Форми і методи державного регулювання економіки.

Сукупний попит розглядається, як попит усіх членів суспільства на всі блага, що задовольняються на окремих видах ринку(місцевому, регіональному, міжнародному , внутрішньому), попит більшості населення на окремих типах ринку(товарному, грошовому, ринку цінних паперів).

Три основні методи регулювання:

• Знизити податок на прибуток;

• Збільшити витрати державного бюджету і насамперед державні закупки товарів та послуг;

• Зменшити відсоткову ставку за кредити, збільшити грошову масу; крім цих заходів слід проводити активну амортизаційну політику, збільшити обсяг капіталовкладень у державному секторі тощо.

Сукупний попит і сукупна пропозиція залежать від: рівня доходів населення, рівня та темпів зростання цін, обсягу заощаджень і нагромадження, податкової діяльності держави, закупівлі нею певної частини товару, обсягу експорту та імпорту.

З погляду матеріально-речового змісту сукупний попит складається з споживчого та інвестиційного. З погляду вартісного змісту, сукупний попит може не збігатися з розмірами доходів населення: він може бути і більшим, залежно від того, яка частина доходу вилучається з обігу та перетворюється на заощадження або навпаки.

Споживання залежить від доходу та податку , стабільності грошової одиниці, розміру нагромадження. Заощадження—це відкладений попит. Збільшення заощаджень зменшує і споживання, нагромадження, і навики. Нагромадження залежить від стану економіки, стабільності грошового обсягу, розміру податків ,сировини, обладнання, робочої сили.

Сукупна пропозиція—друга сторона ринкової структури: вона визначається об"ємом випущеної продукції, рівнем витрат виробництва та рівнем цін, станом продуктивної праці, розвитком НТП спрямованістю державного внутрішньополітичного курсу. Попит та пропозиція не завжди врівноважують одне одного .Взаємодія та взаємозв'язок між попитом та пропозицією здійснюється через систему цін. На певному етапі вони перетинаються і виникає нова ціна - ціна рівноваги.

Основні моделі державного регулювання економіки:

• Класична школа. Рівновага між попитом і пропозицією досягається через механізм вільної конкуренції та вільного ціноутворення.

• Марксизм, ринковий механізм функціонування. економіки приводить до значної диференціації суспільства на багатих та бідних.

• Неокласична модель. Акцентують на рівновазі окремих господарюючих суб"єктів, а основу обмінюваності товарів вбачають у суб"єктивних оцінках їх корисності.

• Кейнсіанська модель. Розширення функцій уряду—це єдиний засіб досягнення економічної рівноваги.

• Монетаризм . причиною економічної не рівноваги вважали порушення законів грошового обігу, втручання держави у економіку держави. Досягнення рівноваги можливе через обмеження грошової маси в обігу, скорочення виробничого та споживчого попиту.

• Неокейнсіанська модель. Поєднується ідея регулювання "ефективного попиту" і підтримання високого рівня зайнятості з різними методами боротьби з інфляцією.

Структура механізму та її основні елементи державного регулювання :

1. Ринкове регулювання, що здійснюється за допомогою механізму конкуренції, динаміки ринкових цін, стихійного вирівнювання попиту і пропозиції.

2. Корпоративна планомірність.

3. Державне регулювання здійснюється через державне замовлення, закупівлю значної частини продукції, що означає гарантований попит на неї.

Між складовими елементами регулювання економіки має місце взаємодія, взаємопроникнення.

Найважливішими напрямками державного

регулювання

економіки є встановлення рівноваги національного ринку. Це такі напрямки:

• Анти циклічне регулювання, що має короткочасний характер і спрямоване на послаблення циклічних коливань, зниження і рівня інфляції;

• Програмування (планомірність), що має тривалий характер, прагне цілеспрямовано впливати на обсяг і напрямки капіталовкладень, зміну структури господарства, тобто має стратегічні цілі.

Для досягнення як короткочасних, так і тривалих цілей використовують:

• Пряме (адміністративне) регулювання: що здійснюється за допомогою прийняття законодавчих актів і дій виконавчої влади;

• Непряме регулювання, що базується на використанні і різних економічних, фінансових важелів (зміна ставки поденників, норми надання податкових пільг та ін.). економічна модель держави у цьому разі полягає в тому, що вона забезпечує регулювання суспільного капіталу в цілому.

Анти циклічне регулювання передбачає використання таких методів, як бюджетна та кредитно-грошова політика.

Методи планомірності — це складання загальнонаціональних планів, програм, пропозицій, промислова політика. Важливі методи державно-корпоративного регулювання економіки:

• Проведення реформ в оподаткованій корпорації, державних підприємств і підприємств немонополізованого сектору економіки;

• Державне стимулювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок або науково-технічна політика;

• Активна амортизаційна політика;

• Кредитно-грошова політика;

• Здійснення структурної або промислової політики.

Основним інструментом впливу держави на структурну перебудову економіки є організація, фінансування та стимулювання науково-технічних досліджень, створення інженерно-дослідних центрів.