискорити швидкість обігу грошей та скоротити витрати обігу. У залежності від способу кредитування , а також характеристик процесу кредитування у просторі і часі розрізняють слідуючи форми кредиту:

- за способом кредитування розрізняють натуральний і грошовий. Об'єктами натурального кредиту можуть бути сировина, ресурси, інвестиційні та споживчі товари. Об'єктами грошового кредиту стають грошовий капітал, грошові платіжні кошти, акції, векселі, облігації і інші боргові зобов'язання.

- За строками кредитування розрізняють такі види кредиту:

короткостроковий, при якому позика видається на строк до одного року.

Середньостроковий , строком від 2 до 5 років. Довгостроковий, від 6 до 10 років. Довгостроковий спеціальний, від 20 до 40. За характером надання:

1. Міждержавний (міжнародний) - це рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин. Він має товарну або грошову форму. Кредиторами і позичальниками можуть бути міжнародні організації.

2. Державний кредит виходить з надання державою населенню та підприємцям грошових позик. Джерелом коштів державного кредиту стають облігації державних позик.

3. Банківський кредит - це кредит, що надають кредитно фінансові установи різного типу господарчим суб'єктам у вигляді грошових позик. Об'єктом банківського кредитування стає грошовий капітал - це найбільш розвинена і поширена форма кредиту.

4. Комерційний кредит - це кредит, що надається одними господарчими суб'єктами іншим у формі продажу товарів з відстрочкою платежу. Об'єктом комерційного кредитування стає товарний капітал.

5. Споживацький кредит - це кредит, який надається приватним особам для різних цілей на певний термін під певний відсоток. Він може виступати або у формі продажу товарів з відстрочкою платежу через роздрібну торгівлю або надання банківської позики.

6. Іпотечний кредит - це кредит, що надається у формі іпотеки, тобто грошової позики, що видається спеціальними банками і установами приватним особам під заставу нерухомості.

Джерелом цього кредиту є облігації, які випускають іпотечні банки.

Суб'єктами кредитних відносин виступають держава, регіональні органи, підприємства, банки, фонди, страхові компаній, населення. Кредитна система - це сукупність кредитних відносин, форм і методів кредитування, які здійснюються кредитно-фінансовими інститутами у вигляді кредиту на умовах певних строків виплати і повернення.

В наш час практично в усіх країнах з розвиненою ринковою економікою банківська система має два рівні.

Перший рівень - це Центральний банк держави. Він є державною установою. Головною метою діяльності ЦБ є підтримання покупної здатності національної грошової одиниці через боротьбу з інфляцією, забезпечення стабільності кредитно— банківської системи, з витратами грошової емісії. Він виконує слідуючи функції:

1. Емісія національних грошових знаків, організація їх обігу і вилучення на території держави, регулювання величини пропозиції грошей.

2. Загальний нагляд за діяльністю кредитно-фінансових установ країни і виконання фінансового законодавства.

3. Надання кредитів комерційним банкам у якості кредитора в останній інстанції.

4. Випуск і погашення державних цінних паперів, керівництво рахунками уряду розрахункове касове обслуговування державних інститутів і установ.

5. Регулювання банківської ліквідності за допомогою традиційних методів впливу на активи банків.

6. Регламентація валютного обігу в країні і контроль за їх операціями економічних суб'єктів.

Другий рівень банківської системи - це поширена межа комерційних банків, що надають широкий вибір кредитно-фінансових послуг:

1. Кредитно-розрахункове обслуговування суб'єктів господарювання.

2. Прийом внесків на видачу кредитів. .

3. Посередництво у платежах.

4. Купівля-продаж цінних паперів, розміщення державних займів.

5. Управління за дорученням майном клієнтів.

6. Консультації з фінансово-кредитних питань

Як інвестори комерційні банки можуть вкладати гроші у облігації та інші цінні папери. Банк - це кредитно-грошовий інститут, який займається заохоченням і розміщенням грошових ресурсів. За допомогою пасивних операцій банки мобілізують ресурси, а за допомогою активних - їх розміщення.

Ресурси банку формуються за рахунок власних, заохочених та емітованих коштів. До власних коштів відносяться акціонерний та резервний капітал, а також нерозподілений прибуток. Банківський відсоток є своєрідною ціною кредиту. Його величина залежить від співвідношення попиту та пропозиції на грошовому ринку, а також від ступеню ринку, який несе кредитор, позичаючи певну грошову суму боржнику. Базовими для всієї системи відсоткових ставок є : обліковий відсоток ЦБ, ставка за казначейськими векселями, міжбанківські ставки по одноденним позикам.

Банківська діяльність приносить банкам прибуток. Він визначається, як різниця між сумою відсотків, які беруть з боржників і сумою, яка виплачується вкладникам. Крім банківського прибутку у доход банків включаються також прибуток від біржових операцій, інвестицій, комісійних винагород. Крім банківської системи у цю структуру включено небанківські кредитно-фінансові інститути. Вони представлені: Фондом сприяння зайнятості, Пенсійним фондом, Фондом державного страхування та ін.

У світовій практиці небанківські кредитно-фінансові інститути представлені: інвестиційними, фінансовими, страховими компаніями, Пенсійними фондами, ощадними касами, ломбардами і кредитною кооперацією. Ці установи формально не є банками, але здійснюють багато банківський операцій, зосереджуючи у себе величезні грошові ресурси і , тому оказують великий вплив на сферу грошового обігу. відсоток є своєрідною ціною кредиту. Його величина залежить від співвідношення попиту та пропозиції на грошовому ринку, а також від ступеню ринку, який несе кредитор, позичаючи певну грошову суму боржнику. Базовими для всієї системи відсоткових ставок є : обліковий відсоток ЦБ, ставка за казначейськими векселями, міжбанківські ставки по одноденним позикам.

Банківська діяльність приносить банкам прибуток. Він визначається, як різниця між сумою відсотків, які беруть з боржників і сумою, яка виплачується вкладникам. Крім банківського прибутку у доход банків включаються також прибуток від біржових операцій, інвестицій, комісійних винагород. Крім банківської системи у цю структуру включено небанківські кредитно-фінансові інститути. Вони представлені: Фондом сприяння зайнятості, Пенсійним фондом, Фондом державного страхування та ін.

У світовій практиці небанківські кредитно-фінансові інститути представлені: інвестиційними, фінансовими, страховими компаніями, Пенсійними фондами, ощадними касами, ломбардами і кредитною кооперацією. Ці установи формально не є банками, але здійснюють багато банківський операцій, зосереджуючи у себе величезні грошові ресурси і , тому оказують великий вплив на сферу грошового обігу.