Лекція 4. Характеристика зернових кормів, відходів виробництв та кормів тваринного походження. Комбікорми та кормові добавки
До зернових кормів відносять насіння злакових, бобових та інших, культур, зібраних у фазі повної стиглості, яке зберігають при вологості нижче 15 % і призначене для годівлі тварин (зернофураж).
Зернові корми є основними концентрованими кормами, охоче поїдаються тваринами, мають високу перетравність (76–90 %), що відіграє суттєву роль у балансуванні раціонів тварин за вмістом енергії, протеїну та інших поживних речовин. Зернові корми і продукти їх переробки становлять основу раціонів свиней і птиці та є необхідними компонентами раціонів жуйних, коней, кролів тощо. Вони вважаються основною сировиною для виготовлення комбікормів та різноманітних балансуючих добавок.
За хімічним складом зернові корми розподіляють на:багаті вуглеводами – зерно злакових (пшениця, ячмінь, овес, жито, кукурудза, просо, сорго та інші ); багаті протеїном – зерно бобових (горох, боби кормові, люпин, соя, чина) і багаті жиром – насіння олійних культур (соняшник, льон, ріпак, суріпиця, рижій).
Зерно злакових культур – це переважно енергетичний корм. У ньому міститься 84–88% сухої речовини, 10–14 – протеїну, 2-3 – жиру (овес і кукурудза 4–6%), 60–70 – безазотистих екстрактивних речовин, представлених переважно крохмалем, і 2–4% золи. Рівень клітковини у голозерних коливається в межах 2–3%, а у плівчастих (ячмінь, просо, овес) – 5–9%. Поживність 1 кг зерна злаків становить 1–1,3 к. од. із вмістом 67–106 г перетравного протеїну. Протеїни злакових мають невисоку біологічну цінність, тому що бідні на лізин, метіонін, триптофан та інші незамінні амінокислоти.
Зернобобові культури служать основним джерелом протеїну у раціонах тварин. Зерно цих культур є протеїновим кормом, оскільки воно в 1,5-3 рази багатше протеїном, ніж злакове. Містить мало (1-2%) жиру за винятком сої, 30–35% БЕР, 4–7% клітковини та значну кількість золи, яка багата кальцієм і фосфором. Енергетична поживність 1 кг зерна бобових культур становить 1,10–1,45 к.од. за вмісту 195–290 г перетравного протеїну. Зерно бобових порівняно із злаками має більше вітамінів групи В та мікроелементів.
Для протеїну бобових, який майже повністю складається з білку, характерна висока біологічна цінність, яка зумовлюється вмістом значної кількості незамінних амінокислот.
При згодовуванні великої кількості зерна бобових у тварин посилюється газоутворення в травному каналі, спостерігаються запори. Це пояснюється наявністю в зерні специфічних речовин, інгібуючих перетравлення білків.
Водночас у його складі наявні антипоживні речовини: інгібітори травних ферментів, таніни, глюкозиди, алкалоїди тощо, що істотно знижує споживання, перетравлювання і використання поживних речовин цих кормів.
Тому зерно майже всіх бобових культур потребує відповідної обробки перед згодовуванням, що істотно підвищує ефективність використання його тваринами.
Зернові корми згодовуються переважно у підготовленому вигляді. Проте, коням і птиці можна згодовувати ціле зерно. Згодовування цілого, особливо дрібного зерна жуйним або свиням, призводить до значного зниження перетравності поживних речовин, часто воно виділяється з калом у незмінному вигляді.
Основним способом підготовки зерна до згодовування є його подрібнення на дерть. Для коней зерно доцільно подрібнювати до стану крупного помелу (величина часток 2–3 мм), для корів – середнього помелу (1,5–2 мм), для телят та свиней – до часток 0,5–1 мм. Зернові корми, що містять багато жиру (кукурудза, овес) у подрібненому стані швидко гіркнуть, тому запасатись такою дертю більше як на 10 днів не слід.
Поширеним також є спосіб плющення, як сухого, так і попередньо провареного зерна (руйнування його натурального виду), або флакування – приготування пластівців. При цьому настає часткове желатинування крохмалю.
Екструзія зерна– це його обробка при температурі 135–160 °С і тиску 30 атм. на спеціальних установках – екструдерах. При такій обробці крохмаль зерна плавиться і дексринується, від чого стає легко розчинним і руйнуються антипоживні речовини. Екструдування сої через високий вміст жиру не дає належного ефекту.
Термічна обробка (піджарювання) зерна приводить до його знезаражування, частина крохмалю при цьому перетворюється в цукор, що підвищує смакові якості і дієтичні властивості кормів. Піджарюють ячмінь, кукурудзу, пшеницю, горох, окремо або в суміші і використовують для підгодівлі поросят-сисунів з 5-ти денного віку. Термічна обробка бобових зернових забезпечує інактивацію антипоживних речовин.
Варити чи запарювати зернові корми недоцільно через невисоку ефективність і значні енергетичні втрати. Проте, ці способи слід застосовувати при використанні для годівлі недоброякісного зерна (пошкодженого плісенню, враженого грибками, комірними шкідниками), це знешкоджує його і поліпшує кормові якості.
Осолоджування – це гідроліз крохмалю до цукру (мальтози) під впливом ферментів солоду, оптимальна дія яких проявляється при температурі 55–65 °С. Найбільш доцільно осолоджувати зерно злакових.
Дріжджування– використання дріжджовими клітинами поживних речовин зерна для синтезу повноцінного білка. При цьому в кормі підвищується вміст біологічно-активних речовин.
Пророщення зерна сприяє накопиченню вітамінів Е, групи В (крім В12) та каротину. Для пророщення придатне доброякісне зерно пшениці, ячменю, гороху або їх суміші. Таке зерно найчастіше використовують для поросних і підсисних свиноматок, поросят-сисунів і птиці, як вітамінний корм.
Мікронізація зерна передбачає дію на нього інфрачервоних променів. Проникаючи у зерно, вони створюють інтенсивну вібрацію молекул. За цього виникає тертя, у процесі якого виробляється внутрішнє тепло і за рахунок випаровування води підвищується тиск. За час проходження зерна під інфрачервоним промінням, яке вимірюється десятками секунд, зерно стає м¢яким, набрякає і розтріскується. Крохмаль за цього декстринується і вмістиме зерна стає доступнішим для засвоєння тваринами.
Мікронізація найбільш ефективна для зерна бобових культур, особливо сої, оскільки вона містить багато жиру, що спричинює труднощі за його екструдування. Інфрачервоне опромінювання сої повністю ін активує антипоживні речовини, що в ній знаходяться та знижує кількість мікроорганізмів у ній в 5–6 разів.
Насіння олійних культур недоцільно згодовувати тваринам у чистому вигляді, а тільки після видалення з них олії, у вигляді відходів – макухи або шроту.
У процесі переробки рослинної сировини одержують побічні продукти, які використовують як корми. До цієї групи відносять велику групу кормів, які певною мірою схожі із сировиною і одночасно значно відрізняються від неї за хімічним складом і поживністю. Серед них найбільш поширені залишки борошномельної та круп’яної (висівки, мучки, борошняний пил), олійної (макуха, шрот), цукрової (жом, меляса), бродильної (барда, пивна дробина, дріжджі), крохмальної (м’язга) промисловості.
Залишки борошномельної та круп’яної промисловості.При переробці зерна на борошно і крупу у вигляді решток отримують висівки і мучки, які використовують у годівлі тварин.
Висівки–це залишки від переробки зерна на борошно, до складу яких входять зернові оболонки, зародки зерна та частина борошна. У годівлі тварин найчастіше використовують пшеничні та житні висівки. Суха речовина висівок становить більше 85 %. Вміст сирого протеїну у них складає 13–15 %, жиру – 1–3 %, клітковини – 6–9 %, БЕР – 55–65 %, золи – 3–5 %. В 1 кг висівок міститься 0,8–0,9 к. од. (8,7–9,3 МДж обмінної енергії) та близько 100 г перетравного протеїну.
Мучки– це відходи від переробки зерна на крупи. До їх складу входять зернові оболонки, частинки зародків зерна та борошноподібні залишки.
Загальна поживність цих кормів є високою (0,9–1,2 к. од. або 8,6–11,4 МДж обмінної енергії), протеїнова поживність пшеничної та горохової мучок висока (160–200 г перетравного протеїну у 1 кг), а мучок з інших культур – значно нижча (70–100 г у 1 кг ).
Залишки олійного виробництва.До цієї групи концентрованих кормів відносять макуху, шрот та фосфатидний концентрат, які одержують при виробництві олії. Макуху одержують при виробництві харчової олії шляхом пресування прогрітого, очищеного зерна олійних культур, шрот – при екстрагуванні (вимиванні) олії з розмеленого зерна за допомогою органічних розчинників (бензину, ефіру, гексану та інших). Вміст сухої речовини у макусі та шроті становить 87–90 %. Макуха містить 28–38 % сирого протеїну, а шрот – 32–40 %. Кількість сирого жиру у макусі знаходиться у межах 5–10 %, а в шроті – 1–3 %. Макуха та шрот містять від 8 до 15 % сирої клітковини, 25–35 % БЕР, 6–7 % золи. Реакція золи цих кормів є кислою.
Загальна та протеїнова поживність макухи і шроту є високими. У 1 кг цих кормів міститься 1–1,3 к. од. або 10,4–12,2 МДж обмінної енергії, 230–360 г перетравного протеїну. Макуха та шрот містять високі рівні фосфору, калію, магнію. У цих кормах відсутні каротин, низькі рівні вітамінів D і Е, але значний вміст вітамінів групи В (за винятком В12).
При використанні макухи та шроту льону, хрестоцвітих (ріпаку, суріпиці) та сої у годівлі тварин необхідно проявляти обережність, так як вони можуть містити шкідливі та отруйні речовини.
Фосфатидний концентрат– побічний продукт, який одержують при переробці зерна олійних культур. В його склад входять лецитини, цефаліни, а найціннішою складовою частиною його є холін (вітамін В4), який приймає участь у синтезі жирів і амінокислот в організмі тварин. Фосфатидний концентрат містить 40% жиру і 57% фосфоліпідів, концентрація фосфору в яких становить більше 2%.
Залишки цукрового виробництва. До них відносять жом (свіжий, кислий, сухий) та мелясу (патоку).
Жом – це залишок у вигляді різаних цукрових буряків після вилучення з них цукру. Жом у свіжому і кислому вигляді відносять до об’ємистих водянистих кормів, а в сухому – до концентрованих.
Свіжий та кислий жом містить біля 9–11 % сухої речовини, 1,0–1,3 % сирого протеїну, 0,1–0,3 % – жиру, 3,0–3,5 % клітковини, 5–6 % – БЕР, 0,6–0,8 % – золи. Поживність 1 кг свіжого та кислого жому складає 0,08–0,12 к. од., або 0,8–1,1 МДж обмінної енергії, 6–7 г перетравного протеїну. Жом містить значну кількість кальцію та мало фосфору. У ньому відсутні каротин та жиророзчинні вітаміни. Реакція золи жому лужна.
Сухий жом містить не менше 87 % сухої речовини, 7–8 % сирого протеїну, 0,5–0,8 – жиру, біля 19 % клітковини, 50–55 % БЕР, 4–4,5 % – золи. Поживність 1 кг сухого жому становить 0,6–0,9 к. од. або 8,1–9,0 МДж обмінної енергії, 35–40 г перетравного протеїну.
Меляса(патока) –залишок згущеного цукрового сиропу, після видалення кристалізованого цукру. Вона являє собою густу тягучу, солодку рідину темно-бурого кольору, що має специфічний запах. За концентрацією енергії її відносять до концентрованого, вуглеводистого корму.
Меляса містить до 80 % сухої речовини, 8–10 % сирого протеїну, 60–65 % – БЕР, біля 7 % – золи. В ній відсутні жир і клітковина. Загальна поживність 1 кг меляси є високою і становить 0,75–0,85 к. од. або 7,3– 8,4 МДж обмінної енергії. У ній значний вміст калію, кальцію, натрію, магнію та мало фосфору, відсутні каротин та жиророзчинні вітаміни.
Залишки крохмального виробництва. Відходом цього виробництва є м’язга, яка складається з розтертих частинок сировини після видалення крохмалю з неї за допомогою води. У залежності від сировини з якої виготовляють крохмаль розрізняють м'язгу: картопляну, кукурудзяну, пшеничну та інші. У свіжому вигляді її відносять до об'ємистих водянистих кормів, у висушеному – до концентрованих. Натуральна м'язга містить велику кількість води – 85–90 %, сирого протеїну – 0,5–2 %, сирого жиру – 0,1–0,9 %, сирої клітковини – 0,7–1,5 %, БЕР – 8–12 %, золи – 0,2–0,5 %. Найбільш поширеною є картопляна м'язга. У 1 кг такого корму міститься біля 0,1 к. од., до 2 г перетравного протеїну.
Суха м'язга містить 10–15 % води, 5–12 % сирого протеїну, 1–5 % жиру, 6–9 % – клітковини, 65–70 % БЕР, 2–4 % золи. Поживна цінність сухої м'язги є високою. У 1 кг міститься 0,95–1,2 к. од. або 9,8–11,4 МДж обмінної енергії від 40 (картопляна) до 100 г (зернова) перетравного протеїну.
Глютен (глютенове борошно або клейковина)–залишки у вигляді клейковини і незначної кількості крохмалю після переробки зерна кукурудзи, пшениці, рису на цукор або крохмаль. Натуральний глютен у годівлі тварин не використовують, а тільки у висушеному вигляді. Хімічний склад сухого глютену такий: сухої речовини – 90–92 %, сирого протеїну – 50–55 %, жиру – 8–10 %, клітковини 8–10 %, БЕР – 20–25 %, золи – 2–5 %. У 1 кг сухого глютену міститься 1,25–1,3 к. од, або 12,7 МДж обмінної енергії, 450 г перетравного протеїну, 1,4 г кальцію і 7,0 г фосфору. Протеїн глютену вміщує практично всі незамінні амінокислоти.
До залишків бродильного виробництвавідносять побічні продукти, які одержують при виробництві спирту та пива. До них відносять барду, пивну дробину, солодові ростки, дріжджі.
Барда – це залишок від виробництва харчового спирту із сировини багатої крохмалем або цукром. В залежності від сировини, з якої виготовляють спирт, розрізняють барду картопляну, зернову (пшеничну, житню, ячмінну, кукурудзяну), мелясову. Зернову барду часто називають хлібною. У свіжому стані її відносять до об'ємистих водянистих кормів, у висушеному – до концентрованих.
Свіжа барда містить велику кількість води – 88–95%, сирого протеїну – 0,7–1,5 %, сирого жиру – 0,6–0,9 % сирої клітковини – 0,5–1 %, БЕР – 2–6 %, сирої золи – 0,2–0,5 %. В 1 кг барди міститься від 0,04 к. од. або 0,4 МДж обмінної енергії (картопляна свіжа) до 0,12 к. од. або 1,2 МДж обмінної енергії (злакових зернових), 8–20 г перетравного протеїну.
Барда містить значну кількість фосфору та вітамінів групи В (крім В12), мало кальцію, відсутні каротин і жиророзчинні вітаміни. Реакція золи – кисла.
Солодові паростки отримують шляхом виділення їх із пророщеного і висушеного зерна ячменю при виробництві пива. Солодові ростки відносять до концентрованого корму. Суха речовина цього корму становить близько 90 %, кількість сирого протеїну досягає 24 %, а БЕР –45 %. Вміст сирого жиру становить 1–2 %, клітковини – 13–17%, золи – 3–4 %. У 1 кг солодових паростків міститься 0,7–0,8 к. од., або 7,5–9,1 МДж обмінної енергії, 170–190 г перетравного протеїну.
Пивна дробина– залишок солоду, після видалення пивного сусла. Вона являє собою густу рідину світло-коричневого кольору, що має специфічний запах. У свіжому вигляді її відносять до об'ємистих водянистих кормів, а у висушеному – до концентрованих. У свіжій пивній дробині суха речовина становить 20–25 %, сирий протеїн – 4–5 %, сирий жир 1,0–1,5 %, сира клітковина 3,5–4 %, БЕР – 10–12 %, сира зола – 1–2 %. У 1 кг пивної дробини міститься біля 0,2 к. од. або 2,18 МДж обмінної енергії, 30–40 г перетравного протеїну.
Пивні дріжджі– залишок після ферментації сусла і видалення пива. У натуральному вигляді вони являють собою рідину від світло до темно-коричневого кольору, що має специфічний запах. У свіжому вигляді їх відносять до об'ємистого водянистого корму, а у висушеному – до концентрованого. У натуральному вигляді пивні дріжджі неохоче поїдаються тваринами і дуже швидко псуються, тому їх висушують.
Суха речовина висушених пивних дріжджів становить – 87–90 %, сирий протеїн – 45–50 %, сирий жир – 3–4 %, сира клітковина – 0,5–1 %, БЕР біля 34 %, зола 6–8 %. У 1 кг цього корму міститься 1,05–1,10 к. од., або 10,9 МДж обмінної енергії, 425–450 г перетравного протеїну. Вони містять багато фосфору і вітамінів групи В (крім В12). Під впливом ультрафіолетового опромінення ергостерин сухих пивних дріжджів перетворюється у вітамін D2.
Кормові дріжджі– відходи від виробництва на спиртових заводах, які одержують шляхом сепарування біомаси дріжджів, що утворюються у процесі спиртового бродіння, або спеціально вирощених на малоцінних відходах, що містять клітковину (солома, стебла соняшників, стрижні кукурудзи, відходи деревини та інші). Щоб клітковина була доступною для дріжджів її попередньо гідролізують кислотами, тому такі дріжджі називають гідролізними.А кормові дріжджі, які одержують з відходів нафти при допомозі дріжджових рас грибків дістали назву білково-вітамінного концентрату (БВК), або кормового мікробного білка (паприн). У свіжому вигляді їх відносять до об'ємистих водянистих кормів, а у висушеному – до концентрованих. Так, у натуральному вигляді кормові дріжджі містять 10–13 % сухої речовини, 2,5–3,0 % – сирого протеїну, 0,7–0,9 % – клітковини, (паприн клітковини не містить зовсім), 0,4–0,8 % жиру, 4,5–6 % – БЕР, 1,8–2,2 % – золи. У 1 кг свіжих дріжджів міститься 0,08–0,12 к. од., або 0,6–1,17 МДж обмінної енергії, 20–30 г перетравного протеїну. Слід зазначити, що рідкі дріжджі швидко псуються, тому доцільніше їх висушувати, що забезпечує тривале їх зберігання та раціональне використання.
Хімічний склад сухих кормових дріжджів: сухої речовини – 87–90 % сирого протеїну – 45–50 %, сирого жиру – 1,5–2 %, сирої клітковини 1,5–5 % (паприн – відсутній), БЕР – 30–35 %, золи – 7–6 %. У 1 кг цих кормів міститься 1,1–1,2 к. од, або 10,8–12,8 МДж обмінної енергії, 350–420 г перетравного протеїну. За вмістом амінокислот білок кормових дріжджів подібний до білків тваринного походження, за кількістю вітамінів D та групи В (крім В12) вони переважають майже всі корми.
До кормів тваринного походження належать молоко і продукти його переробки (незбиране і збиране молоко, сколотини, сироватка), відходи м’ясопереробної промисловості (м'ясне, м'ясокісткове, кров'яне і кісткове борошно), рибопереробних підприємств (рибне борошно) та птахівництва (пір’яне борошно, яєчна шкаралупа). Переважаючою речовиною майже всіх кормів тваринного походження є сирий протеїн, тому їх називають також тваринними білковими кормами. Протеїн кормів тваринного походження за невеликим винятком характеризується високою біологічною цінністю. Особливістю хімічного складу цих кормів є також відсутність вуглеводів, за винятком лактози у молоці та молочних комах. В переважаючій кількості тваринні корми багаті на кальцій і засвоюваний фосфор. Крім того, корми тваринного походження містять вітамін В12.
Комбіновані корми (комбікорми)– це переважно однорідні суміші подрібнених кормових засобів, які виготовляються за науково обґрунтованими рецептами і призначені для годівлі тварин певного виду і групи. Виготовляють їх в основному з декількох видів подрібненого зерна злакових і бобових культур із добавкою багатих протеїном макух або шротів, кормів тваринного походження, трав'яного борошна і спеціальних добавок (преміксів), що складаються з мінеральних і вітамінних препаратів та інших біологічно активних речовин.
Рецептуру комбікормів розробляють наукові установи на основі сучасних знань про живлення окремих видів і вікових груп тварин та потреби їх у поживних речовинах.
Кожному рецепту комбікорму присвоюється певні літерні позначення та номер залежно від виду тварин.
Встановлено такий порядок нумерації комбікормів для тварин:
кури – 1–9;
індики – 10–19;
качки – 20–29;
гуси – 30–39;
цесарки, голуби та перепели – 40–49;
свині – 50–59;
велика рогата худоба – 60–69;
коні – 70–79;
вівці – 80–89;
кролі та нутрії – 90–99;
хутрові звірі – 100–109;
ставова риба – 110–119;
лабораторні тварини – 120–129;
собаки - 130-139;
дичина - 140-149
У межах окремого виду тварин кожному рецепту присвоюється порядковий номер.
Вид комбікорму вказується літерами:
ПК - повнораціонний комбікорм;
К, КК - комбікорм-концентрат;
СК - комбікорм свинокомплексів;
КР - комбікорм для телят тваринницьких комплексів;
П - премікс;
КС - премікс для свиней;
ПФ, ПМ - премікс для риб
Номер рецепта комбікорму після перших букв (ПК, КК, СК чи П) складається з двох чисел, з яких перше означає вид і групу виробничого призначення, а друге – порядковий номер рецепту для даної групи тварин:
ПК-6-6 – повнораціонний комбікорм для курчат-бройлерів старше 5 тижнів, рецепт №6.
Кормовою добавкою є кормовий засіб, який застосовується для поліпшення поживної цінності основного корму. До них відносять концентровані джерела мінеральних (крейда, фосфати, сіль кухонна, солі мікроелементів та інші), біологічно-активних (вітамінні, ферментні, гормональні препарати та кормові антибіотики), білкових (кормові дріжджі) та синтетичних небілкових азотистих речовин (сечовина, біурет, амонійні солі, амінокислоти). До групи кормових добавок відносять також пребіотики, прибіотики, сорбенти мікотоксинів, органічні джерела мінеральних елементів та інші продукти.
Перелік кормових добавок нараховує десятки тисяч різноманітних кормових засобів, який постійно поповнюється.
Протеїнові добавки - кормові засоби, які містять понад 20% протеїну або його еквіваленту. Одержують їх з тваринних, рослинних, мікробних джерел або шляхом промислового синтезу. Виробництво синтетичних амінокислот стосується, передусім, виробництва кристалічних його форм: L-лізину та DL-метіоніну, хоча налагоджено виробництво L-треоніну, L-триптофану та інших амінокислот. Застосування L-ізомерів амінокислот пов’язано з тим, що у цій формі знаходиться переважна більшість аміноксилот в рослинних та тваринних протеїнах. Інші форми (D-ізомери) мають менший рівень засвоєння в організмі або не засвоюються в організмі досліджуваних тварин зовсім. Для жуйних за нестачі протеїну в кормах раціону частина його може бути поповнена небілковими синтетичними речовинами за умови забезпечення тварин достатньою кількістю енергії, мінеральних речовин і деяких вітамінів. У раціонах жуйних застосовують сечовину (карбамін), бікарбонат амонію, сірчанокислий амоній, аміачну воду, моно- і диамонійфосфат та ін. Ліпрот (кормовий концентрат лізину). Це натуральний продукт, який одержують із меляси, кукурудзяного екстракту, кормових дріжджів шляхом мікробіологічного синтезу. У результаті життєдіяльності спеціальних штамів бактерій у розчині вищеназваних компонентів утворюється велика кількість лізину, а також значна кількість інших амінокислот та вітамінів.
Дефіцит енергії є однією з найважливіших проблем у годівлі високопродуктивних тварин, зокрема корів. Пропіленгліколь - енергетична добавка, призначена для великої рогатої худоби для підвищення надою, вмісту жиру в молоці, має антисептичні властивості. У годівлі високопродуктивних молочних корів застосовують стійкі в рубці сухі форми жирів.
Більшість кормів не забезпечують повною мірою потреби тварин у мінеральних елементах, що потребує застосування мінеральних добавок. За джерелами походження мінеральні добавки поділяються на три категорії:
природні джерела мінеральних речовин;
синтетичні мінеральні сполуки;
побічні продукти м’ясокомбінатів (кісткове борошно).
У годівлі тварин широко застосовують кухонну сіль для поповнення нестачі натрію і хлору. Нестачу кальцію в раціонах поповнюють крейдою (37% кальцію), вапняками (33%), подрібненими черпашками (36-38%). Дефіцит фосфору компенсують за рахунок солей фосфорної кислоти - моно-, динатрійфосфату (23-20% фосфору), моно-, диамонійфосфату (відповідно 25 і 23% фосфору). У значній частині мінеральних добавок міститься кальцій та фосфор. Це трикальційфосфат (32% кальцію і 14,5% фосфору), знефторений фосфат (36% кальцію та 16% фосфору), фосфорнокислий кальцій однозаміщений (відповідно 16 та 26%). Джерелом сірки в раціонах тварин може бути глауберова сіль (28 % натрію та 20 % сірки) або елементарна сірка (99,5 % сірки).
Джерелом поповнення мікроелементів у годівлі тварин традиційно залишаються солі сірчаної та соляної кислот. Проте останнім часом з’явилися нові біодоступні форми мікроелементів, застосування яких дозволяє зменшити дози введення їх до складу раціонів та підвищити ефективність використання мікроелементу у обміні речовин.
До природних джерел мінеральних добавок відносяться алюмосилікати (цеоліти, бентоніти, сапоніти, глауконіти, вермикуліти, алуніти, трепел (опока) та інші мінерали), сапропель (озерний мул), травертини, яєчна шкаралупа та інші.
Спеціалісти із годівлі тварин застосовують вітамінні добавки, які є хімічно чистими джерелами та водяться у невеликих кількостях.
Препарати вітаміну А - Мікровіт А кормовий, Кормовий препарат мікробіологічного каротину (КПМК), Ретинол ацетат.
Препарати вітаміну D - Гранувіт D3, Ергокальциферол, Опромінені дріжджі, Холекальциферол, Відеїн.
Препарати вітаміну Е - α-токоферол-ацетат, Гранувіт Е, Капсувіт Е-25, Кормовіт Е-25
Препарати вітаміну К - Вікасол, менахінон.
Препарати вітамінів групи В - Тіамінбромид, тіамін хлорид, Рибофлавін кормовий, Гранувіт В2 кормовий, Пантотенат кальцію, Нікотинамід, Піридоксину гідрохлорид, Кормовий концентрат метанового бродіння (КМБ-12).
Препарати вітаміну С - Аскорбінова кислота.
Відомими полівітамінними препаратами є аевіт (в 1 мл масляного розчину міститься 10 тис МО вітаміну А та 100 мг вітаміну Е); тривітамін (в 1 мл масляного розчину 10 тис МО вітаміну А, 200 тис МО D3 та 10 мг вітаміну Е); аснітин (в 1 таблетці міститься 50 мг аскорбінової кислоти, 10 мг нікотинової кислоти, 1 мг тіаміну та 500 мг глюкози); тетравіт (в 1 таблетці міститься 3 мг тіаміну, 3 мг рибофлавіну, 20 мг нікотинової кислоти та 150 мг аскорбінової кислоти); ундевіт (в 1 таблетці 3,3 тис МО вітаміну А, 2 мг тіаміну, 2 мг рибофлавіну, 3 мг піридоксину, 2 мкг цианкобаламіну).
У кормах використовують кормові форми антибіотиків – Флавоміцин, Біовіт, Бациліхін, кормогризин.
Ферменти (ензими) – це специфічні білки, що виконують роль біологічних каталізаторів. Ферменти діють не на організм тварин, а на компоненти кормів у травному каналі та не нагромаджуються в організмі та продукції.
До препаратів, які мають амілолітичну активність та сприяють кращому перетравленню і засвоєнню вуглеводів кормів, відносяться: амілоризин; глюкаваморин; амілосубтилін; ксилаваморин; аміломезентерин; глюкоендомінкопсин; целоверидин; пектаваморин; пектафоетидин тощо.
Ферментні препарати, які мають протеолітичну активність, покращують перетравність та засвоєння протеїну кормів, належать проторізин, протомезентерин, прототеризин, протосубтилін та ін.
Препарати, які мають одночасно декілька видів ферментної активності називаються мультиензимними композиціями (МЕК): авізим, вільзим, ендофід, пуриветин, Кемзайм, Оллзайм тощо.
До групи пробіотиків відносяться живі бактеріальні або дріжджові культури для стабілізації процесів травлення. Біо Плюс 2 Б, Піг-протектор та інші.
Пребіотики – відносно нова група кормових добавок, ще остаточно не сформована та не визначена. Орего-Стим, Біо-Мос
Останніми роками у годівлі тварин, особливо молодняку, поширеним є використання органічних кислот та їх солей (підкислювачі), які мають консервуючу дію, оскільки гальмують або пригнічують розмноження небажаних мікроорганізмів в кормах. Мурашина кислота, Оцтова кислота, Пропіонова кислота, Фумарова кислота, Лимонна кислота, Пропіонат кальцію, Форміат кальцію,Асід Лак, Формік стабіл 65, Фортікоат та інші.
У випадках згодовування кормів, уражених мікотоксинами застосовують адсорбенти, що знижують ступінь всмоктування мікотоксинів із травного каналу. Молд Карб, Мікосорб, алюмосилікати.
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 5369;