Антиінфляційна політика в сучасних умовах

Антиінфляційна політика – сукупність заходів держави, спрямованих на

встановлення відповідності між темпами зростання грошової маси і темпами зростання благ.

Антиінфляційні заходи можуть застосовуватися тільки до відкритої інфляції. Приховану інфляцію необхідно спочатку перетворити на відкриту і лише потім розробляти заходи боротьби з нею.

Основним завданням макроекономічного регулювання є підтримка повної

зайнятості при стабільності рівня цін.

Антиінфляційна політика має два види: адаптивна політика (політика градуювання); активна політика (шокова терапія).

Адаптивна – за якої відбувається процес пристосування до умов інфляції, пом’якшення її негативних наслідків, поступового зниження темпів зростання грошової маси.

Адаптивна антиінфляційна політика дає позитивні результати за умови, що темпи приросту грошової маси та рівня цін не перевищує 20-30% на рік. При цьому вживаються заходи щодо стабілізації інфляційних очікувань, поступового обмеження грошової пропозиції, індексації грошових доходів населення, застосування політики «цін і доходів» та інше.

Активна – базується на різкому скороченні темпів зростання грошової маси. Вона особливо прийнятна в умовах гіперінфляції. При цьому вживаються такі заходи, як контроль за грошовою масою, заборона емісійного фінансування державного бюджету, проведення грошової реформи конфіскаційного типу, структурна перебудова, регулювання валютного курсу, приватизація, підвищення ступеня товарності економіки та інше.

ВИСНОВКИ

1. Інфляція - це двоєдиний процес загального підвищення цін і знецінення

грошей. Існує два типи інфляції: інфляція попиту та інфляція пропозиції (витрат).

2. У залежності від середньорічного темпу приросту цін розрізняють: помірну

інфляцію (характеризується повільним зростанням цін – до 10% на рік); галопуючу інфляцію ( зростання цін від 10 % до 200% на рік); гіперінфляцію (зростання цін до 1000 % на рік і більше).

3. Антиінфляційна політика - сукупність заходів держави, спрямованих на

встановлення відповідності між темпами зростання грошової маси і темпами зростання благ. Вона має два види: адаптивна політика (політика градуювання); активна політика (шокова терапія).