Циклічні коливання і кризи у економіці.

Починаючи з середини ХIХ ст. коли відбувався процес кооперації виробництва і почали з'являтися дуже великі підприємства та перші монополії і таким чином на зміну вільній конкуренції прийшла недосконала або монополістична. Стало дуже важко автоматично з'ясовувати обсяги попиту та пропозиції по різним видам товарів. І з того часу почали з'являтися такі процеси як економічні кризи. З того часу це явище стало буденним і набуло назви економічної кризи.

Економічні кризи бувають: короткострокові (кожні два роки) і кризи; середньострокові (10-15 років); довгострокові (20-25 або 50-55 років) — світові кризи. Економічна криза є кульмінаційним моментом у економічному циклі - це основна його фаза.

Економічний цикл - це рух виробництва від початку попереднього до початку наступного спаду або кризи. Економічні цикли охоплюють не лише сферу безпосереднього виробництва, а і сферу обміну, розподілу і споживання, тому їх ще називають циклами відтворення. Матеріальною основою циклічності виробництва є масове фізичне оновлення основного капіталу і насамперед засобів виробництва.

З кінця 40-х років з часу розгортання НТР додатковою матеріальною основою циклічності стає масове оновлення товару тривалого користування. Економічний цикл складається з чотирьох основних фаз: це сама криза, депресія, пожвавлення та піднесення.

Головне завдання держави полягає в тому, що під час кризи сприяли швидкому вирівнюванню суперечності, переходу до пожвавлення і піднесення і не допустити того, щоб нагромадження відхилень і диспропорцій набуло загрозливого характеру. Об'єктами такого регулювання є насамперед обсяг плато спроможного попиту та сукупних інвестицій, а його і основними інструментами грошово-кредитна політика та бюджетне регулювання.

Під час кризи відбувається різке зниження обсягів виробництва і водночас значно зростає рівень безробіття, порушуються основні пропорції економічного життя (між виробництвом і споживанням, між попитом та пропозицією, між галузями матеріального виробництва та не матеріального виробництва, між країнами та між окремими частинами однієї країни або окремими). Під час фази депресія обсяги виробництва на після кризовому рівні і виявляється ще різкіше, виділяється усі диспропорції суспільства. На фазі пожвавлення відбуваються зміни тобто оновлення засобів праці з'являються нові підприємства та робочі місця, поступово підвищується рівень виробництва. Під час фази піднесення відбувається значне зростання кількості нових підприємств, максимальна досяжна зайнятість та розвиток підприємств не матеріальних галузей. Ця фаза, з одного боку, дає можливості суспільству відчути усі досягнення науково-технічної революції, а з іншого боку стає передвісницею нової кризи.